Глава 6 політична глобалістика

§ 1. Вплив глобалізації на природу міжнародних відносин

Динаміка та масштаб трансформаційних процесів, що відбуваються в су­часних міжнародних відносинах, формують нові завдання міжнародно-політич­ної науки. Одне з них - осмислення та теоретичне відтворення тенденцій у системі міжнародних відносин на глобальному рівні. Традиційні підходи не завжди надають можливість для аналізу закономірностей розвитку міжнарод­них відносин у макрополітичному контексті. Цілісне осмислення глобальних політичних процесів привело до широкого застосування терміну "глобалізація", яке покликане відтворити те загальне, що складає специфіку процесів та явищ на глобальному рівні.

Дедалі важливішою проблемою сучасності стає феномен глобалізації. Сьо­годні він охоплює вже не тільки економіку, але й політичну та соціальну сфери. Глобалізація - це не тільки одна з головних тенденцій світового розвитку. Цим терміном зараз характеризується виникнення нової системи економічних та політичних відносин, яка замінила систему ялтинсько-потсдамську. У сучасних міжнародних відносинах можна виділити наступні головні тенденції, які актуа­лізують вивчення проблеми глобалізації:

• тенденція до становлення економічної системи, яка функціонує за єдини­ми правилами в межах усієї планети;

• тенденція до інтеграції в економічній та політичній сферах;

• ерозія національно-державного суверенітету внаслідок послаблення тра­диційних функцій держави, порушення межі між внутрішньою та зовнішньою політикою через посилення їх взаємозалежності та взаємовпливу, розмивання меж між внутрішніми та міжнародними політичними, економічними, інформа­ційними та іншими процесами;

• тенденція до галузевої та глобальної асиметричності у відносинах між ак­торами міжнародних відносин, яка виникає внаслідок різної щільності у взає­мовідносинах та параметрах стану взаємозалежності між акторами;

• тенденція демократизації як міжнародних відносин, так і внутрішньополі­тичних процесів;

• тенденція до розширення складу та збільшення різноманіття політичних ак­торів (поява нових акторів міжнародних відносин - виникнення контурів нової "постміжнародної політики", яку можна охарактеризувати наступними парамет­рами: макропараметр - коли паралельно з традиційною площиною міждержав­них взаємодій виникає поліцентричний світ - світ акторів "поза суверенітетом". На рівні мікропараметрів важливі зміни відбуваються в системі взаємодій індиві­да зі світом політики. Вони стосуються лояльності індивіда до групи належності, ступеня підпорядкування і здатності до аналізу міжнародних відносин та емоцій­ного внеску в світову політику, зростання кількості членів світового співтоварист­ва, тенденція до однорідності міжнародної системи в ідеологічному аспекті та прогресуючий розрив у соціально-економічному розвитку;

112

113

• політична тенденція, що лежить у площині загроз мирному співіснуванню та розширеного поняття безпеки - збільшення учасників системи міжнародних відносин породжує труднощі у передбачуваності мотивацій та наслідків різних варіантів їх поведінки;

• формування ідеології глобалізму як обґрунтування невідворотності цих змін та їх позитивного характеру.

Поняття "глобальні проблеми" в сучасному його розумінні почало активно використовуватись у 60-х рр. XX ст., коли стало зрозумілим, що накопичення серйозних проблем та протиріч несе загрозу існування людства. Починається дослідження тих змін, які відбуваються в глобальній системі. Формується но­вий науковий напрям - глобалістика (від лат. спільне, загальне). Глобалістика швидко розвивається та набуває ознак нової самостійної науки.

Предметом дослідження глобалістики є походження, вияви, шляхи, форми та засоби розв'язання глобальних проблем, макросоціологічні системи та їх динаміка.

Отже, під глобалістикою розуміється система наукових знань про генезу та сучасний стан глобальних проблем, класифікація цих проблем та визначення практичних шляхів їхнього розв'язання.

У глобалістиці виокремлюються:

• філософсько-методичний напрям, який базується на системі знань філо­софської науки, що узагальнила і звела до купи досягнення інших наук про суспільство і людину;

• транснаціональний напрям - наслідок дослідження кризових явищ і про­тиріч загальнопланетарного масштабу, яких не було в минулому.

Глобалістиці притаманно:

• планетарні масштаби об'єкту дослідження;

• метод системного аналізу процесів та явищ політичного, соціального, еко­номічного, військового та технічного характеру у поєднанні з морально-етичними, культурними та релігійними категоріями і концепціями.

