Лекція 1. Економічна теорія як фундаментальна наука.

План

1. Встановлення і розвиток економічної теорії.

2. Предмет економічної теорії.

3. Методи економічної теорії.

4. Функції економічної теорії

Самостійне опрацювання:

1. Закони і категорії економічної теорії

2. Основні напрями сучасної економічної теорії

Теми рефератів:

1. Розвиток економічної думки в Україні

Основні поняття

Економіка. Політична економія. Економічна теорія. Економіко. Мікроекономіка. Макроекономіка. Мезоекономіка. Мегаекономіка. Мер­кантилізм. Фізіократи. Класична політекономія. Маржиналізм. Неокла­сицизм. Кеинсіанство. Інституціоналізм. Монетаризм. Предмет економіч­ної теорії. Метод економічної теорії. Економічна категорія. Економічний закон. Наукова абстракція. Економічне моделювання. Економічний екс­перимент. Функції економічної теорії. Економічне мислення. Економіч­на політика.

Література.

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В.Д. Базилевич, К., 2005р, 2007р.

2. С.В. Мочерний Політекономія. К., 2005р, 2007р

3. Г.І. Башнянина Політекономія. Львів, 2005р.

4. Ю.В. Ніколенко Політекономія. К., 2003р, або Основи економічної теорії.

5. С.Д. Дзюбик, О.С. Ривак. Основи економічної теорії К., 2006

6. А. Гальчинський, П. Єщенко. Економічна теорія. К., 2007р.

1. Встановлення і розвиток економічної теорії.

Економіка — найважливіша сфера життя людей. Успішний її розви­ток є запорукою могутності країни, благополуччя її громадян і гарантією соціальної стабільності в суспільстві. І, навпаки, недостатній рівень еко­номічного розвитку призводить до відставання країни в технологічному, науковому і суспільному аспектах.

Поняття «економіка» вживається в двох значеннях: як сфера господар­ського життя і як наука, що вивчає цю сферу.

Термін «економія» ввели в обіг давньо­грецькі мислителі Ксенофонт і Арістотель. У перекладі з грець­кої він буквально означає "мистецтво ведення домашнього гос­подарства", "домоводство".

Термін "політична економія" був уперше застосований фран­цузьким меркантилістом Антуаном Монкретьеном у праці "Трактат політичної економії", написаній у 1615 р. З грецької "політикос" перекладається як державний, суспільний.

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру. Основні етапи розвитку економічної науки:

Меркантилізм (XVI—XVII ст.). Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожню­вали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси тор­гової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

Фізіократи (XVII—XVIII ст.). На відміну від меркантилістів, фізіократи впер­ше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промис­ловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не при­буткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.

Класична політична економія (XVIII—XIX ст.). Виникла з розвитком капі­талізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосе­реджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірно­стей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть роз­крити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кре­диту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулю­ючу систему.

Марксизм, або політична економія праці (XIX—ХX ст.). Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів ка­піталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продов­жуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз роз­витку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економіч­них криз, земельної ренти. Однак деякі положення марксизму: про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуа­тації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор фор­мування вартості, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості й не знайшли практичного підтвердження. Тому нині вони пере­глядаються і піддаються справедливій науковій критиці.

Маржиналізм (XIX ст.) - це теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі універсаль­ної концепції використання граничних, крайніх ("mах" чи "mіn") величин, які характеризують не внутрішню сутність са­мих явищ, а їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ. Дослі­дження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ індивідом. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розді­ли: основи економічної теорії (політекономія), мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.

Основи економічної теорії (політекономія) — це фунда­ментальна, методологічна частина економічної науки, яка роз­криває сутність економічних категорій, законів та закономірно­стей функціонування і розвитку економічних систем у різні істо­ричні епохи.

Мікроекономіка вивчає економічні процеси і поведінку еко­номічних суб'єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витра­ти на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і про­позицію на товари та ін.

Макроекономіка вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Об'єктом її дослідження є валовий національний продукт, на­ціональний дохід, національне багатство, рівень життя населен­ня, проблеми безробіття, інфляція та її причини, грошовий обіг, рух процента, податкова політика, кредитно-банківська систе­ма та ін.

Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми націо­нальної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс, територіально-економічні комплекси, вільні економічні зони таін.).

Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобально-плане­тарному рівні.

Зауважимо, що загальна економічна теорія не є механічною сумою її складових. Усі її частини перебувають у нерозривній єдності та органічному взаємозв'язку, що забезпечує цілісне сприйняття економіки як самодостатньої та динамічної систе­ми, яка функціонує на національному і загальносвітовому рівнях.