§ 1. Підходи до дослідження міжнародних систем

Системи існують у часовому і просторовому вимірах. В основі традиційно-історичного підходу лежить використання поняття міжнародної системи для визначення етапу у розвитку міжнародних відносин в той чи інший історичний період у тому чи іншому регіоні.

Історико-соціологічний підхід дає можливість виявити ту частку соціального детермінізму, яка має місце у функціонуванні міжнародних відносин. Відкида­ються спроби конструювання абстрактних моделей.

Евристичний підхід передбачає конструювання абстрактних теоретичних моделей, ґрунтуючись на загальній теорії систем. Політичний реалізм став основою таких широко відомих понять, як біполярна система, мультиполярна система (коли в біполярній системі, порівнюваної з наддержавами, могутності досягають інші держави), рівноважна система (система балансу сил), коли кілька великих держав досягають порівняно однакового впливу на хід подій, імперська міжнародна система (домінує єдина наддержава, що далеко випе­реджає інші сукупною потужністю).

Емпіричний підхід спирається на реально існуючі в практиці міждержавних відносин взаємодії в межах географічних регіонів. Міжнародно-політична ситу­ація у певному регіоні пояснюється специфікою системних зв'язків, які там склалися.

Змішаний підхід передбачає виокремлення історичних систем та їхній ана­ліз за допомогою таких концептуальних засобів, як ідеологія еліт; мотивація з метою виявлення чинників стабільності та нестабільності, що описують відно­сини між акторами, поведінка яких залежить не стільки від індивідуальної волі та цілей, скільки від характеру системи.

Рівні структури міждержавних відносин. Діалектика глобального і локального знаходить своє віддзеркалення у всіх виявах суспільного життя, а в міжнародних відносинах відіграє ключову роль, перш за все у контексті про­блем безпеки, форм взаємодії тощо. Методологія застосування категорій "гло­бальний" та "локальний" надає можливість виокремити у міжнародних відноси­нах різні рівні взаємодії та зрозуміти багатовимірну структуру мережі взаємо­відносин.

Однією з визначальних характеристик структури системи міждержавних відносин є різні структурні рівні. Дослідження структури системи міждержавних відносин доречно проводити на наступних рівнях: глобальному; регіональному; субрегіональному; міжнародно-ситуаційному; груповому (коаліційному); дво­сторонньому.

Кожен з цих рівнів системи міждержавних відносин являє в цій системі са­мостійну підсистему з усіма притаманними їй особливостями, які визначаються критеріями виокремлення даних підсистем.

64

Види міждержавних відносин. Міжнародні відносини - це насамперед відносини політичні, головною ланкою яких є взаємодії між державами.

Інколи як самостійні системи розглядають таки види міждержавних відно­син, як економічні, політичні, військово-стратегічні та ін.

Відносини є ключовою категорією дослідження структури системи. Будь-які відносини не можуть бути зрозумілими поза елементами системи, оскільки вони формуються та розвиваються між ними.

Види відносин утворюють різні підсистеми, які входять до системи міждер­жавних відносин . Ці підсистеми постійно взаємодіють одна з одною.

Виокремлюють такі види міжнародних відносин:

• на основі сфер суспільного життя і змісту відносин - економічні, політичні, військово-стратегічні, культурні, ідеологічні;

• на основі взаємодіючих суб'єктів - міждержавні, міжпартійні, між органі­заціями;

• на основі геополітичного критерію - глобальні (загальнопланетарні), регі­ональні та локальні;

• на основі рівня розвитку та інтенсивності - високий, середній, низький;

• з погляду напруженості - стабільні та нестабільні; відносини суперництва, ворожнечі, конфлікту, війни.

Політичні відносини утворюють найважливішу підсистему в системі міждер­жавних відносин із власною структурою, функціями, процесом розвитку. Одна з найголовніших функцій цієї підсистеми - синтез, детермінація, віддзеркалення всіх інших видів відносин, що також виступають як самостійні підсистеми.