Хуссейн Саддам

(народ, у 1937 р.)

X - Президент Іраку (1979 - 2003). Народився 28 квітня 1937 р. в с. аль-Аюджа в родині безземельного селяніна-сунніта. У 1956 р. X брав участь у не­вдалій спробі заколоту з метою повалення монархії. У 1957 р. X вступив у пар­тію БААС. На початку 60-х рр. проживав у Каїрі, де відвідував школу права. В 1963 р. повернувся до Іраку. У 1968 р. партія БААС прийшла до влади, X став заступником голови Ради революційного командування. 17 липня 1979 р. X стає президентом і прем'єр-міністром Іраку, а також головнокомандувачем збройних сил і генеральним секретарем партії БААС. Таким чином X сконцент­рував у своїх руках усю повноту влади. 22 вересня 1980 р. X починає війну з Іраном з метою зміцнення своєї влади в арабському світі та оволодінні додат­ковими нафтовими ресурсами. У серпні 1990 р. X погодився з іранськими умо­вами врегулювання конфлікту і вивів свої війська з Ірану. 2 серпня 1990 р. X вводить війська в Кувейт. Однак, війну під кодовою назвою "Буря в пустелі" Ірак програв і 28 лютого 1991 р. капітулював. У 2002 р. на безальтернативних виборах X було знов обрано на посаду президента Іраку. Після терористичного акту в США 11 вересня 2001 р. США, звинуватили X у виробництві зброї масо­вого знищення та віднесли Ірак до т.зв. "вісі зла".

У 2003 році внаслідок "превентивної війни" режим X було повалено.

Чан Кай-ші (Цзян Чжун-чжень)

(1886-1975)

Ч - політичний і державний діяч Китаю. Закінчив військові академії в Бао-дін-Фу та в Токіо. Брав участь в революції 1911 р. у Китаї, потім був деякий час в еміграції в Японії. У 1926 р. Ч був командувачем народно-революційної армії кантонського уряду. З квітня 1927 р. після державного заколоту в Шанхаї очо­лив національний уряд в Нанкіні. Уряд проіснував до 21 січня 1949 р., коли він пішов у відставку.

Черчілль Вінстон Леонард Спенсер

(1874-1965)

Ч - британський політичний і державний діяч, один з лідерів консерватив­ної партії. До першої світової війни в різні роки посідав посади: заступника міністра колоній, міністра торгівлі, міністра внутрішніх справ, воєнно-морського міністра. Ч - один з ініціаторів інтервенції проти Радянської Росії 1917-1922 рр. У 20-х рр. посідав посади міністра фінансів, міністра колоній та міністра авіації. З 1929 по 1939 р. - в опозиції. У 1939-1940 рр. - воєнно-морській міністр. З 1940 по 1945 р. - прем'єр-міністр Великої Британії. Брав активну участь у Тегеранській (1943), Кримській (Ялтинській) (1945) та Потс­дамській (1945) союзницьких конференціях на вищому рівні. З 1945 по 1951 р. Ч - лідер опозиції. В 1951-1955 рр. Ч - прем'єр-міністр Великої Британії, у 1951-1952 рр. - одночасно міністр оборони. З 1955 р. у відставці.

245

Чічерін Георгій Васильович

(1872-1936)

Ч - радянський державний діяч та дипломат. Закінчив історико-філологіч-ний факультет Петербурзького університету. З 1897 р. працював в архіві мініс­терства закордонних справ. З ЗО травня 1918 до липня 1930 р. Ч - народний комісар закордонних справ. Брав участь на другій стадії переговорів в Бресті, З березня 1918 р. підписав Берестейський мирний договір. У 1922 р. очолював радянську делегацію в Генуї, у Лозанні (1922-1923). Під час роботи Генуезької конференції Ч підписав Раппальський договір з Німеччиною.

Шептицький Андрій (У миру: Роман-Марія-Олександр)

(1865-1944)

Ш - відомий церковний діяч XX ст., глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ), митрополит. Народився в сім'ї старовинного шляхетського ро­ду. У 1883 р. закінчив гімназію. Слухав лекції на юридичному факультеті Ягел-лонського університету. У 1886 р. Ш став доктором права. 1 липня 1888 р. отримує василіанську рясу і бере духовне ім'я Андрій, яке стає відомим усьому християнському світу. Того ж року він здобуває ступінь доктора теології, а піз­ніше стає доктором філософії. У 1900 р. папа римський призначає Ш митропо­литом Галицьким і архієпископом Львівським. За роки його перебування на чолі УГКЦ було збудовано чимало храмів та монастирів. Завдяки своїй міжна­родній діяльності Ш мав високий авторитет за рубежем. Він дбав про долю українців, які виїхали до Америки, Канади, Німеччини та інших країн, домагав­ся у Ватикані створення греко-католицьких єпископатів у США і Канаді. З 1901 до 1914 р. Ш - посол і член Палати панів у Відні, член Галицького сейму. До­клав чимало зусиль до створення Західноукраїнської Народної Республіки. Після підписання Ризького мирного договору у 1921 р. Ш веде переговори в країнах Америки і Європи про долю ЗУНР і надання допомоги Галичині. Восе­ни 1930 р. Ш неодноразово звертається до керівництва Польщі, закликаючи його нормалізувати стосунки з українським населенням Галичини. Після під­писання пакту Ріббентропа-Молотова Ш заявив про нейтралітет у справах польсько-німецького конфлікту, протестував проти поділу Європи між двома тоталітарними режимами. ЗО червня 1941 р. Ш підтримав Акт відновлення української державності, підтримавши таким чином Німеччину. Але вже напри­кінці того ж року він визнав свою помилку, засудив акти терору і, зокрема, ма­сове знищення євреїв. Помер 1 листопада 1944 р.