
- •Безпека життєдіяльності
- •1 Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •2 Людина, як елемент системи "людина -життєве середовище"
- •4 Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій
- •5 Організація і управління безпекою життєдіяльності
- •1 Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 1.1 Основні поняття та визначення небезпеки
- •1.2 Поняття про ризик
- •1.2.1 Методи визначення ризику
- •1.2.1.1 Інженерний метод визначення ризику
- •1.2.1.2 Модельний метод визначення ризику
- •Відстані до джерела акустичного випромінювання: 1)
- •1.2.1.3 Експертний метод визначення ризику
- •1.2.1.4 Соціологічний метод визначення ризику
- •1.2.2 Концепція допустимого ризику
- •Охорону праці.
- •1.3 Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій
- •1.4 Системний аналіз безпеки життєдіяльності
- •Р 1.0 0.5 0 исунок 1.8 Визначення величини мінімального ризику.
- •2 Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"
- •2.1 Характеристика життєдіяльності людини у системі "людина - машина"
- •2.1.2 Аналізатори людини
- •2.1.3 Працездатність людини-оператора
- •2.1.4 Надійність людини-оператора
- •2.1.5 Оцінка ергономічних характеристик системи "людина-машина"
- •2.1.6 Психічні властивості оператора
- •Технікою
- •2.2.1 Людина - як одиниця органічного світу. Структурна організація організму
- •2.2.2 Організм людини в сучасних умовах. Фактори ризику, що зменшують тривалість життя людини
- •2.2.3 Навколишнє середовище та його складові
- •3.1 Природні небезпеки
- •3.1.1 Абіотичні небезпеки
- •3.1.2 Біотичні небезпеки
- •3.2 Метеорологічні фактори
- •3.2.1 Температура навколишнього середовища 3.2.1.1 Тепловий баланс людини
- •3.2.1.2 Зміна фізіологічних функцій організму людини під впливом температури
- •3.2.1.3 Захист людини від теплового випромінювання
- •3.2.2 Швидкість руху повітря
- •3.2.3 Вологість повітря
- •3.2.4 Тиск навколишнього середовища
- •33 Техногенні небезпеки
- •3.3.1 Іонізуюче випромінювання
- •3.3.1.1 Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання
- •3.3.1.2 Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини
- •Захист від іонізуючого випромінювання
- •3.3.1.4 Джерела іонізуючого випромінювання в нафтогазовій промисловості та захист від нього
- •3.3.2 Дія електричного струму на організм людини
- •3.3.3.1 Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин
- •3.3.4 Електромагнітні поля та випромінювання
- •3.3.4.1 Загальна характеристика виробничого випромінювання
- •4 Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій
- •4.1 Основні поняття та визначення
- •4.2 Класифікація надзвичайних ситуацій
- •4.3 Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •4.4 Надзвичайні ситуації природного характеру
- •4.5 Надзвичайні ситуації екологічного характеру
- •5 Організація і управління безпекою життєдіяльності
- •5.1 Загальні аспекти управління
- •5.2 Законодавчі основи безпеки життєдіяльності
- •5.3 Апарат управління безпекою життєдіяльності
- •5.4 Нагляд і контроль в галузі безпеки життєдіяльності
1.2.1.4 Соціологічний метод визначення ризику
Ця система методологічних, методичних та організаційно-технічних заходів зв'язаних між собою єдиною метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються для їх наступного використання для зменшення небезпеки людині. Даний метод визначення ризику по суті є соціологічним дослідженням, яке включає 4 етапи:
- підготовку дослідження;
- збір первинної соціологічної інформації;
- підготовка зібраної інформації до обробки та її обробка на ЕОМ;
- аналіз обробленої інформації, формулювання висновків та рекомендацій.
1.2.2 Концепція допустимого ризику
Традиційна техніка безпеки базується на засадах забезпечення абсолютної безпеки. Однак, не зважаючи на гуманність цього принципу він є не прийнятним, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо. Сьогодні набула поширення концепція прийнятного ризику, суть якої полягає у
прямуванні до такого рівня безпеки, який суспільство може дозволити собі на даний час і який є економічно виправданим. Поняття прийнятного ризику пояснюється рис. 1.3
Ризик
Видатки
Рисунок 1.4 Визначення прийнятного ризику: 1 - технічний ризик; 2 - соціально-економічний ризик;
З - сумарний ризик; 4 - область допустимого ризику. Кmin - мінімальний ризик; Вопт - оптимальні видатки на
Охорону праці.
Збільшення витрат на охорону праці дозволяє значно зменшити величину технічного ризику (крива 1). Проте зростання витрат на охорону праці та зменшення технічного ризику одночасно зменшує витрати на соціальну сферу, внаслідок чого зростає соціально-економічний ризик (крива 2). Допустимий ризик є компромісом між рівнем безпеки та можливостями його досягнення. Величина мінімального ризику може бути визначена аналітичним шляхом з використанням теорії дослідження функцій на екстремум. Після диференціювання залежності величини сумарного ризику К. від видатків на охорону праці В (крива 3), отриманий вираз прирівняємо до нуля:
(1.13)
після чого можна визначити величину оптимальних витрат Вопт та мінімального ризику.
О
(1.14)
де V - грошовий вираз валового прибутку, отриманого внаслідок виробничої діяльності;
Р - витрати на основне виробництво;
X - витрати на захист;
N - кількість осіб, що постраждали внаслідок дії небезпечного чи шкідливого фактору;
а - грошовий еквівалент одиниці ризику.
Встановлення допустимого рівня ризику здійснюється з урахуванням шкали ризиків, завдяки якій ймовірність несприятливих наслідків у сфері практичної діяльності може бути співставлена з ймовірністю втрати здоров'я або життя в інших сферах.
В деяких країнах (наприклад Голландії) рівні прийнятного ризику встановлені в законодавчому порядку. У нашій країні поняття прийнятного ризику поки що не набуло широкого використання.