
- •1.2. Основні функції управління
- •1.3. Поняття організації. Формальні та неформальні організації
- •1.4. Ресурси організації. Зовнішнє сереаовпше організації, сереаовпша прямого та непрямого впливу
- •1.5. Горизонтальний поаіл праиі. Підрозділи
- •1.6. Вертикальний поділ праиі. Рівні керівнпитва
- •1.7. Менеджери та їх роль в організації. Десять ролей керівника за Мінибергом
- •1.9. Поняття «бізнесмен», «підприємець», «менеджер»
- •1.10. Історія розвитку ааміністратпвно-аержавногоуправління
- •1.11. Пр08лємп тєорії ааміністратпвно-аержавногоуправліиня
- •1.12. Дванадцять Функцій менеджменту місцевих урядових органів
- •2.2. Місія організації. Визначення иілеп організації
- •2.4. Стратегія Фірми
- •2.4.1. Типи стратегій бізнесу
- •2.4.2. Вироблення стратегії Фірми
- •2.4.3. Вибір стратегії
- •2Ла. Виконання стратегії
- •2.5. Чпннпкп стратегічного планування йжона Зіммермана
- •3.2. Лінійні та штабні повноваження
- •3.4. Прпминп небажання керівників делегувати свої повноваження та причини уникання додаткових повноважень підлеглими
- •6. Підлеглому за додаткову відповідальність не надають позитивних стимулів.
- •3.5. Функиії адміністративних органів держави
- •1) Оптимальність - мінімальна необхідна кількість зв'язків між органами управління;
- •4.3. Схеми побудови організаційних структур управління
- •4.4. Чинники, які впливають на проектування організаиії
- •4.4.1. Тппп організаційної культури
- •4.4.2. Сучасні погляап на моаелі організації
- •4.5. Елементи проектування організації
- •4.6. Сучасна система ааміністратпвно- аержавного управління, її структурні моделі
- •4.7. Характеристики адміністративно-державного управління та сучасні тенденції його функціонування
- •1) Успішна компенсація почуття неповноцінності в результаті збігу бажання до перевершення із соціальним інтересом;
- •5.2. Основні поняття мотпваиії
- •5.3. Сучасні теорії мотивації 5.3.1. Змістовні теорії мотпваиії
- •5.3.2. Процесуальні теорії мотпваиії
- •5.4. Кониегшія партпсппатпвного управління
- •5.5. Иапвпзиачніиіпп у світі прпншіп менеджменту
- •6.2. Вгшп контролю
- •6.3. Психологічні аспекти контролю
- •6.4. Характеристики ефективного контролю
- •6.5. В пап організаційних систем контролю
- •6.6. Характеристики процесу контролю
- •7.2. Прпчіінп виникнення конфліктів
- •7.3. Модель проіієсу конфлікту
- •7.4. Управління конфліктною сптуаиією
- •7.5. Стратегія поведінки в конфліктній ситуації
- •7.6. Поняття стрєсу, його основні прпчпнп
- •6. Виступайте в ролі наставника щодо ваших підлеглих, розвиваючи їхні здібності та обговорюючи з ними складні питання.
- •7.7. СпешіФіка управлінських рішень в умовах стрєсовості
- •7.8. Способи боротьби зі стресом
- •7.9. Метопи профілактики стресу
- •7.10. Нові погляди на проблему управління стресами в державних організаціях
- •8.2. Формп влаап та вплпву
- •8.3. Модель джерел влади к. Хеилса
- •8.4. Делегування повноважень як спосіб зміцнення влаші
- •9.2. Систем» лідерства за р. Лайкертом
- •9.3. Стилі керівництва за р. Блейком та Дж. Моутон
- •9.4. Ситуаційна модель управління ф. Фіалера
- •9.5. Піахіа «шлях - аіль» Мітчелла - Хауса
- •9.6. Моаель керівництва за Реааіном
- •9.7 Ситуативна теорія управління «життєвого апклу» п. Херсі та к. Бленчараа
- •9.8. Порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства
- •9.9. Сучасні моделі лідерства
- •9.10. Інші погляди на класифікацію стилів керівництва
- •9.11. Комунікації в керівництві
- •10.2.2. Розвиток неформальних організацій
- •10.2.3. Управління неформальною організацією
- •10.2.5. Управління за допомогою комітетів
- •4. Яку стратегію і тактику слід обирати, щоб досягти поставлених цілей?
- •11.2. Проиес прийняття рішень
- •4. Психологічні обмеження. Учені дійшли висновку, що багато- чисельні психологічні чинники та особливості особистості кожного керівника мають певний вплив на процес прийняття рішень.
