Розділ 3: логістика у сфері розподілу, зберігання і продажу товарів

Л2, с.181-264

3.4. Теоретичні основи логістики

Слово «логістика» запозичено з французької мови; воно є військо­вим терміном, що означає майстерність щодо перевезення, постачан­ня і розміщення військових підрозділів, а в економіці - майстерність у керуванні матеріалопотоком і потоком продукції від джерела до споживача, тобто комбінування видів діяльності різних установ і служб, пов'язаних з розподілом, матеріальним забезпеченням, пла­нуванням виробництва і керуванням ним.

Логістика, за визначенням, що наводиться в словнику з логісти­ки, — наука про планування, контроль і керування транспортуван­ням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними опе­раціями, чиненими в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сирови­ни, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до спо­живача відповідно до інтересів і вимог останнього, а так само пере­дачі, збереження й обробки відповідної інформації.

На даний час логістичний підхід покликаний оптимізувати зав­дання доставки товару, коштів чи інформації до потрібного місця в потрібний час (іизі; іп ііте - найвідоміша вимога логістики).

Логістика в більш звичайному розумінні - це організація виготов­лення виробів для ринку, тобто виробництва, що протилежне планово­му. У ринковій економіці виготовлювач продукції сам задає такі пара­метри виробництву, щоб у виграші виявився не лише споживач, що придбав його продукцію, але і він сам. Споживач повинен одержати необхідну йому продукцію відповідної якості і номенклатури до визна­ченого терміну, інакше він звернеться до конкурента. Взагалі завдання виготовлювача продукції зводиться до наступного: без участі планових органів установити, що необхідне покупцеві, організувати відповідне виробництво і створити таку гнучку систему, що дозволяла б спожива­чеві одержувати вчасно те, що він хоче і що для нього необхідне.

Слід зауважити, що вищезгадане повинне базуватися на економі-ко-математичних методах; інакше воно може бути зведене до декла­ративного набору правильних гасел (як це спостерігається в деяких науково-популярних виданнях).

До економічної термінології США поняття «логістика» увійшло в середині 50-х років. У 1954 р. Пол Кампере виявив необхідність дос­лідження такого боку маркетингу, як «фізичний розподіл». Через вісім років Пітер Друкер назвав розподіл «останньою межею» управ­ління і визначив як «білу пляму». І Кампере, і Друкер були перши­ми захисниками розподілу, котрий вони трактували як найважливі­шу складову частину бізнесу й економічної системи. Одночасно вони розглядали розподіл у тій якості, у якій ми зараз застосовуємо термін «фізичний розподіл». Однак таке поняття, як «логістика», вийшло за межі цього вузького визначення, в якому термін «логістика» ви­користовується тільки для розгляду розподілу матеріальних потоків. Лише недавно сфера логістики, фундамент якої почав закладати­ся ще в 50—60-х роках, цілком сформувалася як окрема дисципліна і вид діяльності.

Розподільна логістика являє собою ту частину логістики, що інтег­рована в сферу розподілу. Інакше її називають маркетинговою логі­стикою. Це словосполучення дуже точно відбиває особливості на після-виробничому етапі в сучасних умовах. Маркетинг і логістика не просто доповнюють одне одного, а тісно взаємозалежні.

Логістика у сфері розподілу являє собою комплекс стратегічних, організаційних, фінансових та інших заходів, тісно пов'язаних між собою в гнучку систему керування матеріальними, інформаційними й іншими потоками у післявиробничий період.

У сфері збуту логістика є ефективним інструментом реалізації стра­тегії й тактики маркетингу. Одночасно у сфері розподілу (фізичного) маркетинг є інструментом реалізації логистичної стратегії й тактики.

Процеси розподілу можна розглядати з позицій мікро- і макроло-гістики.

Макрологістика є найважливішою складовою частиною макроеко-номічної проблематики. На даному рівні потрібно вирішити безліч завдань. Однак найважливішими з них є два:

- розміщення трансформаційних центрів на логістичному полігоні;

-формування раціональних логистичних ланцюгів з метою ефек­тивного керування потоковими процесами.

