Казка «Хто найважливіший у мові ?»

Одного разу до Дієслова прийшла несподівана думка: «Я найважливіша частина мови». Чому, запитаєте Ви, дієслово так вирішило? А тому, дорогі друзі, що на Свято рідної мови до нього завітав «Хитрий Лис» Прикметник. Ось що він йому запропонував: «Друже Дієслово, а чи ти знаєш, що ти найважливіша, найгарніша та найпрацьовитіша частина мови!»

Та що це ти таке кажеш, брате Прикметнику? – здивувалося Дієслово.

А ти сам розсуди. Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна з нього зрозуміти, чи робилось там щось, чи щось робиться?

Як це? – не переставало дивуватися Дієслово.

А ось так, послухай речення: Галя квіти.... теплою водичкою.

Щ о теплою водичкою? – запитало Дієслово.

Ось бачиш, не зрозуміло. Чи вона поливала чи полила, чи, може, взагалі вона їх ошпарила, – засміявся Прикметник.

Так, ти правий! – гордо мовило Дієслово. – Що ж ти пропонуєш, Прикметнику?

Та так, що ж я можу запропонувати такій поважній частині мови, звичайно, бути царем над усіма частинами мови.

- Хто ж мене царем проголосить? І як на все це подивиться наш брат Іменник.

Наших маленьких друзів: Займенника, Прийменника та Сполучника – я беру на себе, – гордо мовив хитрун Прикметник. Іменника ми приборкаємо, довірся мені, – прищурив своє праве око Прикметник та й пішов так швидко, як і прийшов.

О, ось тепер Дієслово міркувало собі, як на його прекрасній голові засяє корона величі царської.

Прикметник тим часом побіг до Іменника і став йому нашіптувати: «Ой Іменничку, щось там лихе задумав наш спільний братик Дієслово. Хоче, щоб його царем проголосили!»

Та ні, то все побрехеньки, – відсахнувся Іменник.

Ось я тобі братику правду кажу, хоче, хоче, сам мені казав сьогодні, що він основна частина мови, найголовніша!

Звісно без дієслова речення втрачає сенс, але коли без мене, воно теж незрозуміле, – заперечив Іменник.

Так-так, от і я кажу, що тобі треба царем бути, – крикнув наостанок і побіг «хитрий лис» Прикметник до Прийменника, Займенника, Прислівника, Числівника та Сполучника, що мешкали разом і вели спільне господарство.

І ось зібралася Рада частин мови, щоб вирішити головне питання: хто ж найважливіший – Дієслово чи Іменник? Кому царем бути? Одні кричать: «Іменнику!», інші «Дієслову!» А Прикметник тільки посміхається, що таку кашу заварив.

Мабуть і зараз би вони сперечались, якби не чарівниця, ім’я якої Зв’язна Мова. Прилетіла вона на своєму вірному коні Тексту і мовила: «Ви, братики, послухали хитруна Прикметника, який гарно говорить, але заздрить всім вам і тому вирішив вас пересварити. Ти, Дієслово, важлива частина мови, без тебе не можна зрозуміти, яка дія відбувається чи відбулася, але поміркуй, чи мало б ти таку вагу, якби не було Іменника, чи можна було б зрозуміти, про що чи про кого говориться в реченні? А без інших частин мови, чи гарним було б наше мовлення, чи зрозумілою думка, чи правильно передавалась би дійсність? Чи згодні ви, друзі, зі мною?»

І справді, чого ми тут репетуємо? – засміявся веселун Займенник, його підтримали інші.

А ти, Прикметнику, будеш суворо покараний, віднині тобі вічно слугувати Іменнику в реченні, хоч ти гарна частина мови, але тобою треба користуватись дуже обережно! – суворо сказала чарівниця Зв’язна Мова. З того часу між усіма частинами мови панує мир та злагода.

ЧАСТИНИ МОВИ

І МЕННИК

Іменник любить називати завжди на ймення кожну річ: земля, країна, сонце, мати, печаль і радість, день і ніч.

ПРИКМЕТНИК

Ознаку чи прикмету вслові прикметник вказує тобі: весняні котики вербові, фіалки ніжні, голубі.

ЧИСЛІВНИК

Числівник вміє рахувати (і, зауваж, не лиш ворон), щоб знав ти, мало чи багато, один, чи кілька, чи мільйон.

ЗАЙМЕННИК

Щ об не повторювать іменник, числівник чи прикметник - час уже згадати про займенник. Він виручав мене не раз.

ДІЄСЛОВО

А дієслово ні хвилини, повір, без дії не живе: працює, вчить, співає, лине, читає, грається, пливе.

ПРИСЛІВНИК

З авжди незмінний - взимку, влітку - він виража ознаки слів. І зустрічається нерідко, і не зника повік-віків.

ПРИЙМЕННИК

Він поведе тебе до школи і засміється під вікном. Сипне зоринками довкола, розкаже казку перед сном.

СПОЛУЧНИК

С получник схожий на місточок, що члени речення єдна, щоб ти не впав у слів струмочок, тому що глибоко до дна.

Ч АСТКА

Про частку не забудь так само і розкажи колись мені, як важив, наче терезами, що важливіше: так чи ні.

В ИГУК

У мові вигук теж по праву, як рівня, місце посіда: овва! добридень! леле! браво! Тут не назвати всіх - шкода!

І тому, звісно, кожен без них обійтися не може!

Казка про іменник

Є на світі звичайна і незвичайна країна Предметія. Звичайна тому, що живуть у ній предмети і речі, люди і тварини. А незвичайна тому, що у ній тільки два міста: Хто? і Що?

У місті Хто? живуть люди і тварини. У місті Що ?всі інші предмети. Керує країною незвичайний король - Іменник. Так назвали його після того, як почав давати назви, клички, імена всім, хто жив у країні.

І от, зібравшись на велику раду, вирішили жителі країни називатися іменем свого короля – іменниками.