Пропорційна виборча система

Пропорційна виборча система фактично є родовим поняттям, яке охоплює значну різноманітність варіантів. Дж.Сарторі так визначив пропорційну виборчу систему: “…будь-яка виборча система, в якій голосування відбувається в округах з двома і більше кандидатами, і переможців, за яких віддано найбільше голосів, буває два або більше” [ 30, c.4]. Головною складовою цієї системи, поряд із зазначеними у визначенні елементами, також є партійний список, за який голосують виборці. Умова Дж.Сарторі та виділена нами буде потребувати певного уточнення. Як ми побачимо далі в Греції, Фінляндії та Швейцарії існують виборчі округи, від яких обирають лише одного депутата і підставою їхнього обрання є засада отримати відносну більшість голосів. Зокрема, в Швейцарії існує шість одномандатних округів. Виборчі системи цих країн належать до пропорційних. Це, на нашу думку, зумовлено тим, що частка таких округів і частка депутатів, яких обирають від цих округів, щодо цілого депутатського корпусу є дуже незначна. У Швейцарії серед 200 депутатів є лише шість депутатів від одномандатних округів. Тобто, виділені нами засади – це загальні засади пропорційної виборчої системи, одночасно вони не заперечують існування певних винятків.

Серед європейських країн можемо виділити такі різновиди пропорційної виборчої системи: по-перше, пропорційна виборча система з єдиним загальнонаціональним виборчим округом, яку застосовують у Нідерландах; по-друге, пропорційна виборча система з закритими списками (див. табл.38); по-третє, пропорційна виборча система з преференціями (див.табл.38); по-четверте, виборча система панашаж, яку застосовують у Швейцарії та Люксембурзі; по-п’яте, система єдиного перехідного голосу, яку застосовують в Ірландії та на Мальті [31, 233-238]. Останній різновид виборчої системи переважно розглядають як різновид пропорційної виборчої системи [ 32, 145], хоча М.Голдер трактує її як один з варіантів мажоритарної виборчої системи [ 33, 109].

За пропорційної виборчої системи використувують різні виборчі округи. Серед європейських країн можемо виділити такі різновиди: загальнонаціональний виборчий округ – застосовують лише у Нідерландах; великі виборчі округи – від 10 мандатів і більше; середні округи – 6-9 мандатів і маленькі округи – 2-5 мандатів [34,c.81]. Оскільки виборчі округи переважно пов’язують із територіально-адміністративними одиницями, то більшість країн має комбінації різних типів виборчих округів. У Фінляндії від округу Аландські острови обирають лише одного депутата, від округу Хельсінки – 21, від округу Uusimaa – 33 депутати. В Греції поряд із 48 багатомандатними округами існує 8 одномандатних округів. Варто наголосити, що поділ території країни на виборчі округи не може бути постійним. Це зумовлено рухливістю населення, міграційними процесами, також пов’язано з різними темпами економічного розвитку регіонів країни. Переписи населення відбуваються в межах визначених періодів часу і поряд з іншими функціями є підставою перегляду характеристик виборчих округів, внаслідок чого зіставлення кількості депутатів у межах конкретних виборчих округів з інтервалом в десять-п’ятнадцять років може призвести до відмінних кількісних показників.

Таблиця 37