Призначення мікрологістики у сфері розподілу полягає в забезпе­ченні на локальному рівні планування, організації, керування і контро­лю процесів переміщення готової продукції, інформації (готівки і т. ін.) Логістика на даному рівні означає застосування найбільш ефективних способів роботи з фізичного переміщення, основаних на достовірній, повній й актуальній інформації, що відбиває вимоги замовників.

Найважливіші функції розподільної логістики полягають у на­ступному:

-планування, організація і керування транспортно - переміщувальними процесами в логістичній системі у післявиробничой період;

- керування товарними запасами;

- одержання й ефективне оброблення замовлень;

• комплектація, упакування і виконання ряду інших логістич- них операцій з підготовки товарних потоків до генерації;

• організація раціонального відвантаження;

• керування доставкою і контроль над виконанням транспортно- переміщувальних операцій у логістичних ланцюгах;

- планування, організація і керування логістичним сервісом. Останніми роками в сфері логістики виявляється яскраво вира­ жена тенденція інтеграції учасників сфери обігу. Основними факторами, що впливають на логістику, є динамічність ринку, розвиток науково-технічного прогресу, зміна пріоритетів державної соціально-економічної політики. Підприємствам і фірмам в обстановці невиз­наченості зовнішнього середовища з метою адаптації своєї виробни­чо-комерційної діяльності до вимог поточного моменту і прогнозування ймовірних перспектив доводиться усе активніше поширювати свої функціональні впливи за власні системні рамки.

Продуценти товарної продукції, генеруючи матеріальні й інфор­маційні потоки, прагнуть установити і розширити контроль не лише оптової мережі, але і процесу реалізації продукції безпосередньо спо­живачам. У цьому прагненні продуценти стикаються з аналогічними діями з боку споживачів, що бажають контролювати весь логістич-ний ланцюг на стадії матеріально-технічного забезпечення, а так само з боку посередницьких структур, що намагаються регулювати логі-стичні процеси у всіх трьох сферах (у сфері обігу, у сфері виробниц­тва й у сфері споживання).

Таким чином, можна констатувати, що три основні впливові сили зацікавлені у створенні транспортно-складських систем логістичного характеру, що оптимізують управління матеріальними (товарними) потоками.

Багато підприємств і фірм намагаються встановити безпосередній зв'язок зі структурами всіх рівнів товароруху для одержання точної й актуальної інформації про рівень запасів у каналах розподілу, обсяги та характер продажу, раціональність логістичних операцій, рівні логістич-них витрат і та ін. Зростання ефективності логістики взаємозумовлено зі зростанням інвестицій у інфраструктуру сфери розподілу. Воно веде до зміни структури і модернізації локальних об'єктів логістики.

Слід зазначити, що розподіл уже давно є найважливішим аспек­том виробничо-комерційної діяльності підприємств, однак ролі виз­начальної функції він надбув відносно недавно.

У багатьох країнах до середини 50-х років системи розподілу скла­далися, як правило, спонтанно. Рішення про вибір каналів розподілу, управління виробництвом, упакування товарів, вибір тари, про органі­зацію транспортно-переміщувальних робіт, післяпродажного сервісу і т. ін. часто приймалися в слабкій взаємозалежності. Часто окремі напрям­ки, що, із сучасних позицій розглядаються як частини комплексної функції розподілу, трактувалися як самостійні функції керування.

Об'єднати різні точки зору на функцию розподілу допомогла кон­цепція маркетингу, а зміцнити і розвити новий світогляд - концепція логістики. Через інтеграцію керування потоковими процесами вона доз­волила зрозуміти, що об'єднання різних форм діяльності, що стосується фізичного розподілу і переміщення товарної продукції, а також відпов­ідної інформації, в єдину загальносистемну функцію керування містить величезний резерв підвищення ефективності.

