Електоральна підтримка соціал-демократичних партій та їхня участь у політичному житті ( 1945 – 2005) [38, 64-65]

Номер за пор.	Країна	Середній рівень підтримки у %	Кількість урядових кабінетів з участю соц.-дем. партій	% до загальної кількості урядових кабінетів
1	Австрія	42,9	21	88,0
2	Бельгія	28,9	26	65,0
3	Греція	38,5	7	54,0
4	Данія	35,2	21	64,0
5	Ірландія	11,6	7	32,0
6	Іспанія	38,3	5	50,0
7	Італія	17,9	37	63,0
8	Нідерланди	27,9	11	46,0
9	Німеччина	37,6	10	36,0
10	Норвегія	40,3	18	64,0
11	Португалія	33,9	10	53,0
12	Сполучене Королівство	41,0	10	45,0
13	Фінляндія	24,7	30	67,0
14	Франція	23,2	10	29,0
15	Швейцарія	23,7	56	90,0
16	Швеція	44,2	22	81,0
	Середній показник	31,9	301	57,9

Як бачимо, рівень підтримки соціал-демократичних партій у повоєнний період є одним з найвищих щодо інших політичних партій. Ці партії протягом зазначеного періоду брали участь більше ніж у половині всіх урядів, які було створено. Це стосувалося Швейцарії, Австрії та Швеції, найменше – Франції та Ірландії. Жодні регіональні чинники в цьому випадку не простежуються, рівень підтримки та входження до складу урядів був зумовлений конкретно-історичною специфікою кожної окремої країни.

Для дослідження дієвості соціополітичного поділу, тобто з’ясування наявності зв’язку між приналежністю до певної соціальної групи і відповідним типом політичної партії, який розглядається лише у право-лівому спектрі, використовують індекс Алфорда (indeks Alforda). Його обчислюють, визначаючи різницю між відсотком голосів, відданих робітничим класом за “ліві” партії, та відсотком голосів середнього класу, відданих за “лівих”. До “лівих” під час обчислення цього індексу зараховують партії соціал-демократичного спрямування та решту партій, які у партійному спектрі займають ще лівішу позицію. Шкала індексу Алфорда коливається у проміжку від – 100 (відсутність класової орієнтації у виборчих рішеннях) до + 100 (абсолютний класовий спосіб голосування).

Таблиця 4