3.1.2 Біотичні небезпеки

Токсичною величиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алколоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводів.

За ступенем токсичності рослини поділяють на отруйні (біла акація, бузина, плющ); дуже отруйні (наперстянка, олеандр); смертельно отруйні (белена, беладона, дурман).

Це небезпеки пов'язані з отруйними рослинами та тваринами. Отруйні рослини - це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини. Відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин. Приклади отруйних рослин: болиголов, віха отруйна, беладонна, белена, бліда поганка.

Отруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Пасивно отруйні - це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи, молюски та риби, їхня дія виявляється при споживанні або при контакті. Активно отруйні - це тварини, що мають

органи нападу: змії, риби, медузи, актинії,павуки,осоподібні та бджолові комахи. Споживання отруйних рослин може викликати хворобу і навіть загибель людей. Особливо важко переноситься отруєння блідою поганкою, при якому гине 90% уражених. Контакт з отруйними тваринами може викликати появу стоматиту, кон'юктивіту, дерматиту, харчові отруєння. Смертельні випадки можливі від укусів змій , павуків. Захист від біотичних небезпек полягає у використанні засобів індивідуального захисту (спецодяг та взуття, головні убори з сітками) та хімічних відлякуючих засобів проти комарів, москітів, кліщів та інших комах (репеленти, ДДТ, гексахлоран та інші).

3.2 Метеорологічні фактори

Однією з необхідних умов нормальної життєдіяльності людини є забезпечення нормативних метеорологічних умов, які визначаються сумісною дією таких факторів, як температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та тиск навколишнього середовища (зокрема атмосферний тиск). Ці параметри називають параметрами мікроклімату.

3.2.1 Температура навколишнього середовища 3.2.1.1 Тепловий баланс людини

Тепло утворюється в організмі людини внаслідок розпаду білків, жирів та вуглеводів, а також під час реакцій окислювання, що відбуваються в клітинах і тканинах при скороченні м'язів. Кількість тепла, що виділяється м'язами пропорційна роботі, яка ними виконується та складає від 85 Дж/с в стані спокою до 500 Дж/с (важка робота).Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється повинне повністю відводитись в навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або переохолодження організму людини і, зрештою, до втрати працездатності, втрати свідомості та теплової смерті . Залежність працездатності людини від температури ілюструється рис. 3.1

Рисунок 3.2 - Залежність продуктивності праці від температури навколишнього середовища

Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища завдяки явищу терморегуляції. Так, тіло людини зберігає температуру близько 36,6 °С при коливаннях навколишньої температури від -40 °С до +40 °С. Терморегуляція є одним з найбільш важливих фізіологічних механізмів, за допомогою яких підтримується відносна динамічна сталість функцій організму в умовах різних метеорологічних умов та різної важкості виконуючої роботи. Розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію, взаємодія яких в певних межах забезпечує сталість температури тіла людини.

Хімічна терморегуляція-це регуляція утворення тепла в організмі, яка підсилює його або послаблює за рахунок зміни інтенсивності обміну речовин, що відбувається під дією імпульсів від центру теплоутворення, розміщеного в проміжному мозку. Фізична терморегуляція, або регуляція тепловіддачі, здійснюється за рахунок зміни кількості тепла, що виділяється організмом. Можливості терморегуляції не є безмежними. Якщо під дією високої або низької температури навколишнього середовища порушується стан теплової рівноваги, можуть виникнути патологічні зміни в організмі. Нормальне теплове самопочуття має місце, коли тепловиділення Qтв організму повністю сприймається навколишнім середовищем Qнв, тобто коли має місце тепловий баланс. Рівняння теплового балансу "людина- навколишнє середовище" вперше було проаналізовано в 1884 році професором Флавіцьким І..І..

Q_тн=q _k+q _т+q _в+q _п+q _д , (Дж/с) (3.1)

де q_k - конвекція (виділення тепла),внаслідок обтікання тіла повітрям;

q_т - теплопровідність через одяг;

q_в - випромінювання на оточуючі поверхні;

q_п- тепловиділення через потові залози;

q_д- тепловиділення через дихання.

К

онвективний теплообмін визначається за законом Ньютона

(3.2)

де - коефіцієнт тепловіддачі конвекцією, =4,06 Вт/м

t_пов – температура поверхні тіла (зимою t пов=27,5 ^оС, літом t пов=31 ^оС);

t_нс –температура навколишнього середовища, ^оС;

Теплопровідність через одяг визначається рівнянням Фур’є

(3.3)

де -коефіцієнт теплопровідності тканин одягу людини, Вт/град;

- товщина тканин одягу людини, м.

Теплообмін випромінювання визначається за допомогою закона Стефана-Больцмана.

(3.4)

де С_пр – приведений коефіцієнт випромінювання, Вт/м² К⁴;

F₁ – площа поверхні тіла та одягу людини, м;

- коефіцієнт опромінювання;

Т₁, Т₂ – середні температури поверхні тіла та одягу людини та оточуючих поверхонь, К;

Тепловиділення через випаровування визначається за формулою:

q _п=G_пz, (3.5)

де G_п –кількість вологи, що виділяється і випаровується , кг/с,

z – прихована теплота випаровування вологи, яка виділяється, Дж/кг

Кількість вологи, що виділяється та випаровується для стану спокою людини характеризується залежністю, приведеною на рис. 3.2

Рисунок 3.3 – Залежність швидкості випаровування вологи від температури навколишнього середовища

Тепловиділення через дихання визначається рівнянням:

(3.6)

де V_лв – легенева вентиляція, м³/с;

- густина повітря, що видихається кг/м³;

С_р – питома теплоємність повітря, що видихається та вдихається, град.

Основна частина тепловиділення здійснюється через конвекцію, випромінювання і випаровування. Співвідношення цих величин змінюється із зміною температури (рис. 3.3)

t,^oC

Рисунок 3.4 – Залежність співвідношення тепловиділення через конвекцію, випромінювання та випаровування від температури навколишнього середовища