2 Етап. Здійснення фінансового аналізу, вивчення окремих видів і груп цінних паперів, оцінка їх інвестиційної привабливості

Сутність аналізу або оцінки фондових активів полягає у визначенні й дослідженні характеристик тих з них, які найбільшою мірою сприяють досягненню переслідуваних цілей.

В умовах кризової економіки України й недоліку об'єктивної інформації про діяльність промислових акціонерних товариств прийняття правильного інвестиційного рішення вимагає від вкладника вірної оцінки емісійних цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку. Тому перед кожним інвестором стоїть проблема оцінки інвестиційної привабливості акціонерного промислового підприємства та ефективності емітованих ним цінних паперів.

Під інвестиційною привабливістю розуміють наявність економічного ефекту (доходу) від вкладення коштів у фінансові активи при мінімальному рівні ризику.

Показники інвестиційної привабливості цінних паперів емітента підрозділяють на дві групи:

1. Акції, пропоновані вперше (первинна емісія).

2. Акції, які тривалий час обертаються на фондовому ринку.

У першому випадку оцінку інвестиційної привабливості корпорації здійснюють інвестори, кредитори, рейтингові агентства (фірми), фінансові аналітики з використанням традиційних показників:

• фінансової стійкості;

• прибутковості активів і власного капіталу;

• ліквідності балансу й платоспроможності;

• оборотності активів і власного капіталу;

• забезпеченості власними оборотними коштами й чистими активами й т.д.

У другому випадку оцінку доповнюють рядом нових показників, що характеризують ефективність попередніх випусків акцій акціонерного товариства.

Таблиця 8.2

Показники, що характеризують ефективність первинної емісії акцій

Показник	Призначення	Порядок розрахунку
1. Коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу	Характеризує суму чистого прибутку, що приходить на акціонерний капітал	Чистий прибуток (після оподатковування), ділений на середню вартість акціонерного капіталу за розрахунковий період
2. Балансова вартість однієї акції	Відображає величину акціонерного капіталу, що приходить на одну акцію, тобто забезпеченість АТ власними коштами	Сума акціонерного капіталу, ділена на загальну кількість акцій АТ на певну дату
3. Коефіцієнт дивідендних виплат	Характеризує частку дивідендних виплат в чистому прибутку за звітний рік	Сума дивідендів, виплачених товариством у розглянутому періоді, ділена на суму його чистого прибутку за цей період
4. Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами	Відображає величину чистих активів, що приходить на одну привілейовану акцію; чисті активи = активи, прийняті до розрахунку по балансу - зобов'язання по пасиву (за винятком статті «Доходи майбутніх періодів») - цільове фінансування (розділ II пасиву балансу)	Чисті активи товариства на певну дату, ділені на кількість привілейованих акцій, що перебувають в обігу
5. Коефіцієнт покриття дивідендів по привілейованих акціях	Дозволяє оцінити, якою мірою чистий прибуток товариства забезпечує виплату дивідендів акціонерам по привілейованим акціям	Чистий прибуток товариства за розрахунковий період, ділений на суму дивідендів, передбачену до виплати по привілейованим акціям у розрахунковому періоді

Оцінка характеру обігу акцій на ринку цінних паперів пов'язана насамперед з показниками їхньої ринкової вартості, прибутковості й ліквідності. Найбільш важливі із цих параметрів наведені в табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Показники, що визначають характер обігу акцій на організованому ринку (або фондовій біржі)

Показник	Призначення	Порядок розрахунку
1. Дивідендна норма прибутковості	Показує співвідношення між сумою дивіденду на акцію і її номіналом	Сума дивіденду на акцію, ділена на її номінальну вартість
2. Поточна норма прибутковості	Відображає співвідношення між сумою дивіденду на акцію та ціною її придбання	Сума дивіденду на акцію, ділена на піну її придбання
3. Коефіцієнт співвідношення ціни та прибутковості акції	Показує співвідношення між ціною акції та доходом по ній. Чим вище це співвідношення, тим привабливішою є акція для інвестора	Ціна акції на початок розглянутого періоду, ділена на сукупний дохід, отриманий по акції в розглянутому періоді
4. Коефіцієнт ліквідності акцій на фондовій біржі	Характеризує можливість швидкого перетворення акцій у грошові кошти якщо буде потреба їхнього продажу	Загальний обсяг продажу акцій на біржових торгах (або за період в цілому), ділений на загальний обсяг їхньої пропозиції на біржових торгах (або за період в цілому)
5. Коефіцієнт співвідношення котируваних цін пропозиції та попиту на акції	Виражає співвідношення між ціною пропозиції та попиту на акцію	Середній рівень цін пропозиції на торгах, ділений на середній рівень цін попиту на акції на даних торгах
6. Коефіцієнт обігу акцій	Показує обсяг їхнього обігу, а також рівень ліквідності за результатами біржових торгів	Загальний обсяг продажів розглянутих акцій на торгах за період, ділений на загальну кількість акцій підприємства, помножену на середню ціну продажу однієї акції в розглянутому періоді

