§ 3. Західноукраїнська Народна Республіка

Значна частина українських земель входила на початку XX століття до складу імперії Габсбургів.

Події 1917 р. знайшли віддзеркалення в цій частині України і полягали в наступному:

• підйом національно-визвольного руху на західноукраїнських територіях;

• спроба Центральної Ради на переговорах в Брест-Литовську включити всі західноукраїнські землі до складу УНР;

• зобов'язання Німеччини і Австро-Угорщини надати автономію окремим територіям, а велику частину включити до складу УНР. Рішення з цього питання затягується.

Два напрями в національно-визвольному русі:

1) мирний шлях досягнення незалежності:

•18 жовтня 1918 р..- створення в Львові Української Національної Ради для об'єднання західноукраїнських земель (прагнуть домовитися з австрійськими властями);

2) шлях озброєного повстання:

• вересень 1918 р. - створення Центрального військового комітету з українських офіцерів для підготовки повстання;

• 1 листопада 1918 р. - перемога озброєного повстання у Львові;

• формування уряду (Тимчасовий Державний Секретаріат: голова - К. Левицький, президент - Є. Петрушевич);

• створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Внутрішня політика ЗУНР:

• створення органів центрального і місцевого управління;

• 22/1 -1919 р. - об'єднання ЗУНР і УНР в одну державу при повній автономії ЗУНР (Проте акт об'єднання не був реалізований. Обидві республіки знаходилися у стані війни з сусідами. Але сама ідея і спроба об'єднання була важливим кроком в історії України);

• забезпечення прав національних меншин;

• проведення аграрної реформи (розділ поміщицьких земель між малоімущими селянами);

• введення 8-годинного робочого дня на виробництві, охорона праці;

• створення Української Галицької Армії (УГА).

• В кінці 1918 - початку 1919 р. в Західноукраїнських землях підсилюють свій вплив комуністичні організації, виникають Ради робочих депутатів. У деяких районах:

• у Галичині - в квітні 1919 р.,

• у Закарпатті - в березні 1919 р.

• Радам вдається ненадовго узяти владу в свої руки.

Зовнішня політика:

• невизнання країнами Антанти ЗУНР як самостійної державного утворення;

• загострення відносин з Польщею, що привело до Україно-Польській війні.

Причини: бажання польського уряду включити західноукраїнські землі до складу незалежної польської держави.

Хід воєнних дій:

• 1/ХІ- 1918 р. – наказ Головного польського штабу про роззброєння українських частин та присягу на вірність Польщі;

• початок воєнних дій (зіткнення між українськими та польськими військами) ;

• захоплення в листопаді – грудні 1918 р. значної території ЗУНР польськими військами ( одночасно Румунія окупувала частину Буковини, а Угорщина – Закарпаття);

• квітень 1919 р. – наступ польських військ (Франція надала Польщі значну військову допомогу);

• 8/V – 1919 р. – Чортківська офензива (найуспішніша операція УГА закінчилася невдачею через нестачу боєприпасів, надійного тилу, відсутність підтримки та бойового досвіду);

• червень 1919 р. – відступ українських військ до р. Збруч, окупація території Західної України.

Таким чином, спроба відстояти свою незалежність та об’єднатися з іншою частиною українського народу для західноукраїнських земель у 1918-1919 рр. закінчилася невдало.