
- •Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи
- •Розділ і Методологічні засади порівняльного аналізу політичних систем Становлення та основні етапи розвитку порівняльної політології
- •Особливість методу порівняльного дослідження
- •Сутність неоінституціоналізму
- •Інституційний компонент аналізу політичних систем держав Західної Європи
- •Список літератури
- •Основні соціополітичні поділи у державах Західної Європи Сутність та основні підходи щодо визначення соціополітичних поділів
- •Соціально-економічна основа соціополітичних поділів
- •Характеристика рівня суспільної нерівності країн Західної Європи на підставі індексу Джіні5
- •Електоральна підтримка соціал-демократичних партій та їхня участь у політичному житті ( 1945 – 2005) [38, 64-65]
- •Показники індексу класового голосування (Алфорда) для держав Західної Європи [39, 71-72]
- •Електоральна підтримка комуністичних партій на парламентських виборах6
- •Етномовна основа соціополітичних поділів
- •Показники індексу етномовної фрагментації у державах Західної Європи7
- •Етнічний склад громадян у державах
- •Феномен міграції до країн Західної Європи як підстава формування нового соціополітичного поділу
- •Характеристика міграції у державах Західної Європи (на 1000 осіб)9
- •Релігійна основа соціополітичних поділів
- •Конфесійний розподіл у державах Західної Європи12
- •Територіальна основа соціополітичних поділів
- •Соціополітичний поділ “нової політики”
- •Список літератури
- •Роль і значення голови держави у країнах Західної Європи
- •Позиція глави держави у конституційних монархіях
- •Президент як глава держави
- •Вимоги до кандидатів на посаду президента
- •Головні вимоги щодо посади президента у державах Західної Європи20
- •Права та обов’язки президентів європейських держав
- •Порівняння рівня компетенції президентів
- •Порівняльний аналіз повноважень президентів країн Західної Європи
- •Список літератури
- •Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи
- •Характеристика парламентів держав Західної Європи22
- •Особливість верхніх палат
- •Партійна характеристика складу Палати лордів [60, 540]
- •Функції парламентів
- •Представництво жінок у парламентах ( у %)32
- •Партійна характеристика опозиції у державах Західної Европи35
- •Список літератури
- •Порівняльна характеристика урядів держав Західної Європи
- •Голова уряду
- •Розподіл прем’єр-міністрів за рівнем впливу у державах
- •Типологія урядових кабінетів у країнах Західної Європи.
- •Характеристика урядових кабінетів у 16 державах Західної Європи протягом 1945-2006 рр.41
- •Конструкція коаліційного уряду з домінуючою партією на прикладі
- •Коаліційний уряд меншості (кабінет Бондевіта) у Норвегії
- •Формування урядів у країнах Західної Європи: процедури та чинники
- •Урядова стабільність
- •Показники урядової стабільності у державах Західної Європи за період 1960 – 2004 рр.
