§ 4. Процес розвитку міжнародних систем

Міжнародні системи існують у трьох вимірах - часовому, просторовому та змістовному. Міжнародна система може досліджуватись не тільки в структурно-функціональному відношенні, але і як процес розвитку, зокрема системотворен-ня, розвитку самої системи. Дослідження питання історичного розвитку міжнаро­дних систем вимагає запровадження категорій простору та часу. Послідовність зміни станів системи пов'язана з категорією часу. Під внутрішнім часом розумі­ється час тривання процесів у межах системи, зміна її станів, фактори та зако­номірності, що впливають на її еволюцію. Під зовнішнім часом мається на увазі час, який відображає відмінності між системами.

Закони розвитку відображають механізм якісного перетворення міжнарод­ної системи, розпаду однієї та становлення замість неї іншої, нової системи. Вони характеризують корінну зміну якості системи.

В інших випадках вони можуть мати менше значення, визначати якісні змі­ни в межах основної якості даної системи, переходу системи від однієї своєї стадії до іншої, від одного стану до іншого.

18

Закони розвитку вище за функціональні закони, вони регулюють їх взаємо­дію, Але функціональні закони розкривають істотні ознаки системи, закони її розвитку. У той же час без розвитку немає функціонування. Дія законів функці­онування невідворотно породжує дію законів розвитку.

Процес розвитку міжнародної системи має власну структуру, точніше, безліч структур, поліструктурність, оскільки в його основі лежить складна система різ­норідних об'єктів, які розвиваються синхронно або різночасово.

Структурні складові цього процесу можуть розвиватись у зв'язку з будь-якими зовнішніми щодо процесу, який розглядається, імпульсами. Такі імпуль­си можуть виходити від різних середовищ, в яких відбувається даний процес -від світових систем і процесів, від систем держав.

У процесі розвитку системи зникають одні структурні складові - елементи, зв'язки, залежності, нарешті відносини, що утворювали її структуру, виникають нові структурні складові.

Процес розвитку являє собою низку історичних станів в їх зв'язках. Процес розвитку міжнародних систем може бути структурований горизонтально (об'єк­том дослідження є паралельні окремі процеси розвитку системи) або вертика­льно (йдеться про процеси, які змінюють один одного).

У той же час можливо здійснювати дослідження процесу розвитку міжнарод­них систем за різними стадіями, станами, ситуаціями, окремими подіями, що відбуваються в загальному процесі та в окремих процесах у різних часових тер­мінах і на локалізованому просторі. Це буде подальшою конкретизацією окремих процесів, які складають загальний процес розвитку міжнародних систем.

Розвиток міжнародних систем може проходити еволюційно або ре­волюційно.

До виникнення явища міжнародних відносин привела тисячолітня еволюція відносин між соціальними організмами. У розвитку міжнародних відносин мож­на виокремити кілька головних етапів.

Перший етап - "праміжнародний" - рубіж становлення міжнародних від­носин як явища, що починається з первісних часів.

На стародавніх етапах історії етнічні спільноти стикалися одна з одною. Наслідками було пізнання інших, пізнання себе через порівняння з іншими, ототожнення себе з окремим колективом на трьох рівнях - індивідуальному, колективному, етнічному. Першими суб'єктами міжнародних відносин були ста­рійшини родів, вожді племен, жерці. Це привело до початку нового якісного ета­пу становлення міжнародних відносин - стародавня та класична міжнародні сис­теми. Формуються цивілізації, всі взаємодії починають поділятись на внутрішні та зовнішні.

Спочатку формується міжнародне життя - комплекс зв'язків між етносами, соціумами, які раніше були незнайомі один з одним і були чужими, що постійно відновлюються, різних за формами, каналами, цілями, функціями. Це створює міжнародну політику, з якої потім виокремлюється нова, специфічна її сфера -міжнародні відносини.

Отже, другий якісний етап пов'язаний з виникненням інституту держави, поділом відносин на внутрішні та зовнішні. Внутрішні відносини підпорядковані

державі, зовнішні -їй не підпорядковані.

Одночасно з міжнародними відносинами виникає світова політика - особлива сфера головним чином світової боротьби за встановлення або зміну фактичних норм, процедур та правил, за якими діють на практиці міжнародні від-

19

носини кожної епохи. Вона виконує функції механізму підтримання міжнарод­них відносин свого часу, фактично проміжних етапів міжнародних відносин.

Таким чином, необхідними та достатніми умовами для визнання певних су­спільних відносин як міжнародних є:

• наявність як мінімум двох організаційно оформлених соціумів, зв'язки яких вже підвели їх до об'єктивного формування та суб'єктивного відрізнення внут­рішнього та зовнішнього;

• наявність у кожному з них внутрішнього центру влади, будь-якого інституа-лізованого, світського або духовного, спадкоємного, або такого, що обирається;

• наявність між цими соціумами постійної взаємодії, яка поступово перетво­рюється на стійкі зв'язки та відносини незалежно від позитивного чи негативно­го їх характеру;

• підтримка та еволюція таких відносин тільки і виключно у сферах, де жод­на зі сторін не має фактичної влади;

• позитивний чи негативний вплив таких зв'язків на внутрішній стан сус­пільств.

Далі міжнародні відносини поступово ускладнюються, на передній план ви­ходить нова сфера - міждержавні відносини.

Третій якісний етап розвитку міжнародних відносин починається приблиз­но з XVI ст. і пов'язаний з появою нових суб'єктів міжнародних відносин - дер-жав-націй.

На межі тисячоліть формується нова система міжнародних відносин.

20