§ 7. Політика більшовиків в 1920 р.

Встановлення радянської влади в Україні в 1920 році проводилося тими ж методами, що і раніше, проте у вирішенні деяких питань використовувалися нові підходи. Робилося це з метою заручитися підтримкою більшості населення республіки.

Політична область:

а) органи центральної влади:

• на початку 1920 р. вся влада належала Всеукрревкому (Всеукраїнський революційний комітет); голова - Г. Петровський;

• лютий 1920 р. - всеукрревком передав свої повноваження РНК УРСР (Рада Народних Комісарів, голова - X. Раковський) і ВУЦВК (Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет, голова - Г. Петровський);

б) органи місцевої влади: ревкоми, комнезами (для контролю місцевих Рад і ліквідації впливу заможного селянства);

в) перетворення РКП(б) на державну партію і усунення від активної діяльності інших партій (див. таблиці. №4).

20/ІІІ - криза КП(б)У - розкол на дві групи:

група: прихильники політики "військового комунізму"

група: супротивники мілітаризації економіки ("демократичний централізм").

Підсумок їх боротьби: перемога 1 групи, розпуск КП(б)У, нова перереєстрація Компартії України.

г) складається військово-політичний союз України з Росією (об'єднання під керівництвом РРФСР військ, промисловості, фінансів, залізниць, тобто відбувається централізація управління).

Область економіки (військово-комуністичні методи):

націоналізація промисловості (не тільки великої, як в 1919 р., але і середньої і дрібної);

• націоналізація торгівлі, транспорту, фінансів;

• на селі: орієнтація на середнє селянство і індивідуальне, а не колективне, як 1919 р., господарювання;

• лютий 1920 р. - Закон "Про хлібну розкладку" (пограбування села за допомогою армії).

Національне питання (новий підхід до його вирішення):

4/ХІІ-1919 р. - VIII Всеросійська конференція ухвалила резолюцію "Про радянську владу в Україні". У ній відмічено:

• визнання самостійності України;

• право національної мови;

• наростання "червоного терору" (приїзд в травні 1920 р. до України Голови ВЕК Ф. Дзержинського).

§ 8. Військових дій в 1920 р.

Радянсько-польська війна.

Причини: прагнення Польщі відновити межі 1722 р. і включити землі Західної України в свій склад.

Склад військ Польщі:

• власне польські війська;

• війська УНР (у квітні 1920 р. Петлюра у Варшаві уклав договір з Пілсудським для сумісної боротьби з більшовиками. В майбутньому майже вся Правобережна Україна повинна була відійти до Польщі).

1 етап війни:

25/1V -1920 р. - наступ польських військ на радянську територію за підтримки Антанти;

відступ радянських військ з Житомира, Вінниці;

· травень 1920 р. - захоплення Києва і встановлення окупаційного режиму;

· відновлення поміщицької власності на землю;

• вивіз сировини і устаткування до Польщі. 2 етап війни:

•14/V -1920 р. - контрнаступ радянських військ і звільнення Києва (Південно-західний фронт, С.Буденний);

• проголошення радянської влади в Західній Україні і створення в Тернополі Галицького ревкома (голова - В.Затонський);

•4/VII -1920 р.- наступ Західного фронту (ком. М.Тухачевський) і просування на територію Польщі;

•8/VII -1920 г.- втручання Антанти (пропозиція міністра закордонних справ Англії лорда Керзона про перемир'я і проходження межі по так званій "лінії Керзона". Відмова Радянського уряду);

• посилення польського угрупування, наступ і вихід на лівий берег Збруча в серпні 1920 р.;

• жовтень 1920 р. - перемир'я між Польщею і Росією;

• листопад 1920 р. - ліквідація радянськими військами військ УНР;

•18/ІІІ -1921 р. - підписання Ризького договору;

· Польща визнає існування УРСР;

• ряд територій (Холмщина, Подляшшя, Західна Волинь, Полісся, Східна Галичина) відійшли до Польщі.

Таким чином, після тимчасового встановлення радянської влади в західноукраїнських землях, вони знов відійшли до Польщі в 1920 р. Організована боротьба регулярних військ за незалежність України завершилася поразкою.

