3 Графічна документація

3.1 Загальні вимоги

Кожний графічний документ повинний мати основний напис, форму, розміри і порядок заповнення якого визначає ГОСТ 2.104-68. У графі 1 основного напису записують найменування виробу і документа в називному відмінку однини. Найменування, що складається з декількох слів, починається з іменника, наприклад:

Трансформатор трифазний

Складальне креслення

В графі 2 основного напису у відповідності із СТП 15 – 96 записують:

Курсовий проект з ЕБЕА

У графі 4 вказується літера "О" для дрібносерійного виробництва (дослідний зразок) і літера "А" для серійного або масового виробництва. Маса, визначена в кілограмах, записується в графі 5 без одиниці виміру, в інших випадках вказується одиниця виміру. У графі 9 надається скорочене найменування університету, кафедри та шифр групи, наприклад:

ЗНТУ КВР

РП-121

Технічні вимоги записуються на кресленні над основним написом. Ширина колонки повинна бути не більш 185 мм. Нумерація пунктів здійснюється зверху донизу. Черговість розміщення вимог повинна відповідати порядку проведення технологічного процесу. Найчастіше першим ставиться запис:

1. * Розміри для довідок,

який означає, що розміри, позначені знаком "*", є довідковими і не виконуються за даним кресленням. При зображенні креслення на кількох листах текстова частина розміщується на першому листі. Крім зображень об'єкта і технічних вимог, на кресленні можуть приводитись технічні характеристики пристрою, таблиці (ГОСТ 2.316-68). Вони розміщуються на вільному полі креслення, справа або нижче графічного зображення. У технічних вимогах обов'язково робиться відповідне посилання на таблиці.

На розмірах, які виконуються за даним кресленням, повинні бути зазначені граничні відхилення, що відповідно ГОСТ 2.307-68 задаються одним із способів:

– умовним позначенням поля допусків;

– числовими значеннями граничних відхилень;

– умовним позначенням поля допусків із вказівкою справа в дужках числових значень граничних відхилень.

Умовне позначення поля допусків складається з латинської літери, що характеризує положення найближчого граничного відхилення щодо номінального розміру і цифри квалітета. Вибір поля допусків і посадок здійснюється за ГОСТ 25347-82 і ОСТ 4Г 0.010.207. Для деталей із пластмас допуски і посадки вибираються за ГОСТ 25349-82 і ОСТ 4Г 0.010.213. Допуски на кутові розміри встановлює ОСТ 4Г 0.010.211. Багаторазово повторювані на кресленнях граничні відхилення припускається не проставляти після номінальних розмірів, а обумовити записом у технічних вимогах. Допуски форм і розташування поверхонь вибирають по ГОСТ 26443-81 і ГОСТ 24642-81. Відомості про допуски вказують на кресленнях умовними позначеннями за ГОСТ 2.308-79 або текстом у технічних вимогах.

Якщо при розробці документації зустрічається група виробів, що мало відрізняються один від одного за формою, то на них розробляються групові креслення за ГОСТ 2.113-75. Постійні дані, загальні для усіх варіантів, приводяться на кресленні, а змінні дані, що відрізняються в різних деталях або складальних одиницях, оформлюються у вигляді таблиці. Позначення одного з виконань, прийнятого за основне, вибирається за класифікатором. У позначеннях інших виконань добавляють позначення – 01; – 02 і т.п.

При великому числі виконань, на які недоцільно складати окремі креслення, розробляють базові креслення, що містять тільки постійні дані виконання кількох виробів. Змінні дані можуть, зображуватись тонкими суцільними лініями. Позиційні позначення присвоюються тільки елементам, однаковим для усіх виконань. Над основним написом робиться позначка про наявність креслення виконання:

Інше - див. креслення виконань.

Змінні дані вказуються на кресленні виконання. Позначення виконання містить позначення базового документа і порядковий номер виконання. Над основним написом надається посилання на позначення основного документа:

Інше - див. ГКІЮ. ХХХХХХ.ХХХ.