2. Конвенції та рекомендації моп.

Пріоритетне місце в практиці діяльності МОП займають конвенції та рекомендації, які спрямовані на захист прав працівників. Так, серед них і можливо виділити наступні.

Конвенція про свободу асоціації і захисту права на організацію № 87 - (1948 р.). Вона встановлює право всіх трудящих і підприємців на створення організацій і вступ до них за своїм вибором без одержання попереднього дозволу та визначає ряд гарантій щодо свободи їх діяльності без втручання органів державної влади.

Конвенція № 95 (1949 р.) про охорону заробітної плати. Основний її принцип - своєчасна і повна виплата заробітної плати. Документ націлений на усунення протизаконної практики щодо заробітної плати.

Конвенція № 102 (1952 р.) про мінімальні норми соціального забезпечення. Вона визначає мінімальні норми різних допомог у відсотках від загальної суми попередніх доходів або заробітної плати.

Конвенція № 122 (1964 р.) і рекомендація № 169 (1984 р.) про політику в області зайнятості. Вона передбачає активне сприяння щодо повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості.

Конвенція № 131 (1970 р.) і рекомендація № 135 про встановлення мінімальної заробітної плати. В них підкреслено, що мінімальна заробітна плата має силу закону і не підлягає зниженню, а порушення цього обумовлює карні та інші санкції.

Конвенція № 142 (1975 р.) про розвиток людських ресурсів.

Конвенція № 144 (1976 р.) щодо механізмів тристоронніх консультацій для сприяння застосуванню міжнародних правових норм.

Конвенція № 154 (1981 р.) про сприяння колективним переговорам. Вона поширюється на всі галузі економічної діяльності та, зокрема, містить визначення терміну "колективні переговори".

Конвенція № 155 (1981 р.) про безпеку, гігієну праці і виробниче середовище. Цим документом вперше на міжнародному рівні закладені основи національної політики з питань безпеки та охорони праці, які стосуються всіх працівників, усіх трудових процесів і всіх галузей виробничої діяльності.

Конвенція № 159 (1983 р.) про професійну підготовку і трудову зайнятість інвалідів.

Конвенція № 160 (1985 р.) про статистику праці. Цією Конвенцією обумовлюються завдання, що стоять перед статистичною наукою в сфері ринку праці. Зокрема, в статті 1 зазначається, що держава зобов'язується регулярно збирати, аналізувати та публікувати дані щодо:

> економічно активне населення, зайнятість, безробіття;

> структуру і розподіл економічно активного населення;

> вартість робочої сили.

Конвенція № 168 (1988 р.) і рекомендація № 176 про сприяння зайнятості і захисту від безробіття. У ній комплексно розглянуто ряд правових питань, пов'язаних з виплатою допомоги з безробіття. Зокрема, цією Конвенцією і передбачено:

1. Допомога, яка надається в разі повного безробіття і перерви в ) отриманні заробітку, викликаної тимчасовим припиненням виробництва без і будь-якого припинення трудових відносин, виплачується протягом дії вказаних обставин.

2. Одночасно в разі повного безробіття:

а) початкова тривалість виплати допомоги може бути обмежена 26 : тижнями в кожному періоді безробіття або 39 тижнями протягом будь-

якого періоду в 24 місяці;

б) у разі, якщо безробіття триває понад початковий період виплати допомоги, тривалість виплати допомоги може бути обмежена певним періодом (стаття 16 Конвенції передбачає, що допомога в цьому випадку, враховуючи інші види допомоги, на які має право безробітний, має забезпечувати здорові й достатні умови життя, які відповідають національним нормам).

3. Якщо законодавство держави-члена передбачає, що тривалість і початкової виплати допомоги змінюється залежно від тривалості страхового . періоду, то середня встановлена тривалість виплати допомоги становить не * менше 26 тижнів.

4. У передбачених пунктом 2 б) випадках кожна держава-член прагне надати відповідне додаткове сприяння зацікавленим особам з тим, щоб вони одержали можливість знайти продуктивну і вільно обрану зайнятість.

Рекомендація № 91 (1951 р.) про колективні договори пропонує процедуру ведення колективних переговорів для вироблення, затвердження, перегляду і поновлення колективних договорів. Виділено форми взаємин суб'єктів соціального партнерства, які є загальними та поширюються на всі галузі економічної діяльності.

В якості прикладу зазначимо, що згідно з Конвенцією № 102 передбачено виплату допомоги з безробіття за системою страхування не менше ніж 13 тижнів за 12 місяців. Зокрема, з часу прийняття цієї Конвенції максимальна тривалість виплати страхування з безробіття, яка становила здебільшого 13 тижнів та рідко перевищувала 26 тижнів, була збільшена в більшості розвинутих країн від б місяців до одного року, що відчутно вплинуло на захист інтересів осіб, які втратили працю.

Нижче подані витяги з окремих Конвенцій.