Арафат Ясір

(народ, у 1929 р.)

А - президент Палестини. Мухаммед Абдель Рауф Арафат аль-Кудва аль-Хусейни народився 24 серпня 1929 р. у Каїрі, у родині процвітаючого комерса­нта. Його мати вмерла, коли А було чотири роки, і він переїхав жити в Єруса­лим. Згодом повернувся до Єгипту, де закінчив коледж та інженерний факуль­тет Каїрського університету. З 1946 р. став палестинським націоналістом і брав участь у транспортуванні єгипетської зброї в Палестину. У 1957 р. залишив Єгипет і перебрався в Кувейт. У середині 50-х рр. разом з іншими лідерами палестинських арабів А створив організацію "Рух за національне визволення Палестини" (ФАТХ). У 1964 р. було утворено Організацію визволення Палес­тини, до якої згодом увійшов ФАТХ. З 1965 р. ФАТХ почав проводити терорис­тичні акти на території Ізраїлю. А став керівником Фатха. У 1969 р. А обраний главою Організації визволення Палестини (ОВП). У 1970 р. стає головнокома­ндуючим силами палестинської революції, а в 1989 р. призначений Виконко­мом ОВП Президентом держави Палестина. З травня 1994 р. А очолив Палес­тинську національну адміністрацію, офіційний орган палестинського самовря­дування. У 1994 р. разом з Іцхаком Рабином і міністром закордонних справ Ізраїлю Ш.Пересом був визнаний гідним Нобелівської премії за "за зусилля, спрямовані на досягнення миру на Близькому Сході".

Бальфур Артур Джеме

(1848-1930)

Б - лорд, англійський державний діяч та дипломат. Походив з аристократи­чної родини Сіслей-Солсбері, із якої вийшло багато державних діячів. Б - ав­тор ряду праць з філософії та економіки. У різні роки обіймав посади прем'єр-міністра (1902-1906), морського міністра (1915-1916) тощо. З 1916 до 1919 р. -міністр закордонних справ Великої Британії. Брав участь у роботі Паризької мирної конференції. У 1919-1921 рр. Б - голова Ради в кабінеті Ллойд-Джоржа. Цю посаду він також обіймав і в кабінеті Болдуїна у 1925-1929 рр.

Бісмарк Отто Едуард Леопольд фон Шьонхаузен

(1815-1898)

Б - князь, німецький політичний і державний діяч, дипломат. У 1851-1859 рр. Б - представник Прусії у Бундестазі. У 1859-1862 рр. - посол Прусії в Росії. У 1862 р. Б - посол у Франції. З 1862 по 1867 рр. - прем'єр-міністр і мі­ністр закордонних справ Прусії. Б завершив об'єднання Німеччини. Після утво­рення Північно-германського союзу (1867-1871) - бундесканцлер. Після пере­моги у франко-прусській війні з 1971 по 1890 р. - рейхсканцлер Німецької ім­перії. Ініціатор утворення союзу трьох імператорів. 1873-1987 рр. уклав договір про союз з Австро-Угорщиною. У 1882 р. підписав Троїстий союз, а в 1887 р. -договір з Росією. У березні 1890 р. пішов у відставку.

Блер Ентоні Чарльз Лінтон

(народ, у 1953 р.)

Б - прем'єр-міністр Великої Британії. Б народився 6 травня 1953 р. у столи­ці Шотландії Единбурзі. У дитинстві три роки прожив в Австралії. Учився в Ко­леджі Св. Іоанна в Оксфорді. За освітою Б - адвокат, спеціалізувався з трудо­вого законодавства. У 1983 р. Б отримав місце в Парламенті, представляючи Сиджфилдский округ - шахтарський регіон на півночі. З 1989 по 1992 р. Б був тіньовим секретарем і членом Виконавчого комітету Лейбористської партії. У 1994 р. став наймолодшим в історії лідером лейбористів. Провів модернізацію партії. Перетворив лейбористів з лівих опозиціонерів на центристів. Зменшив число профспілок у країні та владу їх представників у партії. Реформовану партію стали називати "новими лейбористами". У 1997 р. Лейбористська партія перемогла на парламентських виборах, і Б став прем'єр-міністром. Дотримує одночасно і ліберальних, і консервативних поглядів. Ліберальних - з питань утворення, добробуту громадян і розвитку науки і техніки - і консервативних з питань законодавства і сімейних цінностей. Під керівництвом Б Лейбористська партія виступає за ринкову економіку, поліпшення освітньої системи, орієнта­цію на Європу, Шотландський парламент і Асамблею Уельсу. У 2003 р. Б під­тримав США у війні з Іраком.