
- •О.А.Коппель о.С.Пархомчук
- •Глава 1
- •§ 1. Концептуально-теоретичні засади дослідження міжнародних систем та глобального розвитку
- •§ 2. Структурні елементи дисципліни
- •§ 3. Міжнародні системи
- •§ 4. Процес розвитку міжнародних систем
- •Глава 2 історичний розвиток міжнародних систем
- •§ 1. Основні характеристики Вестфальської системи
- •§ 2. Особливості Віденської міжнародної системи
- •§ 3,Проблема перебудови міжнародних відносин після першої світової війни. Версальсько-Вашингтонська система
- •§ 4. Ялтинсько-Потсдамська міжнародна система
- •§ 5. Формування сучасної міжнародної системи
- •§ 1. Підходи до дослідження міжнародних систем
- •§ 2. Глобальна система та регіональні підсистеми міжнародних відносин
- •§ 3. Розпад колоніальних систем. Країни, що визволилися, у світовій політиці
- •Глава 4 глобальні та регіональні релігійні системи
- •§ 1. Релігія і міжнародні відносини
- •§ 2. Методологія дослідження ролі релігійного чинника в міжнародних відносинах
- •§ 4. Компаративний аналіз ролі релігій у міжнародних відносинах
- •§ 5.Глобальні та регіональні територіальні релігійні системи
- •Глава 5 безпека як якість системи
- •§ 1. Методологічні основи аналізу та оцінки проблем безпеки
- •§ 2.Національна безпека
- •§ 3. Регіональна безпека
- •§ 4. Міжнародна стабільність
- •Глава 6 політична глобалістика
- •§ 1. Вплив глобалізації на природу міжнародних відносин
- •§ 2. Попередники та теоретичні підвалини глобалістики
- •§ 3. Етапи розвитку глобалістики
- •Глава 7
- •Демілітаризація світового співтовариства
- •Як напрям політичної стратегії
- •Розв'язання глобальних проблем
- •§ 1. Війна і мир як категорії науки 8 політики
- •§ 2. Еволюція війни як соціально-політичного явища
- •§ 3. Демілітаризація сучасного світу
- •§ 4. Проблема конверсії в міжнародних відносинах
- •Глава 8 політична модернізація як чинник глобального розвитку
- •§ 1. Глобальні аспекти модернізації
- •§ 2. Вибір шляхів модернізації та культурно-цивілізацїйні блоки
- •Глава 9 цивілізаційна парадигма в сучасній глобалістиці
- •§ 1. Цивілізація як категорія глобального політичного аналізу
- •§ 2. Еволюція поняття "цивілізація" та його використання в дослідженні міжнародних відносин
- •§ 3. Становлення цивілізаційної теорії
- •§ 4. Типологія локальних цивілізацій
- •§ 5. Політичний час глобального світу
- •§ 6. Політичний простір глобального світу
- •§7. Проблема взаємодії цивілізацій і характер її впливу на міжнародні відносини
- •§ 8. Проблема цивілізаційної ідентифікації України. Україна в контексті світових цивілізацій
- •Тема 1
- •Тема 2 Системний підхід до аналізу міжнародних відносин
- •Тема 6 Сучасна міжнародна система
- •Тема 4 Підходи до дослідження міжнародних систем
- •Тема 5 історичний розвиток міжнародних систем
- •Тема 7 Міжнародний і світовий порядок
- •Тема 8 Загальносвітовий політичний процес
- •Тема 9 Безпека як якість системи
- •Тема 10 Проблема формування "центрів сили"
- •Тема 11 Політична модернізація як чинник глобального розвитку
- •Тема 12 Глобалізація і фрагментація міжнародного середовища
- •Тема 13 Політична глобалістика як наука
- •Тема 14 Основні етапи розвитку політичної глобалістики
- •Тема 15 Цивілізаційна парадигма в сучасній глобалістиці
- •Тема 16 Стратегія глобальних взаємодій
- •Тема 17 Політичний час та політичний простір глобального світу
- •Тема 18 Глобальне політичне прогнозування. Футурологія міжнародних відносин
- •Програма курсу "Теорія цивілізацій"
- •Тема 1 Цивілізація як категорія глобального політичного аналізу
- •Тема 2 Формування теорії цивілізацій
- •Тема 3 Діалектика поліваріантності, поліциклічності, полілінійності, стадійності та цивілізаційної унікальності розвитку людства
- •Тема 4 Структура та динаміка локальних цивілізацій
- •Тема 5 Цивілізаційна компаративістика
- •Тема 6
- •Тема 7 Формування світової глобальної макроцивілізаційної системи
- •Тема 8 Україна в контексті світових цивілізацій
- •Семінарські заняття
- •Тема 1 Цивілізація як типологічна одиниця історії міжнародних відносин
- •Тема 2 Становлення та розвиток цивілізаційної теорії
