IV. Робота над епіграфом до уроку.

- Чому подальша доля саме цієї кіноповісті так хвилювала Олександра Довженка?

- Про що свідчать записи в «Щоденнику»?

Презентація творчих проектів учнів.

Доповнення вчителя. Майже п’ятдесятилітній, не при великому здоров’ї, Довженко домагається свого: йде на фронт. Працює як пропагандист політуправління на Північно-Західному, Сталінградському, Воронезькому фронтах, самовіддано несе службу політпрацівника, військового кореспондента. Одночасно ставить документальні фільми, пише кіносценарії, оповідання й статті, постійно виступає на радіо. Обсяг зробленого за роки війни – величезний. Увесь воєнний доробок Довженка – ніби єдина натхненна книга про народ, його героїчний подвиг, його страждання й трагедії, його перемогу. Слушно зауважив літературознавець Ю. Барабаш: «Якби зібрати під однією обкладинкою все, що у воєнні роки сказано було письменниками про Батьківщину, про любов до своєї землі, про її трагедії, то, безумовно, серед найяскравіших, найбільш хвилюючих глав цієї незвичайної антології виявились би полум’яні довженківські сторінки про Україну».

Отже, «Україна в огні» – це…(метод незакінченого речення)

V. Поглиблення знань, умінь і навичок.

1. Основу кіноповісті склали погляди Довженка на людину як неповторну особистість, орієнтація на загальнолюдські закони буття. Звідси – і глибоко гуманістична концепція кіноповісті, і визначальний для письменника епічний конфлікт між людиною-особистістю і людиною-гвинтиком.

2. Проблематика кіноповісті «Україна в огні».

Робота над опорним конспектом

1. Проблема народу та війни:

• Війна – найпотворніший вияв агресії і війна – пам'ять завойованих.

• Проблема зради.

• Мораль і аморальність.

• Смерть і безсмертя.

• Самосуд і справедливий суд.

1. Життя простої людини на війні і в тилу, проблема цінності загальнолюдських ідеалів, які Довженко обстоює через зображення конкретних характерів:

• Людина і війна.

Приступаючи до написання повісті, кіномитець поставив за мету створити «сценарій про людей простих, звичайних, отих самих, що звуться у нас широкими масами, що понесли найтяжчі втрати на війні, не маючи ні чинів, ні орденів. Напишу, як їм жити і що робити і як і що думати, щоб краще жилося по війні по закону божеському і людському» (Зі «Щоденника», 5.12.1943).

III. Проблема національної самосвідомості людини і народу:

• Історія і народна пам'ять.

• Правічна неволя українського народу.

• Відсутність державності.

• Історія і особа.

• Класове і національне.

Болісні роздуми О.Довженка про силу національного самовідчуття і згубність національного нігілізму, діалектичну єдність загальнолюдського й національного, нарікання на нехтування історії України, міркування про причини дезертирства й духовного каліцтва.

У творі письменник виявляє увагу до проблеми національної свідомості, використовуючи в основному прийоми вкрай загостреної полемічності. Полемізують Христина Хуторна і партизанський прокурор Лимарчук, фон Краузе і автор, Лаврін Запорожець і Заброда, причому всі опоненти знаходяться на полярних ідейних і моральних позиціях.

3. Робота в групах.