3. Методи економічної теорії.

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, за­собів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних си­стем.

Методи поділяються на:

І загальні методи. До них відносяться:

1. Діалектичний метод пізнання виходить з того, що будь-яке економічне явище:

1. перебуває в русі: воно зароджується, розвивається, занепадає і відмирає;

2. має притаманні йому тотожність, відмінність, протилежність і суперечність, конфліктність;

3. розвивається, що означає відмирання старого і зародження нового, боротьбу між ними, спосіб розв'язання суперечностей та повне утвердження нового.

2. Структурно-функціональний метод розглядає будь-яке еко­номічне явище як системне з обов'язковим аналізом функцій вза­ємодіючих елементів. Однією з ознак системи є її цілісність. Цей метод зосереджує свою увагу на функціональних зв'язках між струк­турними елементами системи та кількісних характеристиках.

3. Емпіри­чний метод пізнання. базуються на фактах, тобто на спостереженнях що піддаються перевірці через відомі факти або певні явища. Так, політекономія як суспільна наука вивчає поведінку індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг.

4. Формаційний метод пізнання досліджує розвиток виробничих відносин.

ІІ. Спеціальні методи. До них відносяться:

Наукова абстракція як метод поглибленого пізнання дійсності ґрун­тується на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістот­ного і виокремленні в ньому сталого, типового. Результатами застосу­вання методу наукової абстракції, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони.

Метод аналізу і синтезу. Аналіз — це процес розумового або фактич­ного розкладання цілого на складові частини, а синтез — це об'єднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчати окремі сторони об'єкта, виявляти певні зв'язки між ними. По­дальше поєднання в єдине ціле виділених частин, властивостей у процесі

Індукція і дедукція.

Індукція — це метод пізнання від окре­мого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищо­го ступеня.

дедукція — метод пізнання від загального до оди­ничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв'я­зок одиничного, особливого і всезагального.

Історичний і логічний методи використовуються еконо­мічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності.

Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідов­ності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті.

Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до склад­ного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.

Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відоб­ражає реальну картину економічного життя. Економічні моделі поділяються:

- Макро- і мікроекономічні

- Абстрактно-теоретичні і конкретно економічні

- Статичні і динамічні

- Графічні, математичні, статистичні, комп'ютерні

Економічний експеримент — штучне відтворення економіч­них процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятли­вих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових теорій і рекомендацій, щоб попередити помилки та про­вали в економічній політиці держави. Особливо важлива роль екс­периментів на переломних етапах розвитку економіки, в період криз, проведення економічних реформ, стабілізації та ін.

Метод якісного і кількісного аналізу. Він передбачає чітке виявлення якісної визначеності економічного явища і підкреслення тих складових, елементів, які піддаються кількісному ви­міру, вивчення динаміки процесу; виявлення факторів, що впли­вають на його зв'язки в системі.

Поєднання кількісного та якісного аналізу здійснюється за допомогою математичних і статистичних методів. Його викори­стання дає теоретичне підґрунтя для визначення конкретних практичних завдань щодо темпів і пропорцій розвитку господар­ства, розробки програм розвитку економіки тощо.

Метод порівняння. Для визначення схожості та відмінності господарських явищ використовують метод порівнянь. Не­обхідність порівняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено саме по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні.

Розробка наукової гіпотези. Якщо зміст економічного яви­ща, яке вивчається, невідомий, а фактів для його з'ясування не достатньо, то дослідник змушений обмежитися теоретичним припущенням, тобто науковою гіпотезою. Щоб наукова гіпоте­за перетворилася на повноцінну теорію, потрібні додаткові до­кази, практичні підтвердження.