На основі вивчення перерахованих параметрів, що характеризують поточне фінансове становище емітента й перспективи його розвитку, роблять висновок про його інвестиційну привабливість. Надійним і перспективним об'єктом інвестування вважають акціонерне підприємство зі стійким фінансовим станом, зростаючими обсягом продажів та нормою чистого прибутку на інвестований капітал, яка перевищує середню величину за останні 3-5 років.

На другому етапі процесу управління портфелем цінних паперів також проводиться фінансовий аналіз, спрямований на визначення конкретних характеристик цінних паперів і виявлення тих цінних паперів, які представляються інвесторам невірно оціненими в сьогоденні.

Виявлення невірно оцінених цінних паперів звичайно включає пошук і виявлення таких ситуацій, коли оцінки майбутніх доходів і дивідендів підприємства або істотно відрізняються від загальноприйнятої думки, або є більше точними, або ще не одержали відбиття в ринковому курсі цінних паперів.

Вважається, що кожний цінний папір має дві взаємозалежні абсолютні характеристики: по-перше, оголошену поточну ринкову ціну (Р), по який його можна придбати на ринку; по-друге, теоретичну, або внутрішню, вартість (V). Обидві абсолютні характеристики не тільки міняються в динаміці, але з позиції конкретного інвестора нерідко можуть не збігатися. В порівнянні із ціною, що є об'єктивною, внутрішня вартість набагато більше суб'єктивна. Розходження між ціною та вартістю цінного паперу зображено на рис. 8.11.

Процедура аналізу внутрішньої вартості аналогічна методу чистої приведеної вартості й базується на оцінці капіталізації доходу. Якщо застосувати метод капіталізації доходу до оцінки акцій та облігацій, то суть його буде складатися в порівнянні двох показників: ціни покупки (ринкового курсу цінного паперу) та внутрішньої вартості.

Рис. 8.11. Розбіжності між ціною та внутрішньою вартістю фінансового активу

Для менеджера чиста приведена вартість (NPV) рівняється різниці між внутрішньою вартістю цінного паперу (V) і ціною покупки (Р):

Можливі три ситуації:

V> Р , V< P , V = Р

Перше співвідношення говорить про те, що ціна активу занижена в порівнянні з його реальною цінністю, тобто цінний папір вважається недооціненим і рекомендується його купити.

Друге співвідношення говорить про зворотне: з позиції конкретного інвестора даний актив продається в даний момент часу за завищеною ціною, тобто цінний папір вважається переоціненим, що служить сигналом до його продажу або про недоцільність його придбання на ринку. Відповідно до третього співвідношення поточна ціна повністю відображає внутрішню вартість активу, тому спекулятивні операції по його скупці-продажу навряд чи доцільні.

Для оцінки внутрішньої вартості цінного паперу можуть бути використані два основні підходи (теорії): технократичний (технічний аналіз) і фундаменталістський (фундаментальний аналіз).

Технократи пропонують рухатися від минулого до сьогодення й стверджують, що для визначення поточної внутрішньої вартості конкретного цінного папера треба знати лише динаміку її ціни в минулому. Використовуючи статистику цін, а також дані про котирування цін і обсяги торгів, вони пропонують будувати довго-, середньо- і короткострокові тренди й на їхній основі визначати, чи відповідає поточна ціна активу його внутрішній вартості.

Фундаменталісти вважають, що оцінка вартості активу повинна здійснюватися не за даними цінової статистики, а виходячи з очікуваних майбутніх надходжень, генерованих цим активом. Уважається, що внутрішня (справедлива) вартість будь-якого активу дорівнює приведеній вартості всіх наявних грошових потоків, які власник активу розраховує одержати в майбутньому. Тому менеджер прагне визначити час надходження й величину наявних грошових потоків, потім розраховує їхню приведену вартість, використовуючи ставку дисконтування, і складає прогноз величини дивідендів і доходів, які будуть отримані надалі. Порівняння фундаментального та технічного аналізу наведено на рис. 8.12. Саме фундаменталістський підхід одержав поширення на практиці.

На основі ретельного вивчення окремих видів і груп цінних паперів, виявлення можливих випадків їхньої недооцінки ринком менеджер визначає конкретні папери для інвестування й суми вкладених у них коштів.