3.2. Стратегія і тактика логістики

Майкл Портер у своїх наукових працях «Стратегія конкуренції» (1980) і «Переваги в конкуренції» (1985) звертає увагу на ту обстави­ну, що логістика має велике значення в стратегічному керуванні і плануванні. Дослідники Хескетт, Шапиро, Шерман зробили спробу визначити предмет логістики та її роль у стратегії й плануванні діяль­ності корпорації.

Нетрадиційне перспективне планування використовує логістику як важливу складову частину стратегії та діяльності корпорації, що не лише створює умови для зниження витрат і підвищення ефективності, але і дозволяє одержати додаткові конкурентні переваги на ринку.

У розвинених країнах тривалий час функціонують різноманітні національні організації, асоціації. У США, наприклад, є такі органі­зації, як товариство інженерів-логістів.

Таким чином, один з актуальних напрямків забезпечення інновац­ійного розвитку в нашій країні — розширення ролі логістики, що кон­цептуально зосереджується на кінцевому споживачеві, тісно пов'язана зі скороченням тривалості виробничого циклу і рівня поточних запасів, моніторингом і доступом до ефективних технологій.

Але, як свідчить досвід реформування вітчизняної економіки, інстру­менти, що добре зарекомендували себе в стабільній економіці розвинених країн, не завжди успішно застосовуються в нашій економіці перехідного періоду. З одного боку, підвищується кількість робіт, наукових розробок з менеджменту, маркетингу, логістики, з іншого - низький рівень підго­товки багатьох керівників не сприяє широкому впровадженню цих нау­кових досягнень закордонних і вітчизняних учених. Це стосується, на­самперед, логістики, що дотепер не має чіткого концептуального оформлення, змістовного визначення, сфер її ефективного використання.

Це доводить необхідність розмежування теорії і практики логі­стики в Україні.

У визначенні концептуальної основи і філософії логістики лежить невиправдано широкий спектр завдань, функцій і об'єктів її застосу­вання. Це перешкоджає об'єктивній оцінці ефективності й доціль­ності застосування окремих форм і методів логістики в різних госпо­дарських структурах, а також розробці конструктивної програми заходів для підготовки цих структур до продуктивної логістизації.

Окремі елементи логістики в нашій країні (визначення оптимального розміру запасів, методи розв'язання транспортних проблем і т. ін.) були відомі і розвинуті вченими і розроблювачами народногосподарських, га­лузевих і підгалузевих п'ятилітніх і довгострокових планів економічного і соціального розвитку, а також цільових державних програм різного змісту (від освоєння космосу до цілинних земель). Однак усі ці елементи розглядалися окремо, а логістика розглядає їх у взаємозв'язку і взаємо­залежності з метою забезпечення відповідності вимогам споживачів.

Під час розробки стратегії планування на підприємстві логістич-на політика повинна бути частиною виробничої функціональної стра­тегії, що, поряд із маркетинговою та організаційною стратегією, є частиною загальної господарської стратегії фірми.

У логістичну систему під час розробки стратегії повинні бути вклю­чені: транспортні операції й витрати, потужності, зв'язок (оброблен­ня замовлень), керування запасами, підйомно-транспортні роботи, планові і контрольні системи, організаційні системи.

Один зі стандартних технічних прийомів розробки логістичної стра­тегії полягає в аналізі звичайної логістичної рівноваги між послугами і витратами. До цього додається третій елемент - комплексність, що містить у собі наступне: кількість джерел постачання і джерел запасів, товарну пакувальну номенклатуру, кількість джерел надходження за­мовлень і точок відвантаження товару, сезонність, кількість робочих центрів, кількість рівнів у списку матеріалів та ін.

Усе це збільшує складність і невизначеність операцій. Тому необ­хідно знизити складність операцій і тим самим скоротити по можли­вості елемент невизначеності, зробивши в такий спосіб весь госпо­дарський процес більш простим і керованим.

