К азка “м’який Знак і Шиплячі”

М’який Знак часто похвалявся:

– Я такий м’який, такий добрий. Зі мною всім приємно і радісно. Буває стоїть приголосна така тверда і сердита, а варто мені стати поряд, як вона зразу й зм’якшується.

– Чшш, хвалько! – зашипіли Шиплячі. – М’який! Добрий! Та ти навіть жодного звука передати не можеш. Ти всього-на-всього знак!

І Шиплячі зневажливо зашипіли знову.

– Краще не передавати жодного звука, ніж так шипіти, як оце ви! Злючки-колючки, - вигукнув з обуренням М’який Знак і з того часу більше не ставав після Шиплячих.

“Казка про М’який Знак”

За синіми морями, за дрімучими лісами була країна Філологія.Великий порядок, дружба і взаємодопомога панували в ній.

Одного дня трапилась несподівана подія: зник М’який Знак, тихий, непомітний.

Спершу жителі області Алфавітів навіть не звернули уваги на це, адже М’який Знак ніякого звука не позначав.

Але швидко звістка про зникнення М’якого Знака облетіла всю країну, і виникло жваве обговорення. Букви Ж, Ч, Ш, Щ закричали:

– Як добре, що його немає! Ми не любимо його, він тільки заважає нам.

За ними обізвалися й губні Б, П, В, М, Ф:

– Нарешті ми позбулися свого ворога!

Буква Р підтримала їх:

– І я почуваю себе спокійніше без М’якого Знака. Він мені потрібний лише перед О, а так я обійдуся.

Інші звуки захвилювалися, особливо Д, Т, З, С, Ц, Л, Н стурбувалися не на жарт.

А літера Л просто ридала, бо вона ніжно кохала скромний непоказний знак.

Перелякалися окремі слова, бо вони втрачали своє значення без м’якого знака. Потім гуртом кинулися шукати його, знайшли і привели в свою область. І знову щасливо зажила країна Філологія.

Букви і звуки

У столиці Мовної країни жили літери. А називалося місто — Абетка. Голосних літер було менше, ніж приголосних, тому вони жили ближче доцентру міста.

Приголосні — дзвінкі і глухі, шиплячі і носові жили трішечки далі. Але в Абетці ніколи не було сварок. Поки...

У місті була величезна бібліотека, де було безліч цікавих книжок. Літера А, яка очолювала Абетку якось прочитала про звуки.

"Це ж треба, — подумала А, — виявляється, що і без літер Ї, Я, Є, Ю, Щ можна нормально спілкуватися. А що, якщо їм трохи відпочити?" А зібрала всі літери на збори.

— Послухайте, виявляється, деякі звуки відрізняються від літер. Я, Ї, Ю, Є, Щ можна замінити.

— Як це? — перелякалися вказані літери. — Ми потрібні Абетці?

— Ви не так мене зрозуміли, — продовжила А. — Я лише хочу, щоб ви трохи відпочили, поки ми проведемо експеримент — поживемо два дні без вашої участі.Літери погодились.

В они зібралися й поїхали у гості до цифр у Математику. А в Абетці почався справжній переполох. Літери Й, А, І, У, Е, Ч, Ш мали у кілька разів більше роботи.

Коли повернулися відпочилі гості Математики, вони просто не пізнавали своїх сусідів-літер — ті були дуже втомлені.

А відразу ж вийшла назустріч прибулим:

Відтоді всі літери Абетки завжди дружно працювали. І нам потрібно їм дякувати.

Уявіть лише, що б було, якщо б А вирішила відпочити?