§ 1. Гетьманський переворот п. Скоропадського

П. Скоропадський -- генерал, один з організаторів українізованих військових частин УНР нащадок лівобережного гетьмана України в XVIII ст.

29/IV - 1918 р. - розпуск Центральної Ради німецьким командуванням, проголошення П. Скоропадського гетьманом.

Сили, зацікавлені в перевороті:

а) Німеччина, для якої встановлення в Україні сильної влади було гарантією обіцяного Центральною Радою продовольства.

б) Крупні поміщики, незадоволені земельною політикою УНР.

Внутрішня політика П. Скоропадського (основні методи - терор і насильство):

а) Політичний і державний устрій:

· ухвалення Маніфесту і Закону про тимчасовий державний устрій України, за яким замість УНР створюється самостійна Українська Держава на чолі з гетьманом (тобто відмова від республіканської форми правління);

· створення уряду (голова Ф. Лизогуб) на основі старої дореволюційної адміністрації;

· обмеження політичних і цивільних свобод (введення цензури).

б) Економіка:

• формування власної банківської і грошової системи;

• впорядкування роботи транспорту (ремонт і відновлення залізничних шляхів);

• збільшення робочого дня на підприємствах до 10-12 г.;

• розробка аграрного законодавства (відновлення приватної власності на землю).

в) Військова область:

• формування нових військових частин (січовики) і поліції;

• відновлення козацтва.

г) Культура:

• українізація в системі народної освіти;

• відкриття вузів (університет в Києві), бібліотек, національних театрів;

• підготовка до відкриття Академії наук.

Помилки П. Скоропадського:

· вузька соціальна база (орієнтація на крупних землевласників і буржуазію, стару довоєнну адміністрацію. Фактично режим тримався завдяки німецьким військам);

· застосування як методу для наведення ладу насильства і терору;

· недостатньо продумана аграрна політика (що не задовольняла ні крупних землевласників, ні селян);

· відмова включити в уряд українські національні партії, що користуються впливом серед населення.

Наслідки перевороту:

а) Зростання опору населення режиму (робочі страйки, виступи селян під керівництвом Н. Махно).

б) Посилення лівих сил, створення КП(б)У (Комуністична партія більшовиків України) в VII – 1918 р.

У партії сформувалися дві точки зору з приводу її ролі. Першу виражав Є.Квірінг (голова катерінославських більшовиків). Він вважав, що компартія України має бути складовою частиною Російської компартії (РКП(б)).

Другу - М. Скрипник: КП(б) У - самостійна партія.

6-12/VI -1918 р. в Москві відбувся I з'їзд КП(б) У - перемогла точка зору Квірінга. (Перший секретар КП(б) У - Г. Потапов).

в) Зростання опозиції режиму П. Скоропадського (створення в серпні 1918 р. УНС - Українського національного союзу на чолі з Винниченком).

Мета: відновлення УНР.

Зовнішня політика:

а) Міжнародні контакти, що розширюються, з державами: Німеччина, Австро-Угорщина, Швейцарія, Туреччина, Фінляндія, Франці, Англія.

б) Ряд проблем виникає:

· з Росією (у визначенні меж між Росією і Україною);

· з Румунією (Бесарабське питання);

· з Польщею (через Холмщину і Подляшшя);

· дуже гостро стоїть Кримське питання.

Зовнішньополітичні події в листопаді 1918 р.:

1) 7/ХІ - перемога буржуазно-демократичної революції в Німеччині.

2) 13/ХІ - ухвала РРФСР про анулювання Брестського договору (значить, Росія може тепер втручатися в справи України).

3) Створення тимчасового робітничо-селянського уряду України в Суджі.

4) 17/ХІ - створення Українського фронту і початок наступу радянських військ на Україну.

Мета: відновлення радянської влади.

У цей період П. Скоропадський намагається виробити новий політичний курс:

• введення в уряд представників Українського Національного Союзу (спроба спертися на українські національні партії);

• 14/ХІ - 1918 р. - видання грамоти про федерацію України з небільшовицькою Росією (тобто зречення від державної самостійності України).

Існують два погляди в оцінці цього кроку:

1) Це тактичний, вимушений крок гетьмана, направлений на отримання допомоги від білогвардійських лідерів Росії, яких підтримувала Антанта. Надалі П. Скоропадський розраховував на федеральне перевлаштування Росії після війни.

2) Це відкритий перехід в табір російської контрреволюції і зрада України.

Підсумок: непослідовність П. Скоропадського привела до підготовки озброєного повстання проти гетьманської влади (оголошення С. Петлюри отаманом республіканських військ).