Підхід до вирішення стратегічних господарських проблем пови­нен базуватися на формуванні групи фахівців різного профілю в усіх ключових функціональних галузях логістичної системи і проводити­ся в два етапи. На першому етапі виявляються стратегічна мета і напрямок господарського розвитку фірми в майбутньому і вивчають­ся, в основному, наступні питання:

1. Зміна ринкових потреб. Аналіз ринку може показати, що в об­ сягах продукції, що проходить по різних каналах розподілу, відбуваються зрушення на користь якогось каналу.

2. Підвищення вимог до логістики. Зрушення в розподільних кана­ лах відіб'ється на підвищенні вимог до логістики як системи в плані термінів, надійності доставки і комплектності замовлення.

3. Розбивка продукції за принципом Парето. Необхідно врахову­ вати ефект Парето: на обмежену кількість товарів припадає ос­ новний потік (20:80).

4. Розмір запасів і гнучка виробнича система. Повинна бути створе­ на гнучка виробнича система фірми, яка б реагувала на зміни ринкових потреб, а величина запасів повинна бути оптимальною.

5. "Увага до окремих видів діяльності. Варто звертати увагу не лише на випуск асортименту звичайної і спеціальної продукції, але і на специфічні види діяльності: маркування й пакування спо­ живчих товарів, спеціальне виробництво й пакування.

6. Гнучкість. На швидкоплинному ринку логістична система по­ винна мати здатність до короткострокової адаптації, тому важ­ лива гнучкість кінцевого стратегічного напрямку.

7. Підвищення логістичних показників постачальників. Цю частину пов'язано з розробленням різних заходів щодо постачання продукції.

На першому етапі виявляються поточний стан усіх господарсь­ких функціональних галузей, проблеми і вузькі місця фірми. На цій базі розробляється план дій: цілі, ресурси, графіки, взаємозалежності і можливі наслідки, різні господарські варіанти для забезпечення загальної стратегії фірми.

На другому етапі виробляється докладний загальний господарсь­кий план фірми, що підтверджує стратегічний напрямок першого етапу. До змісту стратегічного напрямку входять:

1. Виробничі потужності. Логістична група, використовуючи ком­ п'ютерні моделі обсягу виробництва, асортимент продукції, ринки, потужності із забезпечення випуску продукції, визна­ чає виробничі потужності.

2. Національні системи розподілу. Розробляються з огляду на вплив змін матеріальних ресурсів у виробничих потужностях націо­ нальної системи розподілу.

3. Підйомно-транспортні роботи. Важливим моментом є ефектив­ на робота підйомно-транспортної системи для всіх частин за­ гального ланцюга (споживач — постачальник).

4. Види транспорту. Досліджуються різні види транспорту в плані витрат і можливості задовольняти логістичні потреби виробни­ чої системи, що пропонувалася.

5. Контрольні системи. Вимір і контроль за результатами діяльності.

6. Постачальники. Фінансові результати.

5. Загальний господарський план. Логістичні проекти з кожної функціональної галузі погоджуються з єдиним господарським планом. Він містить у собі повну фінансову оцінку, розподіл ресурсів, керування логістичною системою й ін.

Наведена логістична схема розробки господарської стратегії спря­мована на ефективну роботу виробництва, а також на досягнення значних переваг перед конкурентами.

Аналіз і оцінку будь-яких пропозицій, пов'язаних із просуван­ням матеріалопотоку, його прогнозуванням, а також альтернативний вибір найкращих їхніх варіантів можна зробити за допомогою кількох показників.

1. Показник віддачі від вкладеного капіталу (ВВК), чи дохід на капітал:

ВВК = Прибуток х 100 / Вкладений капітал

2. Обсяг інвестицій - капітал, вкладений у справу і доповнений частиною отриманого прибутку, що реінвестується в активи для одержання доходу і прибутку в майбутньому.

