§ 2. Вибір шляхів модернізації та культурно-цивілізацїйні блоки

Щодо країн третього світу використовується наступне визначення модерні­зації. Історично модернізація - це процес відтворення змін в соціальній, еконо­мічній та політичній системах, що відбулись у Західній Європі і Північній Аме­риці у Х\/І-Х/Х ст. і зрештою розповсюдилися на інші європейські країни, а у XIX-XX ст. - на південноамериканський, азіатський та африканський континенти.

Тільки Японія розпочала модернізацію наприкінці Х!Х - на поч. XX ст. Але вона наздогнала Захід тільки після другої світової війни.

Азії та Африці притаманний наздоганяючий тип модернізації.

Вибір шляхів розвитку залежить від культурно-цивілізаційних традицій. Мо­жна виділити кілька культурно-цивілізаційних блоків:

• китайсько-конфуціанський (Китай, Японія, В'єтнам, Корея, Тайвань, Гонконг);

• індо-буддістсько-мусульманський (Індія, Пакистан, Південно-Східна Азія);

• арабо-мусульманський (Центральна та Південна Азія).

Після набуття незалежності перед країнами постає питання вибору шляхів розвитку: контрмодернізація або єврокапіталістичний шлях тієї чи іншої конк­ретної модифікації залежно від метрополії.

Відмінності культурно-цивілізаційних традицій доцільно розглядати за на­ступними параметрами:

Генеральна настанова:

Для китайсько-конфуціанського блоку це акцент на соціальну етику та ад­міністративно регламентовану поведінку, ідеї добробуту, рівноправ'я.

Індо-буддістсько-мусульманському блоку притаманний акцент на релігійно детерміновану індивідуальну поведінку людей. Матеріальний добробут, соціа­льна гармонія та рівноправ'я людей цінності не мають.

Для арабо-мусульманського блоку характерним є акцент на релігійно дете­рміновану соціальну поведінку, турбота про добробут соціуму (умми), соціаль­не страхування (закят).

Відносини до людини та суспільства, взаємовідносини людей:

Для китайсько-конфуціанського блоку статус соціуму вищий за статус лю­дини, але за кожним визнається право на самовдосконалення.

індо-буддістсько-мусульманський блок взаємовідносини регламентується нормами громади (касти).

В арабо-мусульманському блоку соціум домінує над людиною, сфера взає­мовідносин регламентована, тому простір для самореалізації незначний.

Відносини до власності та влади:

У китайсько-конфуціанському блоку держава міцна, є умови для виявлення енергії та ініціативи, висока культура праці та самовдосконалення.

В індо-буддістсько-мусульманському держава не є всесильною, та й прива­тна власність не має авторитету.

Для арабо-мусульманського блоку держава всесильна, приватна власність визнається, але регламентується.

У західній цивілізації головне значення має успіх індивіда-власника. До неї в цьому плані ближче китайсько-конфуціанський блок.

Можна відокремити наступні спільні риси східних цивілізацій:

• домінування цінностей духовно-релігійних;

• абсолютний авторитет влади та її право контролювати власника.

166

167

Концепції взаємодії західної та незахідних цивілізацій в процесі модерніза­ції можна звести до двох головних конструкцій:

• симбіоз (мінімальна взаємодія, за якої підтримується відносно незалежне існування традицій та сучасності у взаємно ізольованих сферах). Як приклад можна навести спроби поєднання західної технології та східної моралі: Захід -носій науково-технічних засад, Схід - морально-гуманітарних;

• конфліктна взаємодія, модернізація проти традиційності (критика західної цивілізації, зокрема М.Ганді, захист самобутності незахідних суспільств), син­тез (взаємопристосування) модернізації з Заходу та самобутності Сходу. За приклад можна навести концепції національного соціалізму.