- •Тема 4 Структура та динаміка локальних цивілізацій
- •Тема 5 Політичний час глобального світу
- •Тема 6 Принципи і можливості цивілізаційної компаративістики
- •Тема 7 Типологія та динаміка людських цивілізацій в історичному аспекті
- •Тема 8 Основні моделі взаємодії цивілізацій
- •Тема 9 Концепція зіткнення цивілізацій: критичний аналіз
- •Тема 10
- •Тема 11 Суперечності цивілізаційного визначення України
- •Завдання модульного контролю Модуль і
- •Модуль II
- •Тема 1
- •Тема 2 Міжнародні системи і світова політика
- •Тема 3 Війна і мир у світовій політиці
- •Тема 4 Проблеми безпеки і стабільності в світовій політиці
- •Тема 5 Глобальні проблеми сучасності в світовій політиці
- •Тема 6 Розпад колоніальних систем. Країни, що визволилися, у світовій політиці
- •Тема 7 Сучасні тенденції світової політики
- •Тема 8 Релігія і світова політика
- •Тема 9 Індивіди у світовій політиці
- •Тема 10 Україна у світовій політиці
- •Тема 11 Геополітичний вимір світової політики
- •Тема 12 Прогнозування та аналіз світової політики
- •Тема 5 Сучасні тенденції світової політики
- •Тема 1 Світова політика як навчальна дисципліна і об'єкт наукового аналізу
- •Тема 2 Війна і мир як засоби міжнародно-політичних відносин
- •Еволюція війни як соціально-політичного явища.
- •Тема 4 Розпад колоніальних систем. Країни, що визволилися, у світовій політиці
- •Тема 6 Релігія і світова політика
- •Тема 7 Індивіди у світовій політиці
- •Тема 8 Україна в світовій політиці
- •Програма курсу "Проблема демілітаризації та конверсії у міжнародних відносинах"
- •Тема 1
- •Тема 2 Військово-промислові комплекси провідних країн Заходу та конверсія
- •Тема 4 Реконверсія в срср, сша і Канаді після другої світової війни
- •Тема 5 Досвід здійснення реконверсії в переможних країнах (Японія, Фінляндія)
- •Тема 6 Взаємозв'язок демілітаризації економіки та розвитку суспільства
- •Тема 7
- •Тема 8 Законодавча діяльність країн світу в галузі конверсії
- •Тема 9 Проблема конверсії в різних країнах світу в 90-ті роки XX століття
- •Тема 10 Здійснення конверсії в Україні. Передісторія, сучасний етап, перспективи
- •Тема 11 Діяльність міжнародних організацій в галузі конверсії
- •Тема 12
- •Семінарські заняття
- •Тема 1 Історичні передумови виникнення проблеми конверсії
- •Тема 2 Військово-промислові комплекси провідних країн Заходу та конверсія
- •Тема 4 Взаємозв'язок демілітаризації економіки та розвитку суспільства
- •Тема 5
- •Тема 6 Законодавча діяльність держав у галузі конверсії
- •Тема 7 Проблема конверсії в різних країнах світу в 90-ті роки XX століття
- •Тема 8 Здійснення конверсії в Україні
- •Арафат Ясір
- •Бальфур Артур Джеме
- •Блер Ентоні Чарльз Лінтон
- •Булліт Уільям Христіан
- •Буш Джордж Уотер
- •Василевська Ванда Львівна
- •Винниченко Володимир Кирилович
- •Вільсон Вудро
- •Гесс Рудольф
- •Гітлер Адольф
- •Голь Шарль Андре Жозеф Марі де
- •Гопкінс Гаррі
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Екатерина II (Велика)
- •Кастро Рус Фідель
- •Кеннеді Джон Фіцджеральд
- •Клемансо Жорж Бенжамен
- •Коль Гельмут
- •Корнійчук Олександр Євдокимович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Ладен Усама
- •Лансінг Роберт
- •Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч
- •Ллойд-Джорж Девід
- •Макиавеллі Нікколо де Бернардо
- •Мануїльський Дмитро Захарович
- •Мехен Альфред Тайер
- •Муссоліні Бенітто
- •Наполеон і Бонапарт
- •Насер Гаїмаль Абдель
- •Орландо Вітторіо Емануеле
- •Петро і (Великий)
- •Пиночет Августо
- •Пішон Стефан Жан Марі
- •Путін Володимир Володимирович
- •Ріббентроп Йоахим фон
- •Рузвельт Франклін Делано
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Сонніно Джордано Сідней
- •Талейран Перигор Шарль Моріс
- •Тетчер Маргарет
- •Трумен Гаррі
- •Франко Баамонде, Франсіско
- •Хуссейн Саддам
- •Черчілль Вінстон Леонард Спенсер
- •Чічерін Георгій Васильович
- •Ширак Жак
- •Шредер Герхард
- •Список літератури Основної
- •Додаткової
- •Коппель Олена Арнольдівна пархомчук Олена Станіславівна
- •Навчальний посібник
- •01030, Київ, б-р т. Шевченка, 14, кімн. 43,
- •Свідоцтво внесено до державного реєстру дк № 1103 від 31.10.02.