Глобалістика виступає як сукупність політологічних, соціологічних, культу­рологічних та соціально-філософських теоретичних підходів, які формуються відповідно до глобалізму як принципу. Принцип глобалізму вимагає структур­но-цілісного погляду на систему соціальних взаємозв'язків людини, природи та суспільства; розуміння стану цієї системи як перманентно кризового, оскільки у межах поля, що досліджується, опиняються всі напруженості та конфлікти, притаманні для існування людини; розробки проблематики управлінського оволодіння кризовим розвитком.

Проблеми, які постають перед людством, мають різну природу і масштаби. Одні з них є наслідком світової політики, другі - науково-технічної революції та господарської діяльності людини, інші зумовлені природними умовами існу­вання людини. Але тільки деякі з них мають глобальний характер, частина є регіональними або локальними.

Отже, під глобальними проблемами слід розуміти сукупність життєво важ­ливих проблем, від яких залежить соціальний прогрес людства.

Сучасна наука виокремлює наступні головні критерії глобальних проблем:

• тією чи іншою мірою вони торкаються життєвих інтересів усього людства, усіх держав та народів, кожної людини;

• виступають як об'єктивний фактор розвитку сучасної міжнародної систе­ми, тобто незважаючи на специфічний вияв у межах окремих країн та регіонів, мають всесвітній характер;

• набувають надзвичайно гострого характеру і загрожують існуванню всього людства;

• вимагають для свого вирішення колективних зусиль усього світового спів­товариства.

Отже, головні характеристики глобальних проблем можна підсумувати на­ступним чином: планетарні масштаби вияву, комплексність та взаємозалеж­ність, значна гострота, динамізм.

Систематизація та класифікація глобальних проблем. Як і будь-яке соціальне явище, глобальні проблеми вимагають систематизації та класифікації.

Класифікацію можливо здійснювати:

• за джерелами виникнення глобальних проблем;

• за їх характером.

За джерелами виникнення глобальні проблеми характеризуються двоїстіс­тю, яка свідчить про нерозривний зв'язок природних і соціальних процесів. їх можна класифікувати наступним чином: "людина-природа"; "людина-людина".

До першої групи належать:

• проблеми населення Землі та його життєзабезпечення (продовольча, енер­гетична, сировинна, задоволення матеріальних потреб, демографічна);

• проблеми захисту довкілля (екологічні);

• проблема освоєння космічного простору і Світового океану, їхнього вико­ристання в інтересах людини;

♦ проблема запобігання стихійних лих і боротьби з їх наслідками. До другої групи входять:

• проблема ліквідації відсталості (економічної, культурної) країн, що розви­ваються;

• проблема захисту і розвитку "духовного середовища", примноження духо­вної культури;

• проблема вдосконалення освіти, інформатики;

• проблема боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, наркомані­єю, іншими негативними соціальними явищами;

• проблема боротьби з найнебезпечнішими захворюваннями;

• проблема збереження миру.

За характером глобальні проблеми можна класифікувати наступним чином:

• проблеми переважно соціально-політичного характеру (запобігання ядер­ної війни, припинення гонки озброєнь, мирне розв'язання конфліктів, зміцнення системи загальної безпеки);

• проблеми переважно соціально-економічного характеру (відсталість та зубожіння);

• соціально-екологічні проблеми, зумовлені забрудненням довкілля, раціо­нального використання природного потенціалу планети;

• проблеми Людини (забезпечення прав і свобод).

Існують варіанти поділу на три групи компонентів: політичний, економічний та соціально-економічний.

Кожний поділ дає можливість простежити взаємозв'язки як усередині кож­ної з груп, так і між ними.

Сукупність глобальних проблем саме через свою гостроту стала об'єктом за­пеклих суперечок і дискусій як у наукових, так і у політичних колах. Саме пере­міщення глобальних проблем у центр політичного життя сприяє розробці конс­труктивних програм щодо їх розв'язання на міжнародному рівні.

114

115

Політична глобалістика. У процесі розвитку глобалістики значна увага при­діляється дослідженню та пошуку шляхів розв'язання світових проблем, які мають політичний характер. Це привело до виникнення політичної глобалістики як системи знань про політичні аспекти глобальних проблем. В її генезі слід виокремити чотири основних підходи до пізнання глобальних проблем під по­літичним кутом зору:

• дослідження політичних аспектів загальнолюдських проблем у цілому;

• політологічний аналіз окремих планетарних проблем та їх взаємозв'язків як із системою міжнародних відносин, так і з конкретними напрямами світової політики;

• дослідження вияву глобальних проблем у конкретних регіонах та їх впли­ву на розвиток там політичної ситуації.

• формування теоретико-методологічних засад політико-глобальних дослі­джень.