Урок-презентація
Мета.
Дидактична. Розширити, уточнити знання учнів про мужність народу в роки Великої Вітчизняної війни. Залучати дітей до пізнавальної творчо-дослідницької роботи як на уроці, так і в позаурочний час, навчати робити висновки, сприяти читацькому кругозору.
Розвиваюча. Розвивати вміння давати повні відповіді на запитання ,
будувати власну зв’язну розповідь.
Виховна. Виховувати в учнів гордість і вдячність воїнам – визволителям за перемогу над фашистами
Обладнання. Малюнки, які відображають щасливе життя в мирний час та малюнки із зображенням страхіть війни, фотографії, дитячі малюнки, емблеми, виставка книг та індивідуальні картки.
Звучить запис пісні «Священная война».
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Проблемна ситуація.
Класна дошка поділена на дві частини. На одній частині – яскраві кольорові малюнки з усміхненими дітьми, відображенням щасливого дитинства в мирний час, а на іншій – чорно-білі малюнки із зображенням страхіть війни, нещасних дітей та матерів.
– Уважно розгляньте малюнки та висловіть свою думку: про що йтиме мова на уроці?
(Діти висловлюють думки).
ІІІ. Повідомлення теми і завдань.
– Отже, сьогодні на уроці ми дізнаємося більше про Велику Вітчизняну війну та створимо «Альбом Пам’яті».
ІV. Пізнавальна діяльність.
Вчитель. Про початок війни нам доповідатимуть декламатори.
1 учень.
Літня ніч…
А на світанку
Гітлер дав військам наказ
І послав солдат германських
Проти всіх людей слов’янських.
Це, малята, проти нас.
2 учень.
А на світанку…
Палають міста і села,
На очах у людей і страх, і сльози.
«Ні» – сказали всі фашистам
І пішли у бій солдати
Землю рідну захищати.
Продовжує звучати пісня «Священная война».
3 учень.
Вставай, країно зоряна
У ярості святій.
Вставай, ніким не скорена
З фашистами на бій
4 учень.
Хай гине сила темная,
Із тьми не вирина.
Іде війна священная,
Народна йде війна.
Вчитель. З цими словами, що звучали як набат, люди йшли в бій і зараз, коли ми їх слухаємо, наші серця наповнюються болем і глибоким трагізмом.
Звіт групи істориків.
1 учень. Відтоді минуло 65 років. Але недільний червневий день 1941 року і досі у всіх подробицях пам´ятають люди старшого покоління. Про це пам’ятає й історія.
2 учень. У страшній війні країна втратила кожного шостого жителя – 27 мільйонів життів. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл.
3 учень. 1418 днів та ночей продовжувалась битва з ворогом. Ця війна була особливою. І називалась вона Великою Вітчизняною, бо вся країна на боротьбу з ворогом. Свою частку в перемогу внесли і діти. В роки війни тисячі їх боролись на фронті, в діючій армії, підпіллі, партизанських загонах.
4 учень. Шлях до перемоги був довгим і важким, Битва за Москву, Сталінград, на берегах Дніпра, оборона Одеси і Севастополя. У цих жорстоких і кровопролитних боях наші солдати проявляли приклади мужності й героїзму.
Вчитель. Чорна звістка про напад гітлерівських загарбників на нашу країну торкнулась і нашого краю – Устинівщини.З цією інформацією нас ознайомлять пошуковці.
Звіт групи пошуковців.
1 учень. Ми дізналися, що у березні 1944 року радянська армія звільнила Устинівський район та смт Устинівка від німецько-фашистських загарбників, який був окупований 947 днів і ночей. При звільненні району загинуло багато радянських воїнів. В цьому списку й Герої Радянського Союзу Михайло Осипов та Юхим Стерін.
2 учень. У бойових діях проти німецько-фашистських загарбників брало участь 5100 жителів Устинівщини. Сотні нагороджені за героїзм і відвагу орденами і медалями. Серед них – двічі Герой Радянського Союзу генерал-майор Олексій Юхимович Мазуренко, орденами Слави – 7 чоловік.
3 учень. Ми дізналися, що свідками бойових дій були Назаренко Михайло Ілліч, Нагірна Віра Юліанівна, Лещенко Іван Микитович, Великий Микола Данилович,які зараз проживають в Устинівці.
4 учень. Ми знайшли листи із фронту до матері нашого земляка – льотчика Олесія Олексійовича Муляви. «Мамо, йду в жорстокий бій. Можливо, залишуся живим, тоді заживемо. Довідку про те, що я орденоносець, я вам вишлю і ви матимете пільги. Як Федя? Пишіть. Передавайте привіт всім друзям і знайомим. Цілую вас, моя рідна мамо, і брата Федю. Ваш син Олексій Мулява. Прощайте!!!»
Ці слова Олексій написав 25 червня 1944 року, а в Устинівку лист прийшов 7 липня. У попередніх листах О. Мулява ніколи не вживав слова «прощайте» та ще й з трьома знаками оклику.
5 учень. Вихованці нашої школи: Нужний Георгій Юдович, поет – загинув на фронті, Хівренко Іван Терентійович, підводник Чорноморського флоту, загинув у червні 1941 року.
Виступ журналістів.