- •Список літератури
- •Вплив виборчих систем на політичні системи держав Західної Європи
- •Процедури голосування
- •Типи виборчих систем
- •Виборчі системи, які застосовуються під час виборів парламентів у державах Західної Європи
- •Мажоритарна виборча система
- •Результати виборів до парламенту Сполученого Королівства
- •Результати виборів до парламенту Сполученого Королівства
- •Пропорційна виборча система
- •Характеристика виборчих округів на серпень 2006 р. [35]
- •Різновиди партійних списків у країнах Західної Європи
- •Участь виборців і жінок у парламентських виборах
- •Змішана виборча система
- •Оцінювання виборчих систем
- •Залежність між розміром виборчого округу та диспропорційністю [ 57, 161]
- •Список літератури
- •Місце політичних партій у політичних системах країн Західної Європи Особливості інституту політичних партій в європейських країнах
- •Структура доходів політичних партій Німеччини [11, 26-27]
- •Поняття урядової партії
- •Партійні системи держав Західної Європи
- •Ефективна кількість політичних партій у державах Західної Європи [37]
- •Тенденції змін партійних систем у країнах Європи
- •Підтримка крайньо правих партій на парламентських виборах у країнах Західної Європи [88]
- •Список літератури
- •Бібліографія
- •І нтернет джерела:
- •Романюк Анатолій Семенович Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи
- •79000 Львів, вул. Дорошенка, 41
Етномовна основа соціополітичних поділів
Під етнічною або етнолінгвістичною групою Ж.-Е.Лейн та С.О.Ерссон розуміють: “...групу людей, які володіють спільною мовою, або мають спільну культуру, яка ґрунтується на мові” [47, 54]. Це поняття дуже близьке до поняття “національна меншина”, яке здебільшого трактується не як звичайна статистична соціальна група, а як політичний актор. Саме цю особливість категорії “етнічна меншина” досліджував Р.Браубер, який виділив три елементи, які зазвичай їй властиві: “...1) публічне проголошення власної приналежності до певного етнокультурного народу, який є іншим від політично або кількісно домінуючого народу в етнокультурному розумінні; 2) висунення вимог визнання етнокультурної відмінності власного народу від держави; 3) визначення на основі цієї етнокультурної характеристики певних загальних, культурних або політичних прав” [48, 77]. Оскільки “національна меншина” має власний особливий політичний контекст, який переважно розглядають у дихотомній конструкції: корінна нація – національна меншина, ми надалі використовуватимемо ширше поняття – “етнічна група”. Під ним розуміємо сукупність громадян певної країни, які мають спільні мовні, етнічні, культурні та інші ознаки, з допомогою яких вони відрізняються від решти населення країни/інших етнічних груп та є свідомими своєї окремішності, відповідно власної ідентичності. В системі індикаторів етнічної групи, на наш погляд, визначальним є мова, власне на ній ґрунтується національна культура, вона визначально зумовлює специфіку національних традицій та звичаїв. Ми використовуємо термін етномовна група. Таке поняття нам допоможе не звертатися до пошуку однієї корінної нації, як наприклад у випадку Бельгії і Швейцарії, а розглядати всі етномовні спільноти як етнічні групи. Досить часто етномовні групи сконцентровані і проживають у межах певного/окремого регіону, відповідно етномовні особливості в цьому випадку посилюються, інтегруються з територіальними, досить часто й іншими характеристиками, створюючи складний конгломерат групових особливостей. Однак регіональні особливості не завжди автоматично свідчать про присутність етномовних відмінностей. Прикладом може слугувати особливий регіон в Італії – Паданія, або Баварія в ФРН, де населення має багато особливостей, проте не використовує національну мову, хіба можна говорити про наявність у мешканців зазначених регіонів особливих діалектів. Ці та інші регіони ми розглядаємо як різновид регіональних поділів. В цьому підрозділі аналізуємо групи, в основу яких покладено етномовні та етнічні відмінності. В першому випадку соціальна група буде характеризуватися одночасно етнічними та мовними відмінностями щодо інших етномовних груп. В другому випадку –розглядатимемо групи, які будуть мати етнічні відмінності, але не будуть передбачати відмінностей у мові (ірландці та англійці в Сполученому Королівстві).
Суспільство в етнічному плані може бути гомогенно-однорідним, тобто населення переважно буде належати до однієї етнічної групи і розмовляти однією мовою, або гетерогенним, коли поділятиметься на дві або більше етнолінгвістичні групи. На думку А.Лейпхарта, гомогенним треба вважати суспільство, в якому 80% і більше населення використовують/розмовляють однією мовою [49, 42]. Визначаючи рівень етнічної гомогенності, переважно використовують два підходи. Перший – передбачає обчислення статистичних даних щодо відсотків представників інших від корінної нації етномовних груп у загальному складі населення. Другий підхід запропонували Ж.-Е. Лейн та С.О. Ерссон, розробивши “індекс етномовної фрагментації”. Він вимірюється від “0” до “1”, коли “0” означає, що суспільство гомогенне в етномовному плані і відповідно “1” означає, що суспільство гетерогенне в етномовному плані [50, 76]. Розглянемо показники індексів етномовної фрагментації.
Таблиця 7