- •11.3. Моделі та методи прийняття рішень 11.3.1. Метоп наукових досліджень
- •11.3.3. Метоап прийняття рішень
- •11.3.4. Метопи прогнозування
- •11.3.5. Впмогп по управлінських рішень
- •11.3.6. Організація та контроль виконання рішень
- •11.4. Прийняття рішень в ааміністратпвно-пержавному управлінні
- •11.5. Переговорний процес
- •12.2. «Хвороби» державної адміністрації
- •12.3. Програма у. Оеміига, її застосування в сФєрі державного адміністрування
- •12.4. Причини повільного підвищення якості послуг у державному секторі
- •12.5. Наслілкп нездатності організації по змін
- •12.6. Запровадження загального управління якістю
- •12.7. Сучасний досвід адміністратпвно- державного управління в країнах Заходу
- •13.2. Теорія ааміністратпвно-аержавного управління у Великобританії
- •13.3. Французька школа ааміністратпвно-пержавного управління
- •13.4. Теорія ааміністратпвно-аержавного управління в Німеччині
- •13.5. Система державної служби в країнах з Федеральним типом адміністративно- державного управління (Німеччина, сша)
- •13.6. Державна служба в країнах з унітарним типом ааміністративно- аержавного управління (Франція. Великобританія)
2.4.3. Вибір стратегії
Керівництво вибирає стратегію на основі аналізу ключових чинників, які характеризують стан фірми з урахуванням результатів аналізу портфеля продукції, а також характеру та сутності стратегій, що реалізуються.
Основні ключові чинники, які необхідно враховувати під час вибору стратегії, такі.
Сильні сторони галузі та фірми дуже часто можуть бути вирішальними під час вибору стратегії зростання фірми. Провідні, могутні фірми повинні прагнути до максимального використання можливостей, які вони мають завдяки їх домінуючому стану та закріпленню цього стану. У цьому випадку треба шукати можливості розгортання бізнесу в нових для фірми галузях, які мають задатки зростання. Домінуючі фірми залежно від стану галузі повинні вибирати різні стратегії зростання. Так, наприклад, якщо галузь занепадає, то треба спиратися на стратегію диверсифікації, якщо ж галузь бурхливо розвивається, то вибір стратегії зростання варто зупинити на стратегії концентрованого або інтегрованого зростання. Слабкі фірми повинні поводити себе інакше. їм треба вибирати ті стратегії, які можуть привести до збільшення їх сили. Якщо вони таких стратегій не мають, то треба залишити цю галузь або запровадити стратегію скорочення.
Томпсон і Стрікленд запропонували матрицю вибору стратегії залежно від динаміки зростання ринку на продукцію (еквівалент зростання галузі) та конкурентної позиції фірми (рис. 2.2).
Цілі фірми. Якщо цілі фірми не передбачають інтенсивного зростання, то і не вибирають відповідних стратегій зростання, незважаючи на те, що передумови для цього є на ринку, у галузі, у потенціалі фірми.
Інтереси та ставлення керівництва. Керівництво може як завгодно уникати ризику, а може, навпаки, бажати ризикувати. Цей чинник дуже впливає на вибір стратегії.
Швидке зростання /тику
11 квадрант стратегії |
1 квадрант стратегії |
1. Перегляд стратегії концентрації. |
1. Концентрація. |
2. Горизонтальна інтеграція або злиття. |
2. Вертикальна інтеграція. |
3. Скорочення. |
3 Централізована диверсифікація |
4. Ліквідація. |
|
^ Слабка конкурентна позиція |
Сильна конкурентна позиція __ |
111 квадрант стратегії |
IV квадрант стратегії |
1. Скорочення видатків. |
1. Централізована диверсифікація. |
2. Диверсифікація. |
2. Конгломеративна диверсифікація. |
3. Скорочення. |
3. Спільне підприємство в новій галузі |
4. Ліквідація. |
|
Повільне ірпстання ринку
Рис. 2.2. Матриця Томпсона та Стрікленда (стратегії запропоновані в порядку можливої переваги)
Фінансові ресурси фірми. Будь-які зміни в поведінці фірми - вихід на нові ринки, розробка нової продукції, перехід у нову галузь - потребують великих фінансових витрат.
Кваліфікація робітників. Не маючи достатньої інформації про кваліфікаційний потенціал, керівництво не може зробити правильний вибір стратегії.
Зобов'язання фірми. У випадку переходу до нових стратегій ще деякий час діятимуть зобов'язання минулих років, які відповідно будуть стримувати або корегувати можливості реалізації нових стратегій.
Ступінь залежності від зовнішнього середовиша. Залежність фірми від постачальників чи покупців продукції, правове регулювання, політичні чинники та ін.
Чинник часу. Завжди треба враховувати календарний час, період, протягом якого відбуватимуться зміни та ін.
Оцінка вибраної стратегії. Процедура оцінки обраної стратегії має підпорядковуватися одному: чи приведе обрана стратегія до досягнення мети організації. Це є основним критерієм оцінки вибраної стратегії. Якщо вона відповідає цілям організації, то подальшу оцінку здійснюють у таких напрямах:
відповідність обраної стратегії стану та вимогам зовнішнього середовища (динаміка зростання ринку, динаміка зростання життєвого циклу продукції);
відповідність обраної стратегії потенціалу та можливостям фірми (персонал чи реальна в часі);
прийнятність ризику, закладеного в стратегії.
Оцінку виправдання ризику проводять у трьох напрямах:
реалістичність передумов, закладених в основу вибору стратегії;
до яких негативних наслідків для фірми може призвести невиконання стратегії;
чи виправдовує можливий позитивний результат ризик витрат від невиконання під час реалізації стратегії.