Тема 3. Формування власного капіталу суб’єктів підприємництва План
3.1. Власний капітал підприємства, його функції та складові
3.2. Статутний капітал підприємства
3.3. Інші види власного капіталу підприємства
3.4. Збільшення та зменшення статутного капіталу: цілі, джерела, порядок проведення
3.5. Звіт про власний капітал
3.1. Власний капітал підприємства, його функції та складові
Власний капітал – це, з одного боку, те що залишається у власників за умови реалізації активів за ринковою вартістю та сплати всіх зобовязань; з другого – це капітал, сплачений власниками, та нерозподілений прибуток
Власний капітал – це частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Переваги власного капіталу підприємства:
простота залучення;
відсутність додаткових витрат (сплата відсотків) під час його використання.
Одночасно власний капітал має деякі недоліки:
обмеженість обсягів залучення;
висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу;
не використовується можливість збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок залучених (позикових) коштів.
Характеристика функцій власного капіталу наведена на рис. 3.1.
Для більш детального аналізу власного капіталу та його виокремлення серед інших різновидів капіталу доцільно структурувати різні види, форми капіталу та систематизувати усі ці об'єкти дослідження у відповідності з певними спільними ознаками (рис. 3.2).
Власний капітал формується за рахунок внесків власників, які зафіксовані в установчих документах і шляхом накопичення доходів в ході виробничо-господарської діяльності. Склад власного капіталу та характеристика його елементів представлені на рис. 3.3.
Рис. 3.3. Склад власного капіталу
3.2. Статутний капітал підприємства
Статутний (номінальний) капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу.
Роль статутного капіталу у функціонуванні підприємства полягає в наступному: 1) це стартовий капітал, необхідний для виробничої діяльності й одержання прибутку; 2) його обсяг не може бути меншим за встановлену законодавством суму; 3) він регулює відносини власності, розподілу дивідендів і управління підприємством.
В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.
Економічна сутність статутного капіталу полягає в тому, що він є:
економічним фундаментом, майновою основою діяльності акціонерного товариства;
основним носієм і гарантом майнових прав акціонерів і кредиторів;
визначає участь акціонерів в управлінні акціонерного товариства.
Джерелами формування статутного капіталу є вклади засновників та номінальна вартість розміщених акцій
Формування статутного капіталу підприємства здійснюється через розміщення корпоративних прав.
Корпоративні права — це права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації. Основними видами корпоративних прав є акції (прості та привілейовані), частки у статутному капіталі і паї.
Статутний капітал акціонерного товариства поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Інвестори придбають акції по різних причинах. Найпоширеніші причини представлені на рис 3.4.
Рис. 3.4. Причини придбання акцій
Чинне законодавство дозволяє емітувати акції іменні та на пред’явника, у документарній або бездокументарній формі, вибір якої здійснюється емітентом і визначається у проспекті емісії цінних паперів. Документарну форму випуску акцій доцільно використовувати акціонерним товариствам, акції яких не орієнтовані на активний вторинний ринок обігу, або коло акціонерів яких обмежене (невелике) та відносно стійке. Бездокументарна форма емісії робить такі інструменти привабливими (з погляду накладних витрат) для активної торгівлі на ринку цінних паперів.
Організація обігу акцій у документарній формі забезпечується виготовленням емітентом сертифікатів акцій, а також веденням реєстру власників іменних цінних паперів незалежним реєстратором (або самим емітентом за наявності відповідного дозволу). Обіг акцій у бездокументарній формі здійснюється за електронними рахунками комерційного депозитарію (в якому емітентом депонований глобальний сертифікат на всю емісію акцій), зберігачів (в яких здійснюється облік прав власності за рахунками конкретних власників акцій).
Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих.
Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
1) участь в управлінні товариством (право голосу на загальних зборах товариства);
2) частину прибутку товариства (отримання дивідендів);
3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості;
4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
5) переважні права на придбання акцій нової емісії;
6) інші права, передбачені законодавством і статутом акціонерного товариства.
Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Статутом акціонерного товариства може бути передбачено розміщення одного чи кількох типів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Привілейовані акції характеризуються тим, що вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями, причому привілейовані акції одного типу надають їх власникам однакову сукупність прав (переваг). Під привілейованими акціями розуміють, як правило, акції, власникам яких надаються преференції щодо отримання грошових дивідендів (наприклад, привілейовані акції із фіксованими дивідендами, привілейовані акції із кумулятивними дивідендами).
Преференції, які надаються власникам привілейованих акцій, визначаються в статуті товариства та повідомленні про розміщення акцій і можуть полягати у такому:
одержання певних переваг при розподілі прибутку та виплаті дивідендів;
додаткові права при розміщенні нових акцій;
переваги при голосуванні на зборах акціонерів;
переваги при розподілі ліквідаційної виручки.
Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру. Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.
Основні характеристики звичайних і привілейованих акцій в узагальненому виді представлені в табл. 3.1.
Таблиця 3.1