5 Етап. Вибір стратегії подальшого управління портфелем та його моніторинг.

Вибір і реалізація адекватної стратегії управління портфелем тісно пов'язаний із цілями інвестування. У загальному випадку портфельні стратегії можна розділити на активні, пасивні й змішані.

Активні стратегії припускають часту реструктуризацію портфеля відповідно до змін ринкової кон'юнктури. Найбільш істотний момент їхньої реалізації - прогнозування факторів, що здійснюють вплив на характеристики цінних паперів, включених у портфель. Фінансовий менеджер, що займається активним управлінням портфеля, зобов'язаний купити ефективні цінні папери й швидко продати низькодохідні. Варто не допускати зниження вартості портфеля й втрати їм інвестиційних якостей. Тому необхідно постійно порівнювати вартість, прибутковість, ліквідність, безпеку «нового» портфеля з аналогічними показниками колишнього портфеля, щоб приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Пасивні стратегії вимагають мінімуму інформації й відповідно невисоких витрат. Найбільш проста стратегія цього типу — «купив і тримай до погашення або певного строку». Як правило, вони базуються на забезпеченні максимально можливої відповідності дохідності й структури портфеля деякому ринковому індексу.

Система моніторингу (оперативного управління) фондового портфеля виражає розроблений корпорацією механізм безперервного спостереження за прибутковістю, ліквідністю й безпекою вхідних у нього цінних паперів в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури та включає перегляд портфеля, виявлення цінних паперів, які необхідно продати або купити

Основними завданнями моніторингу є:

1. Постійне спостереження за динамікою ринкової вартості цінних паперів, відхиленням цієї вартості від середньоринкового курсу.

2. Аналіз причин, що викликали ці відхилення.

3. Розробка заходів по відповідному коректуванню складу й структури портфеля та виведення з нього неефективних фінансових інструментів.

4. Формування нового портфеля цінних паперів, що відповідають інвестиційній стратегії власника.

Моніторинг може бути способом як активного, так і пасивного управління. Організація моніторингу портфеля цінних паперів акціонерної компанії представлена на рис. 8.14.

Одним із завдань моніторингу є перегляд портфеля, виявлення цінних паперів, які необхідно продати або купити, що пов’язано зі зміною цілей вкладника в процесі інвестиційної діяльності. За результатами інвестиційного аналізу ухвалюють рішення щодо продажу окремих видів фінансових інструментів.

Рис. 13. Організація моніторингу інвестиційного портфеля акціонерного підприємства

Емісійний цінний папір продають, якщо він:

• не приніс інвесторові бажаного доходу й не очікується росту його прибутковості в майбутньому;

• виконав свою функцію;

• з'явилися більше дохідні сфери вкладення власних коштів.

Однак на практиці зустрічаються причини приватного характеру, що приводять до необхідності реструктуризації фондового портфеля, як відносно акцій, так і у відношенні корпоративних облігації (табл. 8.4).

Таблиця 8.4

Найважливіші причини, що знижують ефективність вкладень в емісійні цінні папери

Можливі причини зниження ефективності вкладень в акції

Можливі причини зниження ефективності вкладень у корпоративні облігації

Зміна дивідендної політики в сторону зниження виплачуваних дивідендів Істотне перевищення ринкової ціни над реальною вартістю акцій Зниження розміру чистого прибутку, що приходить на одну акцію Падіння значення показника ціни та прибутковості Зниження ліквідності окремих видів акцій на фондовому ринку Очікуваний спад у галузі, де функціонує емітент Передбачуваний ріст систематичного (недиверсифікованого) ризику на фондовому ринку Підвищення рівня оподатковування по даному виду цінних паперів Інші фактори

Ріст ставки позичкового відсотка на фінансовому ринку Ріст індексу інфляції в порівнянні з попереднім періодом Зниження кредитного рейтингу емітента Падіння ліквідності облігації Зменшення обсягу викупного фонду емітента Погроза фінансової неспроможності емітента (його нездатність вчасно виплачувати відсотки) Інші фактори

Ключовим моментом такого рішення служить очікуване значення поточної норми прибутковості (Р). Рішення про продаж цінних паперів приймають, якщо значення даного показника відповідає вимозі:

Р≤ + П_р + П_л

де Р — норма поточної прибутковості емісійних цінних паперів, %;

- середня депозитна ставка відсотка з урахуванням фактору інфляції, %;

П_р — рівень премії за інвестиційний ризик з урахуванням кредитного рейтингу емітента, %;

П_л - рівень премії за низьку ліквідність із урахуванням строку погашення конкретного виду довгострокових цінних паперів, %.

Перегляд портфеля пов'язаний з певними додатковими видатками, наприклад, на комісійні брокерам, втрати від зміни цін на папери, різницю між цінами покупки й продажу й т.д. Для того щоб перегляд був ефективним, вигоди від перегляду портфеля повинні перевищувати витрати, забезпечувати збільшення очікуваної прибутковості, а також зменшення стандартного відхилення портфеля.