Інвестиційні проекти в логістичній системі можуть оцінюватися різними способами, але типовими для будь-якого аналізу логістичної системи є визначення рівня чистого доходу і розрахунок розміру до­даткового прибутку.

Крім того, інвестиційні проекти, пропоновані для підвищення ефективності логістичної системи, повинні бути проаналізовані, щоб відповісти і на такі питання: якою є мета проекту? Якими є витрати на проект і очікувану віддачу? Як впливає проект на поточну і про­гнозовану діяльність фірми? Як зміниться організаційна структура фірми? Скільки часу займе досягнення повної ефективності пропоно­ваної системи? Які ризики пов'язані з проектом? Як їх можна скоро­тити? Якими є оцінка проекту, рекомендації?..

Для оцінки інвестиційних проектів використовуються різні методи.

Розглянемо деякі методи оцінки капіталовкладень: метод окупності «пей-бек»; метод середнього рівня віддачі; метод дисконтування засобів. Ці методи можуть застосовуватися для розробки логістичної системи.

Метод окупності - найпростіший, оснований на застосуванні в якості вихідних даних кількості років, протягом яких необхідно по­крити початкові інвестиції в логістичну систему І_п, і розміру щоріч­ного внеску В_к, що розраховується як різниця між річними дохода­ми Д і витратами В .

Наочно цей метод можна виразити так:

величина початкових інвестицій І_п - 50 000 тис. дол.;

прогноз річного доходу Д - 45 000 тис.дол.;

прогноз річних витрат В — 35 000 тис.дол.;

прогноз річного внеску В_к - 5 000 тис.дол.; період окупності Т_ок визначається за формулою:

Перевагою цього методу є простота розрахунків, визначеність суми початкових капіталовкладень, можливість ранжирування проектів залежно від строків окупності. Недолік методу в тім, що він дає ту саму оцінку однаковим обсягам інвестицій незалежно від строку окуп­ності (тобто 1 тис. дол., отримана через рік, оцінюється так само, як 1 тис. дол., отримана через п'ять років).

Метод середнього рівня віддачі враховує амортизацію і вкладе­ний капітал. Перевага цього методу - простота розрахунків, враху­вання амортизації та можливість порівняння альтернативних про­ектів. Недолік методу полягає в ігноруванні зміни в рівнях доходу й інвестицій у різні періоди, тому що він ґрунтується на середньому рівні виконання. Він також зневажає тією обставиною, що грошові доходи, отримані пізніше, не мають тієї самої вартості, що й отри­мані раніше, тобто вважається, що 1 тис. дол. у першому році має ту саму цінність, що 1 тис. дол. через 5 років.

Цей метод наочно виглядає так:

величина початкових нагромаджень ДО - 80 000 дол.; Д_р -60 000 дол.; В_р - 48 000 дол.; амортизація А - 8 000 дол.; В_к - 2 000 дол.; Т_ок капітальних вкладень - 10 років.

Прибутковість П визначається:

Середня величина віддачі від вкладеного капіталу при строку окуп­ності Т_ок = 10 років складе 8 000 дол.

Метод дисконтування коштів (метод ДСГ). Існує кілька варіантів даного методу. Усі вони базуються на припущенні, що гроші, одер­жувані (чи такі, що витрачаються) у майбутньому, матимуть меншу цінність, ніж у даний час. Розрахунок дисконтованої вартості май­бутніх надходжень можна зробити за наступною формулою:

де Р дисконтована вартість ; 8 - величина, одержувана наприкінці п-го періоду; г - відсоткова ставка; п - кількість років;

знаменатель (1+г)^п — фактор дисконтованої вартості.

Приклад. Якщо компанія одержує 10 % віддачі від інвестицій, то буде небайдуже, чи одержить вона 200 000 дол. відразу, чи 220 000 дол., отриманих за два роки, з урахуванням дисконтованой вартості складуть тільки 165 289 дол. Це видно з наступного розрахунку:

Вільний баланс

Початкові витрати 165 289