Розвиток науково-технічного прогресу прискорив консолідацію інфраструктурних елементів, що слабко взаємодіють, у єдину логістичну систему. Цьому сприяли, у першу чергу, розвиток транспор­ту, систем передавання й обробки інформації, розвиток баз даних і удосконалювання транспортно-переміщувальних технологій. Моделю­вання, комп'ютерне і кваліфікаційне забезпечення пошуку і прий­няття рішень надало можливість фахівцям реалізувати логістичний підхід у керуванні потоковими процесами і стимулювати прогресивні якісні зміни кожного впливового фактора у їхній сукупності.

Зміни в технології транспортно-переміщувальних робіт, підвищення якості та розширення комплексу логістичних послуг впливають як на структуру і функції каналів розподілу, так і на процеси збуту в цілому. Система розподільної логістики стає сильним конкурентним зна­ряддям і основою контролю в здійсненні виробничої та маркетинго­вої діяльності.

Роль логістики в життєдіяльності підприємств, особливо промисло­вих, дуже велика. Діяльність логістичних служб безпосередньо впливає не лише на керування логістичними процесами, але і на формування портфеля замовлень підприємства, а через цю функцію — на розробку асортиментної програми виробництва і відповідної стратегії.

Від ефективності логістичної системи багато в чому залежить пол­іпшення планування завантаження і використання виробничих і інфра-структурних потужностей, дотримання і підвищення дисципліни по­стачань, скорочення збутових витрат і, кинець кінців, загальне підвищення ефективності роботи підприємства.

Основними завданнями, розв'язуваними в рамках розподільної логістики, є такі:

• оптимізація формування портфеля замовлень;

• формування договорів на постачання продукції із замовниками;

• забезпечення ритмічності і дотримання планомірності реалізації

продукції;

• вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

• раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних

матеріальних потоків;

• оптимізація параметрів і умов формування запасів товарного

характеру;

• контроль за виконанням договірних зобов'язань з партнерами;

• формування й удосконалювання системи інформаційного забез­печення.

Ефективність вирішення цих та інших завдань багато в чому за­лежить від структури логістичної системи, що повинна адекватно відбивати специфіку кожного конкретного виробництва, характер продукції, що випускається, особливості підприємства, стратегію і тактику на ринку та низку інших аспектів.

Стратегії підприємства, маркетингу і логістики повинні бути тісно взаємозалежні, тому що логістика в силу свого призначення впливає на велику частину виробничо-комерційних функцій підприємства, у першу чергу через витрати. У традиційних організаційних структурах у процесі обліку витрати, пов'язані з логістикою, значною мірою розчиняються в інших елементах витрат. Наприклад, витрати на об­роблення замовлень часто включаються у витрати на маркетинг. У зв'язку з цим ускладнюється об'єднання логістичних витрат з метою їхнього аналізу і прийняття відповідних рішень. Розмаїтість логі­стичних витрат і розосередження їх по різних суміжних функціях ускладнює їхнє комплексне регулювання. Ситуація може бути ще більше ускладнена, якщо за деякими компонентами логістичних вит­рат облік чи не ведеться, чи ведеться нерегулярно.

Основна частина логістичних витрат пов'язана з виконанням клю­чових логістичних операцій: складування, переробки, транспортуван­ня, експедирування, підготовки продукції до виробничого споживан­ня, збирання, зберігання, обробки і видання інформації про замовлення, запаси, постачання і т. ін.

За своїм економічним змістом логістичні витрати частково збіга­ються з витратами виробництва, але більшою мірою — з транспорт­но-складськими витратами, витратами на тару, завезення товарів і їхнє відправлення споживачам, витратами на зберігання та іншими складовими витрат обігу.

Як правило, сукупні логістичні витрати на локальному рівні визна­чаються (і плануються) виходячи із сум продажу, у вартісному вира­женні в розрахунку на одиницю маси готової продукції, призначеної до реалізації, у відсотках від вартості чистої продукції. У макрологістиці (на загальнонаціональному рівні) сукупні логістичні витрати визнача­ються (плануються) у відсотках від валового національного продукту.