Змішана виборча система

Під змішаною системою Дж.Сарторі розуміє таку виборчу систему – за допомогою якої “...у ту саму палату обирають шляхом поєднання пропорційного критерію і критерію відносної більшості” [46, 5] Л.Массікотт та А.Блайз також вирішальною рисою такої системи вважали те, що її механізми охоплюють одночасно “...комбінацію різних виборчих формул (більшості чи пропорційного представництва; плюралітету чи пропорційного представництва) для вибору єдиної більшості (виділив автор – А.Р.) ” [47, 345]. А.Блайс виявив дві засади, які використовують при визначенні змішаних систем: “...механіка системи – тоді змішаними є такі системи, які поєднують у собі дві формули – пропорційність та плюралітет або більшість. Або ж критерієм можуть бути отримані результати – змішаною системою є така система, в якій виборчі результати лежать десь поміж тими, що звичайно отримуються від плюралітету чи більшості і пропорційного представлення” [48, 100]. Сьогодні змішані системи використовують під час виборів парламентів нижньої палати у 29 країнах світу. У країнах Західної Європи таку систему використовують під час виборів до Бундестагу Німеччини та більшої частини представницьких органів федеральних земель; Сенату у Франції та на муніципальних виборах у цій країні. У літературі трактування виборчої системи до Бундестагу як змішаної не однозначне. Дж.Сарторі розглядає діючу у Німеччині виборчу систему як різновид пропорційної, характеризуючи її як систему “і нашим, і вашим”[49, 18-20]. Подібного погляду дотримується тріумвірат авторів М.Галлахер, М.Лейвер та П.Майр [50, 152]. Натомість Л.Массікотт та А.Блайз розглядали її як один із варіантів змішаної виборчої системи [51, 352-353]. З ними солідаризуються автори праці “Політичні системи світу” [52, 79] та автори праці “Змішані виборчі системи” [53, 25-26].

Розглянемо особливості виборчої системи до Бундестагу у Німеччині. Бундестаг станом на серпень 2007 р. налічував 614 депутатів. З них 299 депутатів обирали у межах одномандатних округів, використовуючи засади відносної більшості при визначенні переможця, та 299 мандатів, яких обирали на рівні федеральних земель за пропорційною системою з застосуванням при обчисленні переможців квоти Хер-Німейра та 16 так званих врівноважуючих мандатів. Кожен виборець має два голоси: “перший” використовують під час голосування в одномандатному окрузі, “другий” – за партійний список у межах багатомандатного округу на території федеральної землі. При поділі мандатів до уваги беруть політичні партії, які отримали понад 5% “других” голосів, або три мандати в одномандатних округах. Партії, які проводять до Бундестагу більше депутатів за одномандатними округами, ніж за партійними списками, можуть претендувати на отримання “перевищуючих” мандатів.

Змішана виборча система з 1993 до 2005 р. діяла в Італії. На попередньому етапі протягом 1919 – 1993 р. в країні функціонувала пропорційна виборча система, яка характеризувалася високим рівнем партійної фрагментаризації у національному парламенті, відповідно найнижчим рівнем урядової стабільності серед європейських країн. У 1993 р. було проведено референдум щодо зміни виборчого закону, на якому більшість громадян висловилась за зміну виборчої системи. На цій підставі у серпні 1993 р. прийняли закони щодо запровадження змішаної виборчої системи під час виборів обох палат парламенту. Згідно з цими законами три чверті кожної палати мали обирати за мажоритарною виборчою системою відносної більшості, а одну четверту – пропорційною. В межах пропорційної системи для трансформації голосів у мандати повинні використовувати метод Хера з правилом найбільшого залишку та 4% бар’єром. Головна мета запровадження змішаної виборчої системи – подолати високий рівень партійної фрагментаризації у парламенті. Бажаний ефект політична система Італії отримала лише внаслідок других парламентських виборів після зміни виборчого законодавства у 2001 р., коли в парламенті остаточно сформувалися два домінуючих виборчих блоки “Дім свободи” та “Дерево оливи”, решта політичних партій отримали лише 15 депутатських місць. Також відбулось помітне зменшення показника ефективної кількості політичних партій з 7,61 на 1995 р., коли ще парламент обирали за пропорційною виборчою системою, до 6,35, внаслідок виборів за змішаною виборчою системою у 2001 р.