Муссоліні Бенітто

(1883-1945)

м - вождь італійських фашистів. Народився в 1883 р. у сім'ї коваля, учасни­ка соціалістичного руху. Школу закінчив екстерном. М був освіченою людиною, знав багато мов. Жив у Швейцарії, де виступав на мітингах і співробітничав у пресі. В 1919 р. виступив ініціатором утворення фашистської партії в Італії. В 1921 р. фашистська партія була утворена. 27 жовтня 1922 р. М віддає наказ про т. з. "похід на Рим". ЗО жовтня фашисти ввійшли в Рим, і король проголо­сив М Главою уряду. До кінця 20-х рр. М зосереджує всю повноту влади в своїх руках (культ дуче), починається терор в країні. М здійснює першу фашистську агресію з боку європейських держав, у 1935 р. він захоплює Ефіопію. В 1936-1939 рр. здійснює інтервенцію в Іспанії. В 1938 р., бере участь у розчленуванні Чехословаччини (Мюнхенська конференція). В 1939 р. М окупує Албанію. 10

червня 1940 р. М проголошує при вступ Італії в другу світову війну, оголосивши війну Франції. Після капітуляції Італії в 1943 р. М очолив пронімецький уряд в окупованій німцями частині Італії. В 1945 р. після звільнення Італії м було роз­стріляно.

Наполеон і Бонапарт

(1769-1821)

Н - французький полководець і державний діяч. Народився 15 серпня 1769 р. у збіднілій дворянській сім'ї на Корсиці. Н закінчив воєнну школу (ака­демію) у Парижі в чині молодшого лейтенанта артилерії, брав активну участь у революційних війнах Франції кінця XVIII ст. 9-10 листопада 1799 р. здійснив державний заколот (заколот 18 брюмера), став першим консулом Французької республіки. У 1804 р. Н проголосив себе імператором Франції, зосередивши в своїх руках всю повноту влади в країні, зміг підкорити більшу частину європей­ського континенту і частково розповсюдив контроль на Африку та Азію. У 1812 р. Н починає війну з Росією. Після розгрому наполеонівської армії в Росії і вступу військ антифранцузської коаліції в Париж (1814, березень) Н зрікся пре­столу, переїхав у своє володіння на о. Ельба. 1 березня 1815 р. покинув острів і вступив з військами в Париж. Наступили т. з. "Сто днів" Н, після поразки при Ватерлоо, червень 1915 р. Н було заслано на о. Св. Олени де і помер 5 травня 1821 р.

Насер Гаїмаль Абдель

(1918-1970)

Н - президент Єгипту (1956-1970). У червні 1952 р. Н, будучи членом таєм­ної організації "Вільних офіцерів", бере активну участь у заколоті, унаслідок якого була захоплена влада в країні. У 1954 р. Н призначено головою Ради революційного командування (РРК). У 1956 р. стає президентом Єгипту. За часів Н Єгипет посів провідне місце серед країн арабського світу. Н став одним з найпопулярніших політичних лідерів у третьому світі. Виникла навіть ідеоло­гія насеризму, як символу єдності та революції. Насеризм набув широкої попу­лярності в арабських країнах. В 1958 р. Н стає президентом Об'єднаної Араб­ської Республіки (ОАР) у складі Єгипту та Сирії. Однак цей союз проіснував лише до 1961 р. За часів Н були здійснені важливі реформи в усіх сферах на­родного господарства Єгипту. Реформи були перервані у зв'язку зі смертю Н 28 вересня 1970 р.