Положення про гру на місцевості «Місто, обпалене війною»

Мета: популяризація краєзнавчих знань, розвиток творчо-пізнавального потенціалу дітей, знайомство з історичними та культурними пам′ятками міста Кіровограда.

Місце проведення: центральна частина міста Кіровограда.

Дата і час проведення: визначається попередньо.

Керівництво та суддівство: здійснюється оргкомітетом.

Форма проведення гри: краєзнавча пішохідна екскурсія.

Маршрут: для всіх однаковий, приблизно 3-5 км.

Формування команд: за будь-якими ознаками.

Склад команд: 6-12 чоловік (під керівництвом педагога).

Спорядження: члени команди повинні мати ручки, олівці, годинники.

Умови гри: команда заздалегідь отримує інструктаж, пакет документів: а) карту-схему із зображенням контрольних пунктів; б) маршрутний лист, де вказана нитка маршрута, бланк для реєстрації на кожному пункті та бланк відповідей на завдання; в) завдання; г) краєзнавчу довідку. Групи проходять запропонований маршрут по черзі, знаходячи контрольні пункти, виконуючи необхідні завдання. При цьому встановлюється час – 3 години. Контрольний пункт вважається «взятим», якщо виконані всі завдання на цьому пункті.

Підбиття підсумків: виграє та команда, яка знайде максимальну кількість контрольних пунктів, виконає завдання, за мінімальний час прийде на фініш.

Нагородження: команда-переможець нагороджується грамотами та призами, команди-призери – грамотами.

На маршруті категорично забороняється:

- проходити маршрут без педагога;

- проходити маршрут бігом;

- порушувати правила дорожнього руху (рух тільки пішохідними доріжками, перехід тільки в місцях, де є пішохідний перехід, і на зелене світло);

- порушувати громадський порядок (не здіймати галас, не ходити по газонах тощо).

Члени кожної команди при проходженні вступного інструктажу з техніки безпеки зобов´язані розписатися у маршрутній книжці.

Краєзнавча довідка

1. Фортеця св. Єлисавети (вул. Ушакова).

Фортеця св. Єлисавети – це початок заснування м. Єлисаветграда (Кіровоград). Укріплення мало форму шестикутника, який був оточений валами, що завершувалися стіною з трьома баштами та встановленою тяжкою артилерією на них. Фортеця зіграла важливу роль під час російсько-турецької війни 1768-1774 років. Після укладання Кючук-Кайнарджийського миру (1774 р.) кордони Росії відсунулися на південь і фортеця не мала стратегічного значення. У 1784 році Катерина ІІ видає указ, який перетворює фортецю у внутрішнє місто – Єлисаветград. Під час Кримської війни (1853-1856) у фортеці розміщувався госпіталь, у якому деякий час працював російський хірург М.І.Пирогов.

Збереглися залишки військового поселення, яке дало початок місту: казарми, аптека, канцелярія, лікувальний корпус, житловий будинок, кухня. Зараз тут міститься Перша міська лікарня.

2. Меморіал Слави (вул. Ушакова).

Скульптори Л.Растригін, А.Мацієвський, архітектор А.Губенко (1967 р.).

День і ніч горить вічний вогонь біля пам’ятника Матері-Вітчизні, що на Фортечних валах. Це вогонь скорботи і гордості, вогонь пам’яті минулого і волі до боротьби за світле майбутнє. Головний тягар на своїх плечах виніс Солдат. Він пройшов через трагедію і велич подвигу, виявив виблиск мужності й сміливості. Його волею, несхитністю духу, його кров’ю здобута Перемога. «Немає кордонів величі його подвигу в ім’я Батьківщини, – відзначив полководець ХХ століття Г.К.Жуков, – як немає кордонів і величі його подвигу після війни».

Звання Героя Радянського Союзу під час боїв за Кіровоградщину присвоєно 142 воїнам, серед них кіровоградці: Галушкін Василь Максимович, Гончар Григорій Мойсейович. Коваль Іван Іванович, Куроп´ятников Григорій Олександрович, Повірений Олександр Васильович, Фісанович Ізраїль Ілліч, Шепетов Іван Михайлович.

