§ 1. Україна в лютому-квітні 1917 р.

Події в Росії в лютому 1917 р.

27/ІІ (лютий) - перемога в Росії буржуазно-демократичної революції

(знищення самодержавства і проголошення Росії демократичною республікою);

2/ІІІ - створення Тимчасового уряду; на чолі В. Львов (перехідний орган з представників Державної Думи, який повинен був діяти до скликання Державних зборів).

Одним з перших кроків революції було створення Центральної Ради

3-4/III-1917 р. - створення Центральної Ради - загальноукраїнського

суспільно-політичного центру.

Склад Центральної Ради:

голова - М. С. Грушевський;

заступники - Д. Антонович, Д. Дорошенко.

Утворилася на основі об'єднання наступних партій і організацій:

ТУП, УНП, УСДРП, УПСР

Мета Центральної Ради: управління всіма сферами життя України до скликання українського парламенту і утворення уряду.

2 Течії в Центральній Раді:

1) помірне (представники ТУП): майбутнє України бачать як автономну область у складі Росії;

2) радикальне (представники УНП самостійників): повна незалежність і самостійність України.

Діяльність Центральної Ради:

а) створення органів управління на місцях

(губернські, повітові, міські національні Ради);

б) рішення національного питання:

• створення культурно-просвітницьких організацій ("Просвіти", клуби, бібліотеки і т. д.);

• підтримка українського друку (газета "Рада");

в) формування української національної армії (квітень 1917 р.);

• полк Б. Хмельницького, підрозділ вольного козацтва;

• створення Генерального військового комітету (голова С. Петлюра).

§ 2. Національно-визвольний рух у квітні-липні 1917 р.

Події, що передували прийняттю І Універсалу:

• 6-8/IV - робота в Києві Українського Національного Конгресу(схвалення прагнення України до національно-територіальної автономії, головою Центральної Ради обраний Грушевський)

• 5-8/V - робота в Києві I Українського військового з'їзду (підтримка вирішень Конгресу; вибори Генерального військового комітету, на чолі: С. Петлюра, В. Винниченко,

М. Міхновський).

•16-17/V - переговори Центральної Ради (делегацію очолив В. Винниченко) з Тимчасовим урядом про проголошення автономії України у складі федеративної Росії.

Підсумок: Тимчасовий уряд відмовився виконати вимоги Центральної Ради.

• 28/V - робота I Всеукраїнського селянського з'їзду в Києві (Обрання Ради селянських депутатів і Центрального комітету Селянської спілки, що увійшли до Центральної Ради. Це означало перетворення Центральної Ради на широко представлений орган).

• 5-10/VI - робота в Києві II Українського військового з'їзду (початок роботи над основними принципами Універсала).

• 10/VI -- проголошення I Універсалу (акт конституційного значення).

Основні положення I Універсалу:

• Україна вільна, але не відокремлена від Росії;

• всі питання вирішують Всенародні Українські збори (сейм);

• закони, що стосуються України, видає сейм;

• 15/VI -1917г. - створення уряду – Генерального Секретаріату.

Склад: голова - В. Винниченко.

Ген. писар - П.Христюк.

Секретар військових справ - С. Петлюра.

Секретар фінансів - X. Барановський.

Освіта - І. Стешенко.

Земельні справи - Б. Мартос.

Міжнародні справи - С. Єфремов.

Причини прийняття I Універсалу: відмова Тимчасового уряду визначити політичне положення України змусила Центральну Раду спробувати вирішити це питання самостійно.

Значення I Універсалу: проголосивши автономію України, Центральна Рада брала на себе державні функції і зосереджувала в своїх руках реальну владу. Це спроба національного відродження України.

Події, що передували прийняттю II Універсала:

• зростання політичної і економічної нестабільності в Росії в червні 1917 р.;

• прибуття делегації від Тимчасового уряду до Києва 29/VI -1917г. для пошуку угоди з Центральною Радою і метою добитися від України поступок.

Підсумок переговорів:

а) Тимчасовий уряд зобов'язується визнати Центральну Раду державним органом влади в Україні негайно, не чекаючи Установчих зборів.

б) Центральна Рада 3/VII -1917 р. приймає ІІ Універсал.

Основні положення II Універсалу:

• до складу Центральної Ради вводяться представники інших народів, що живуть в Україні;

• обирається новий Генеральний Секретаріат, який затверджуватиметься Тимчасовим урядом;

• Центральна Рада повинна відмовитися від одностороннього проголошення автономії України до скликання Установчих зборів;

• українізація військ повинна проводитися під контролем російського командування.

Реакція в Україні з приводу ухвалення II Універсала:

• вибух обурення і засудження дій Центральної Ради українською громадськістю;

• 4-5/VII - виступ в Києві українізованих військових частин (полуботківців), підготовлене самостійниками. Це була спроба встановити контроль над Києвом і змусити Центральну Раду проголосити незалежність України.

Підсумки: придушення Центральною Радою виступу полуботківців, арешт і висилка на фронт учасників (за допомогою військ Тимчасового уряду). Це завдало істотного удару прихильникам незалежності України, сприяло розколу і надалі поразці національно-визвольного руху.

Реакція в Росії:

• навіть таке обмежене визнання української автономії викликало урядову кризу (з складу Тимчасового уряду на знак протесту вийшли три міністри-кадети).

Таким чином, ІІ Універсал свідчить про непослідовність Центральної Ради.

Її керівники розраховували таким чином отримати мир і спокій для України. Проте поступки, зроблені Тимчасовому уряду, завдали шкоду інтересам України.