Голь Шарль Андре Жозеф Марі де

(1890-1970)

Г - французький політичний і воєнний діяч, генерал. Учасник першої світо­вої війни. У червні 1940 р. Г став заступником міністра національної оборони. Після окупації Франції під час другої світової війни Г переїжджає до Великої Британії, стає керівником Французького національного комітету і головнокома­ндувачем збройних сил Вільної Франції. В 1943-1944 рр. - голова Французько­го комітету національного визволення і голова Комітету національної оборони.

230

231

Після звільнення Франції Г з 1944 по 1946 р. - голова тимчасового уряду Франції. З червня 1958 р. - знов глава французького уряду. З 1958 по 1969 р. -президент Франції (п'ята республіка). Г проводив політичний курс, незалежний від США. За його часів Франція вийшла з військової організації НАТО. Г прово­див дружню політику щодо СРСР. Помер в 1970 р.

Гопкінс Гаррі

(1890-1946)

Г - американський державний діяч та дипломат. У 1933 р. після приходу Рузвельта до влади, став директором федерального управління допомоги безробітним. В 1938 р. Г було призначено міністром торгівлі. На початку 1941 р. Г направляється до Лондона як особистий представник Рузвельта. 31 липня прибув до Москви, де вів переговори з Радянським урядом. В 1941 р. Г отримав звання радника і спеціального помічника президента. Брав участь у роботі конференцій у Квебеку (1943), Тегерані (1943), Ялті (1945) та ін.

Грушевський Михайло Сергійович

(1866-1934)

У 1880-1886 рр. Г навчається у Тифліській гімназії на Закавказзі. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира. У 1893 р. здобуває ступінь магістра історії. В березні 1917 р. Г очолив Українську Центральну Раду. Після гетьманського перевороту Г проживав у Києві, займа­ючись науковою працею. Наприкінці березня 1919 р. виїхав на п'ять років до Чехословаччини й Австрії. Навесні 1924 р. Г за дозволом ВУЦВК приїхав до Києва. В 1924 р. його було обрано академіком ВУАН, а 1929 р. - академіком АН СРСР. На початку березня 1931 р. Г було заарештовано за звинуваченням в антирадянській діяльності. Помер 25 листопада 1934 р. за загадкових обставин.

Екатерина II (Велика)

(1729-1796)

Е - (уроджена Софія Фредеріка Августа) - російська імператриця. Народи­лась в Східній Німеччині в 1729 р. у дворянській сім'ї. У 15 років стала дружиною спадкоємця російського престолу Петра III. Прожила з ним 17 років. У 1762 р. у результаті заколоту Е приходить до влади. Петро III зрікся престолу, а за кілка днів був вбитий. За часів царювання Е істотно розширила кордони Російської імперії. їй вдалося вирішити Південне питання. У результаті двох вдалих росій­сько-турецьких війн (1768-1774 рр. та 1787-1791 рр.) Росія отримала вихід до Чорного моря. Е приєднала до Росії Кубань, Тамань і п-ов Крим. Е виношувала ідею відновлення Візантійської імперії. Завдяки вдалому рішенню західного пи­тання Е встановила кордон Російської імперії з європейськими державами і при­єднала після поділів Польщі Правобережну Україну і Бєларусь. Закріпила поло­ження Росії в Прибалтиці. Е була високоосвіченою людиною, вела листування з Вольтером і Дідро. Після смерті Вольтера перевезла в Росію його бібліотеку. Заснувала Ермітаж. Придбала для Ермітажу близько 500 картин, серед яких "Свята родина " Рафаеля і "Даная" Рембрандта. Е багато уваги приділяла роз­витку науки (астрономії, медицині), брала активну участь у міжнародних подіях. Побоюючись розповсюдження революційних ідей в Росії, Е після Великої Фран-

цузької революції в жовтні 1791 р. уклала договір зі Швецією проти Франції. Піз­ніше до антифранцузької коаліції приєдналась Прусія. Під час боротьби північ­ноамериканських колоній за свою незалежність в 1778 р. Е запропонувала спо­чатку Данії, а потім Швеції "Декларацію про збройний нейтралітет" з метою охо­рони торгівельного судноплавства нейтральних країн.