Повними кавалерами ордена Слави є 35 чоловік, серед них кіровоградці: Іваньков Олександр Петрович, Чупін Яків Іванович.

Почесні громадяни міста – воїни, які звільняли Кіровоград: Конєв Іван Степанович, Жадов Олексій Семенович, Ротмітстров Павло Олексійович, Родимцев Олександр Ілліч, Самчук Іван Оникійович, Степанов Михайло Дмитрович, Каліхов Михайло Іванович, Дацький Василь Несторович.

З Акту Державної надзвичайної комісії з розслідування злодіянь, вчинених німецько-фашистськими загарбниками у місті Кіровограді: «У Кіровограді німецько-фашистськими загарбниками та їх ставлениками за час окупації закатовано і розстріляно майже 72000 радянських громадян».

Вже після закінчення війни рештки загиблих були урочисто перезахоронені на військовому Меморіалі на Фортечних валах.

3. Пам′ятник воїнам-інтернаціоналістам Кіровоградщини (сквер на набережній ріки Інгул між вулицями Карла Маркса і Пашутіна).

Увіковічена пам'ять про загиблих воїнів, які віддали свої життя, виконуючи інтернаціональний обов'язок.

Безсмертною славою вкрили себе брати Хозихман і Козихан Корсакови. Під час штурму висоти вони першими увірвалися у траншеї гітлерівців. Хозихман загинув і був посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Узбек Алтибаєв на мітингу перед боєм сказав: «Я воював під Москвою і Харковом... Іду в бій з вірою, що ми розіб’ємо ворога і Кіровоград буде наш». Воїни дотримали свого слова, свято виконували клятву «нещадно громити ворога». Бронебійник Василь Котляров упритул розстріляв німецький танк, знищив 12 фашистів, які намагалися оточити його. Викликавши спантеличення ворогів, Котляров забезпечив підрозділам 1057-го стрілецького полку успішне виконання бойового завдання. Рядовий четвертої роти 1055-го стрілецького полку Віктор Гетьман і командир другої роти цього ж полку Іван Лепілін, діставши тяжкі поранення, не пішли з поля бою, поки не виконали бойового наказу. Перший помер від ран у госпіталі, життя другого обірвала ворожа куля. Під час штурму сержант Петро Єгоров отримав завдання – блокувати фашистський бліндаж. Вогнем свого підрозділу він спочатку потужно обстріляв його, а потім відрізав шлях для відступу. Жоден гітлерівець не залишився живим. Петро Єгоров загинув у наступальному бою під час визволення Кіровоградщини.

4. Пам´ятник загиблим під час Чорнобильської трагедії (вулиця Карла Маркса, на березі р. Інгул). Цей пам'ятник кожної хвилини нагадує людям про ту страшну трагедію, яка сталася в Україні у квітні 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції.

5. Меморіальна дошка підпільному обкому партії (площа ім. Кірова, вул. К. Маркса, 41).

Під час тимчасової німецько-фашистської окупації (серпень 1941 – листопад 1943 р.) у місті Кіровограді й селі Федорівці діяла підпільно-диверсійна група під керівництвом Петра Івановича Лахмана (Загреба).

Петро мав поганий зір і його не призвали до лав Червоної Армії. Не чекаючи вказівок згори, він одним із перших став на стежину діяльного супротиву чужинцям.

Незабутньою і зухвалою була передсвяткова акція. Над місцевою управою бовванів гітлерівський прапор. А на ранок 7 листопада зник ненависний штандарт зі свастикою. На його місці майорів червоний прапор.

Учасники групи Петра Лахмана допомагали партизанам продуктами, підривали склади, перерізали кабелі, брали участь у бойових операціях, діставали харчі та одяг для радянських військовополонених, під виглядом родичів звільняли їх з полону. Та трапилося непередбачене. У листопаді 1943 року, під час арештів, гітлерівці напали на слід підпільників. Були схоплені П.І. Лахман, Ф.Г. Белявський, М.П. Куколо, П.П. Желєзняк, Л.Г. Крюченко, А.Г. Крюченко, М.М. Урсатьєв, П.І. Кравченко та інші. На квартирах знайдено речі, які підтверджували їх активну підпільну діяльність: друкарська машинка, радіоприймач, зброя. Після тортур їх всіх розстріляли.