Розгром Врангеля:

• весна 1920 р. - створення в Криму Врангелем так званої "Російської армії" (на 50% складається з українців);

• спроба Врангеля заручитися підтримкою Н. Махно і УНР (С. Петлюра);

• серпень 1920 р. - контрнаступ радянських військ: Південна група (командуючий М. Фрунзе); Кримська група (загони Махно);

• вересень 1920г. - угода УРСР із загонами Махно про сумісні дії;

• листопад 1920 р. - штурм Перекопу і ліквідація формувань Врангеля; знищення загонів Н. Махно радянськими військами;

• зима 1920-1921 рр. - "червоний терор" в Криму. Таким чином, на всій території України в 1920 р. була відновлена радянська влада.

Махновщина і селянський рух опору:

Нестор Іванович Махно - український повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху в Україні, очолив в 1917 -1920 рр. селянський рух опору. Виступав проти будь-якої форми влади (анархізм). В умовах протиборства різних сил в Україні намагався стати "третьою силою".

Причини зародження руху:

- незадоволення основної маси селян (що складали у той час більшість населення) аграрною політикою як більшовиків (продрозкладка), так і інших урядів (Скоропадський, Директорія, білогвардійці).

Етапи руху:

- в кінці 1917 - початку 1918 рр. сформував "селянські вільні батальйони", які почали вести боротьбу проти козачих частин, що переправляються через Україну на Дон до Каледіна;

- літо 1918 р. - боротьба невеликого махновського загону проти гетьмана Скоропадського ;

- грудень 1918 р. - перехід на сторону більшовиків і захоплення Катеринослава;

- січень 1919 р. - початок боротьби проти денікінців, військ Директорії і Антанти;

- червень 1919 р .- після проведення більшовиками політики "військового комунізму" Махно об'єднався з армією М. Григор’єва і виступив проти радянської влади.

За рішенням Реввоєнради підлягає арешту;

- вересень 1919 р. - укладає угоду про сумісні дії з Петлюрою проти Денікіна;

- кінець 1919 - початок 1920 рр. - у відповідь на каральні операції радянських військ починає партизанську війну проти більшовиків;

- весна-осінь 1920 р.- зближення з більшовиками, участь у форсуванні Сивашу;

- порушення більшовиками угоди і ліквідація махновських формувань;

- серпень 1921 р. - перехід Махно через кордон до Румунії. Таким чином, в період з 1917 по 1921 рр. селянство представляло достатньо серйозну політичну силу, проте неорганізованість і стихійність цього руху не дозволили до кінця реалізувати поставлені цілі: повернути землю тим, хто її обробляє.

Історичне значення і уроки боротьби українського народу за незалежність (1917 - 1920 рр.):

Головне питання української національно-визвольної революції: чи бути Україні вільною, демократичною державою - залишився невирішеним. Україні не вдалося відстояти незалежність і державну, цілісність.

Значення:

1) Ціною жорстоких втрат український народ все ж примусив супротивника зважати на ідею національної незалежності, прикладом тому можуть служити угоди з:

• білогвардійцями (переговори з Врангелем про майбутній статус України);

• більшовиками (відхід від унітарних поглядів);

• Польщею (визнання УНР і відмова від меж 1772 р.).

2. У Україні було створено незалежну державу.

3. Боротьба за державну незалежність з 1917 по 1920 роки є прикладом для майбутніх поколінь.

Не дивлячись на все це, боротьба закінчилася поразкою.

Причини:

• різні погляди на майбутнє України в керівництві національним рухом (це приводить до розколів і послаблює його);

• відсутність підтримки центральної влади в широких верствах населення;

• зовнішня інтервенція (Антанта, білогвардійці, більшовики, поляки і т. д.).

Уроки:

1) Для досягнення незалежності необхідне було об'єднання всіх національних сил.

2) Боротьба за незалежність вимагала гнучкішої політики, уміння йти на компроміси для досягнення внутрішньої єдності.

3) Необхідність зовнішньої підтримки.

Розділ IV. Україна і побудова соціалізму