Орландо Вітторіо Емануеле
(1860-1952)
О - італійський державний діяч, юрист за освітою, прем'єр-міністр Італії у 1917-1919 рр. Учсаник Паризької мирної конференції (1919-1920).
Петлюра Симон Васильович
(1879-1926)
П народився в Полтаві у сім'ї візника, колишнього селянина. Закінчив бурсу. У 1895 р. вступив до Полтавської духовної семінарії. В 1901 р. за інцидент, пов'язаний з приїздом до Полтави М.Лисенка, П було виключено із семінарії.
239
238
Наприкінці 1917 - початку 1918 р. створив українську армію для боротьби проти більшовицьких військ. У лютому 1919 р., коли війська Директорії залишили Київ, П зосередив усю владу в своїх руках, очолив Директорію, а також збройні сили УНР. В цей час П змушений був воювати на три фронти: проти більшовиків, денікінців та проти Махна. Вів переговори з представниками Антанти, Румунією та Польщею щодо будь-якої підтримки у боротьбі за самостійність України. Після укладення Варшавської угоди 1920 р. війська УНР під проводом П мали тимчасовий успіх, подальша боротьба проти Червоної армії була приречена на поразку. П переїздить до Парижа, де 25 травня 1926 р. був вбитий.
Петро і (Великий)
(1672-1725)
П - російський цар, перший російський імператор, видатний полководець. Народився 9 червня 1672 р., син царя Олексія Михайловича Романова. У 1689 р. П посів престол. Проводив чисельні реформи, в яких поєднував західні ідеї з російськими традиціями. Головна мета його реформ - розширити кордони Росії, перетворити її на велику державу з міцними армією і флотом. У 1703 р. П заклав місто Санкт-Петербург, За його часів в 1721 р. Росія стає імперією. П веде чисельні війни. У перші роки свого правління П намагався домогтись виходу Росії до Чорного моря. У 1700 р. починає Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. У 1709 р. відбулась Полтавська битва, в якій П розгромив шведів. По закінченню Північної війни в 1721 р. П починає Персидський похід, завдяки якому до Росії були приєднанні міста Дербент, Баку, провінції Гилян, Мазандеран і Астрабанд. Вдала зовнішня політика П перетворила Росію на імперію. Помер 8 лютого 1725 р. в Санкт-Петербурзі.
Пиночет Августо
(нар. у 1915 р.)
П - чилійський диктатор, народився 25 листопада 1915 р. у Вальпараїсо, Чилі. П - син митника Аугусто Пиночета Віра. Навчався в школі і коледжі у Вальпараїсо, в 1933-1940 рр. - у Військовій школі й Академії сухопутних військ, де одержав звання лейтенанта піхоти. У 50-ті рр. викладав у Військовій академії геополітику і військову географію. У 1956-1959 рр. служив у військовій місії Чилі в столиці Еквадору Кіто. В 1963 р. П призначений заступником директора Військової академії. В 1968 р. одержав звання бригадного генерала, став головнокомандувачем шостої дивізії і військовим губернатором провінції Тарапака. В серпні 1973 р. Президент Сальвадор Альенде призначив П головнокомандувачем армії Чилі. У вересені 1973 р. П очолив військовий переворот, у результаті якого був убитий президент республіки Сальвадор Альенде. В 1974 р. став президентом Чилі. Свою програму державної перебудови П виклав у Декларації принципів у березні 1974 р. Проводив економічні перетворення, спрямовані на модернізацію країни. Установив авторитарний режим, що супроводжувався жорстокими репресіями проти інакомислячих. Знаходився у влади до 1989 р. На референдумі в жовтні 1988 р. проти П висловилися 53 % населення. 11 березня 1990 р. П офіційно передав владу законно обраному президенту. П залишився на посаді командуючого армією. Знаходячись на цій посаді, П продовжував розвивати свої геополітичні проекти і плани "модернізації", що вклю-
чають перебудову армії, поліпшення військового утворення і рівня життя офіцерського складу, модернізації озброєння. 10 березня 1998 р. подав у відставку з посади головнокомандувача, одержавши ряд почесних титулів. Національний конгрес обрав його сенатором довічно.
У жовтні 1998 р. П заарештувала британська поліція. Він звинувачений судом у порушенні прав людини, застосуванні насильства, проведенні масових катувань і убивств. До березня 2000 р. П знаходився в Англії. У березні 2000 р. у зв'язку зі станом здоров'я екс-диктатору дозволили повернутися в Чилі. В серпні 2000 р. Верховний суд Чилі позбавив П сенаторської недоторканності і збудив судове розслідування за більш ніж 100 обвинуваченнями. Дотепер суд відкладається через стан здоров'я генерала і завдяки діяльності його адвокатів.