Ми зустрілися з ветераном Великої Вітчизняної війни Миколою Даниловичем Великим. Він розповів, що народився у 1923 році, ветеран 57-ї армії, яка під командуванням генерала-майора Ф.І.Толбухіна, звільняла Україну: Харківську, Дніпропетровську, Кіровоградську області, в тому числі Устинівський район. Микола Данилович брав участь у 4 операціях. Нагороджений бойовими відзнаками і має 2 медалі «За відвагу» і медаль «За бойові заслуги».
Презентація свого дослідження бібліографами.
1 учень. Ми підготували виставку книг: повість П. Загребельного «Дума про невмирущого», збірка оповідань В.Кави « На те літо, після війни», роман Ю. Смолича «Вони не пройшли», збірка оповідань О.Копиленка «Допит», збірка оповідань Ю.Збанацького «З відрами вповні», Д.Бедзика «Останній патрон».
2 учень. З цих книг ви дізнаєтесь про страхіття війни. Звичайно, ми їх не встигнемо прочитати, але з окремими уривками вас ознайомимо. А ви вслухайтесь і уявіть, що то воно є – війна.
Уривок з повісті П. Загребельного «Дума про невмирущого».
«Танки стріляли різко, поквапливо, нервово. Вони навіть не стріляли, а бубоніли: «Бу! Бу! Бу!» І після страшного такого «бу» чахкав десь снаряд. Снаряди летіли один за одним, одскакували од сухої землі й розліталися в усі боки червоними бризками, ніби перестиглі кавуни. Треба було сидіти під цими страшними чахканнями, під червоними бризками, сидіти, притиснувшись до землі, як припадав колись до печі, до теплої черені, ждати, ждати, ждати».
Уривок з оповідання О. Довженка «Мати».
«Біжить Василь, увесь мокрий од довгого бою, біжить у великій тривозі. Як же він бився перед рідним селом. Розвідником був, нищив точки, розніс гранатою дзота, що був колись дядьку за хату. Прогнали ворога. Пробіг Василь усе село, все те, що звалося колись селом! Дві сотні печищ, спалені сади, ями і безліч одубілих у багнищі і крові.
– Мамо, де ви? Це я, Василь, живий! Івана вбито, мамо, а я живий… Я вбив їх мамо, коло двох сотень. Де ви?!
Підбіг Василь до двору. Отут був двір під самою горою.
– Мамо, матінко моя, де ви? Рідна, чому ж не стрічаєш мене? Чом не чую вашого тихого голосу? Мамо, голубко, матінко моя сива?
Спинивсь Василь коло хати, а хати немає. Василь у двір – нема двору. У сад – нема саду. Тільки одна стара груша, а на груші – мати. О тихий жах… О незабутній смутку…».
Вчитель. Як бачите, війна нікого не жалує: ні татків-бійців, ні матерів, ні дітей. Від неї ніде не можна сховатися. Ми тільки слухаємо – і нам стає страшно. В цьому затишному світлому класі ми можемо лише поспівчувати тим, хто пережив війну. Бо скільки бійців не повернулося додому! А скільки сімей не дочекалося батьків, синів, дідів, сестер, матерів з фронту! Довгих чотири роки тривала війна з фашистами. Давайте спробуємо хоч на мить уявити, якою ж то була радість людей, коли скінчилась війна. Це сталося 9 травня 1945 року. Щасливий, незабутній, світлий день для теперішніх дідусів – колишніх фронтовиків.
Презентація робіт групи художників.
У цьому році вся наша держава відзначатиме 65- у річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Учні нашої групи намалювали листівки та малюнки, якими можна привітати ветеранів зі святом (Перегляд малюнків).
Виступ прозаїків.
Читання міні-творів на тему «Вітаю ветерана».
Вчитель. На жаль, не всі дожили до наших днів. Але наш народ пам’ятає їх. В усіх куточках країни стоять пам’ятники та обеліски полеглим бійцям, їхні імена навіки викарбувані на меморіальних дошках.
Презентація групи фотографів.
Розгляд фотографій пам’ятників та обелісків полеглим воїнам.
V. Закріплення вивченого матеріалу.
Гра «Мікрофон».
-Як ми з вами можемо віддати пошану цим полеглим бійцям? (Відповіді учнів. Ми можемо покласти квіти до могили полеглим воїнам, вшанувати хвилиною мовчання та інше)
2. Складання асоціативного куща.
Вчитель. Звернімо ще раз увагу на ці малюнки, що на початку уроку, спробуємо скласти асоціативні кущі до слів: «мир», «війна».
-Якому слову ми скажемо «Ні»?
Вчитель. Давайте знімемо з дошки малюнки, на яких зображені страхіття війни.
3. Творча робота «Поділись думками».
- Що б ми побажали собі і всім людям планети?
Методичний коментар (Вчитель пропонує свої міркування висловлювати диференційовано: І рівень – самостійно; ІІ рівень – частково використовувати речення з картки, ІІІ рівень – виписати з картки лише ті речення, які влучно відповідають на це питання).
Зміст картки.
Нехай на світі всі народи
В добрі і злагоді живуть.
Ми за те, щоб мир був на землі
Для усіх дітей на цілім світі
Хай небо над нами не хмариться,
Й ніхто на планеті не свариться
Людям треба жить! Землі потрібен мир!
Живіть у мирі й злагоді, –
Життя завжди прекрасне,
І будьте вдячні тим,
Хто дав вам таке щастя.
Вчитель. Але народна біда ніколи не забудеться, застерігає, навчає бути пильним, чесним перед героями днів минулих.