Батьківщино, мій краю орлиний,

Не залишусь ніколи один,

Щирим серцем до тебе я лину,

Бо ти мати мені, а я – син.

Урочистою клятвою на вірність Батьківщині звучать вірші П.І. Лахмана, передані з фашистської катівні. Героїчною справою він підтвердив свою беззавітну любов до України.

6. Обласний краєзнавчий музей (вул. Леніна, 40).

Відкритий у центрі міста в старовинному будинку (1883 року) відомим археологом і етнографом В.М. Ястребовим на кошти місцевого купця першої гільдії Барського. Автор проекту – архітектор Олександр Лишневський. Будинок є архітектурно-художньою цінністю (стиль модерн індивідуальної забудови міста кінця XIX - поч. XX ст.).

У музеї пропонуються екскурсії:

1. Мандрівка у минуле.

2. Тваринний світ Кіровоградщини.

3. Українські писанки та вишиванки.

4. Колекція О.Б.Ільїна.

5. Володимир Винниченко. Поверненння.

6. Колекція зброї.

7. Єлисаветград – промислове місто.

8. Героїчне минуле.

7. «Янгол-охоронець» (у центрі площі Незалежності).

Високу стелу з фігурою янгола нагорі встановлено в центрі площі Незалежності у 2004 році — до 250-річчя міста Кіровограда. Ідея монумента належить Василю Мухіну, автори втілення проекту — скульптор Анатолій Гончар та архітектор Віталій Кривенко. По периметру фундаменту колони напис «Храни, Боже, Україну».

8. Меморіальна дошка (пр. Комуністичний, 4а).

З перших днів окупації у лісах Кіровоградщини спалахнуло полум’я народного визвольного руху. Для розгортання партизанської боротьби було організовано і залишено в тилу ворога 5 партизанських загонів і 36 диверсійних та винищувальних груп. Першими партизанськими загонами, які почали бойові операції проти німців, були загони під командуванням І.І. Нечаєва, А.С. Куценка, І.С. Щученка.

9. Меморіальна дошка на честь О.С. Єгорова (вул. Декабристів, 10).

10. Пам´ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (перед будівлею Кіровоградської обласної бібліотеки для дітей ім. А.П. Гайдара, вул. Шевченка, 5/22). Скульптори – М.К. Вронський, А.М. Гончар. Реставрований у 1982 році.

11. Обласний будинок офіцерів (вул. Шевченка).

Пам'ятний знак установлено на честь визволення міста від фашистських окупантів 8 січня 1944 року. Архітектор – Л.Растригін (1959 р.).

Вранці 5 січня 1944 року радянські війська перейшли в наступ на Кіровоградському напрямку.

«У ніч на 5 січня,– згадує Маршал, двічі Герой Радянського Союзу, почесний громадянин міста Кіровограда І.С.Конєв,– частини армії зайняли вихідне положення. Все було приведене в бойову готовність. Вранці на спостережний пункт армії прибув маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков. Я доповів йому, що все готове до наступу».

У ніч на 7 січня бій досяг найвищої напруги. 29-й танковий корпус під командуванням генерал-майора танкових військ І.Ф.Кириченка вийшов на південну околицю міста. Вслід за ними о другій годині ночі до міста увірвалися з півдня 297-а стрілецька дивізія під командуванням полковника А.І. Ковтун-Станкевича, в центральну частину – 50-а стрілецька дивізія, потім у місто вступили частини 6-ї і 9-ї повітряно-десантних дивізій і 5-ої гвардійської армії.

Увесь день 7 січня в місті клекотів бій. Коли з’єдналися два ударні угруповання 5-ї і 7-ї гвардійських армій, кільце навколо Кіровограда замкнулося. Тільки пізно вночі Кіровоград був повністю очищений від ворога.

Ранок 8 січня був для жителів міста великим святом. Вони сердечно зустрічали своїх визволителів.

12. Пам'ятник на братській могилі (вул. Шевченка). Скульптор Л.Растригін (1959 р.).

В пам'ять 4 тисяч радянських воїнів-полонених, замучених фашистами у роки Великої Вітчизняної війни.