«Бережіть розділові знаки»

Один чоловік загубив кому та крапку з комою і почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб були простіші. За нескладними ф разами прийшли й нескладні думки.

Потім він загубив знак оклику і почав говорити тихо, з однією інтонацією. Його ніщо не хвилювало, не радувало, до всього ставився байдуже. Згодом чоловік загубив знак питання і перестав запитувати. Жодні події не викликали у нього цікавості. Через деякий час він загубив двокрапку:та тире-, тому перестав пояснювати людям свої вчинки, щось заперечувати. Нарешті у нього залишилися одні «лапки». Він не міг висловити жодної власної думки, ідеї, завжди когось цитував.

Бережіть розділові знаки! Це – важливий засіб висловлювання думок.

Просте речення

З а широкими долами, за синіми ріками знаходилися володіння князя, який під всіма своїми паперами підписувався як князь Простий, граф Розповідний і Питальний, володар Спонукальний. Але рідні кликали його просто князь просте речення. Дуже любили того князя всі його піддані, бо вмів завжди домовитися з людьми, поговорити, розпитати. Якщо ж йому було щось потрібно, умів ввічливо попросити: «Часточко «Ні», принеси-но перо та чорнило». І що головне – знав мову всіх народів, якими він правив. Приїде у своє царство розповідне – повідомить жителям про те, що відбувається в країні в цей час. Завітає в Питальне – розпитає у мешканців про життя-буття і обов’язково вислухає відповіді. Любив князь відвідувати свої землі в Спонукальному володінні, бо завжди гостинно приймали його там. Це були його улюбленці, бо що б князь не попросив, порадив, наказав – усе миттю виконувалося. На цій землі він на все давав дозвіл і згоду.

Усі володіння князя об’єднувало одне: піддані поважали і любили його, тому, коли він приїжджав до них, ставали окличними. Такі зустрічі завжди були емоційними.

Морфологія

Подорож до країни морфології

У древньому і славному царстві Мови є родюча і квітуча земля, що зветься Морфологією.Населяють її великі й малі родини слів, кожне з яких підкоряється законам і волі батька-старшини. Була у батька – старшини донька на виданні. Звали її Іменна.

Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Ніби дівчинка в вінку.

Ожили луги, діброви,

Повно гомону, розмови

І пісень в чагарнику.

О днієї такої прекрасної днини вирішив батько одружити свою найулюбленішу дитину й видав наказ. Роз'їхалися слуги по всійземлі Морфології,оповіщаючи мешканців країни з волею батька -старшини. Почули цей наказ троє братів – володарів: Іменник, Прикметник та Числівник. Перший із них – найбагатший, рід його найчисельніший, другий – найпишніший, бо всьому навколо дає ознаку, а третій – найпунктуальніший, бо всьому знає і рахунок, і порядок. Взяли кожен із собою вірних друзівта вирушили у далеку дорогу. Нарешті вони дісталися царського палацу.

В одній з алей помітили вони невелику групу аборигенів.

• А це що за мізерія? – ображено запитав Іменник.

• І зовсім ми не мізерія, - ображено озвався один із групи. – Ми такі ж повноправні жителі Морфології, як і ви. А як нас звуть, ви дізнаєтесь, розгадавши кросворд. Впишіть в клітинки український переклад поданих нижче слів і у виділеному вертикальному рядку прочитаєте наше ім'я.

1. Согласие (згода).

2. Или (або).

3. Простофиля (йолоп).

4. Падеж (відмінок).

5.Имя прилагательное

(прикметник).

6. Единение (єднання).

7. Роза (троянда).

					З	г	о	д	а
					А	б	о
					Й	о	л	о	п
		в	і	д	М	і	н	о	к
п	р	и	к	м	Е	т	н	и	к
	є	д	н	а	Н	н	я
	т	р	о	я	Н	д	а
			т	р	И	з	у	б
		к	р	о	К	и

8. Трезубец (тризуб).

9. Шаги (кроки).

- Повноправні? – втрутився в розмову Прикметник. – І які ж у вас на те права?

Ми походимо з давнього славетного роду. Префікс за – походить із прийменника за , що має просторове значення за кимось, тобто позаду або синонімічний зі словом замість (попрацюй за мене, замість мене). Ця роль – вживання замість імен – і дала нам назву “ займенник ”. А колись, у давнину, не було стільки частин мови, як тепер. Іменники, Прикметники, Числівники входили до однієї великої групи, яка називалася “ Імена ”. Ми вживалися замість Іменника (хлопець – він, земля – вона, поле – воно); Прикметника ( гарний – який, такий, батьків – чий, його), Числівника (п'ять – скільки, стільки, сьомий – котрий, цей, той).