рального господарства, наповнене принципами спрощено­го колективізму — родинного, родового, громадського¹.

У ті часи особливо не розрізняли правові норми і про­цедури, з одного боку, та релігійні, моральні, економічні, політичні та інші норми та практику — з другого.

Інститути законодавства та судового рішення мали за­родковий характер. Королі хоча й ухвалювали закони, але з конкретних приводів, і в основному для того, щоб від імені всього народу підтвердити або виправити існуючі звичаї.

У V—VIII століттях закони германських племен, що пе­реважно складалися з їх звичаїв, уперше були записані ла­тиною. Йдеться про так звані варварські правди (leges barba­rorum), або закони варварів. Найдавніша з тих, що дійшли до нас, — Салічна правда (496). З VI століття більшість гер­манських племен уже мала свої варварські закони.

Система правосуддя в цей період була роз'єднаною й аморфною. У судових процесах панувало звернення до надприродного. Виконання судових рішень ніяк не забез­печувалося. Не існувало професійних судів.

Західна Європа на першому етапі фактично не знала професійних юристів, юридичних шкіл, юридичних книг, підручників, юридичної науки.

Отже, право того періоду мало звичаєвий, племінний, примітивний та архаїчний характер.

Другий етап — етап формування романо-германської правової сім'ї (XII—XVIII ст.). На думку багатьох компара­тивістів, саме його слід вважати часом, коли з наукової точ­ки зору з'являється система романо-германського права.

Цей етап може бути умовно розподілений на два пе­ріоди: середньовічний період (XII—XV ст.) та період Від­родження і Просвітництва (XVI-XVIII ст.).

У середньовічний період Західна Європа існувала як відносно цілісне історико-культурне, соціально-політич-

1 Берман г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования: Пер. С англ. - м.: Изд-во мгу: Инфра-м-Норма, 1998. - с. 79.

2 СебайнДж. Г., Торсон т. Л. Історія політичної думки: Пер. З англ. - к.: Основи, 1997. - с. 197.

1 Покровский и. А. Основные проблемы гражданского права. -м.: Статут, 1999. - с. 51—52.

системи європейських королівств, вільних міст, з'являється торговельне право, маноріальне та феодальне право¹.

4. Створення міського права. На розвиток загально­європейської правової традиції суттєво вплинули так звані хартії міської свободи, що оформлювали стосунки міста з сеньйором, на землях якого воно стояло, і місти­ли норми конституційного, кримінального, торговельно­го та іншого права. Особливу увагу можна звернути на магдебурзьке право, що стало моделлю муніципального устрою для міст Німеччини і Центральної Європи.

5. Створення торговельного права. Починаючи з XII століття в Європі формуються основні поняття та інститу­ти торговельного права нового часу — lex mercatoria. Поява цієї відносно відокремленої правової системи обумов­люється активним розвитком торгівлі та швидким ростом стану торговців. Початкова розробка торговельного права здійснюється купцями самостійно. Купці організовують міжнародні ярмарки і ринки, створюють торговельні суди, засновують торговельні представництва по всій Західній Європі. Унаслідок цього з'являються норми, що регулюють застосування кредитних інструментів, накладних та інших транспортних документів, організацію та діяльність діло­вих асоціацій і спільних підприємств, застосування проце­дури банкрутства. Старі правові інститути пристосовують­ся до нових потреб. Піднесенню торговельного права спри­яють розвинена система нотаріату, створена наприкінці XI—XI І. століть, і кодифікації звичаїв, що проводяться євро­пейськими правителями. Характеризуючи торговельне право, слід особливо наголосити на його універсальності: в усіх європейських країнах та містах того періоду керівні принципи та найважливіші правила торгівлі були однако­вими або дуже схожими. Ця риса обумовлена транснаціо­нальним, космополітичним характером торгівлі.

¹ Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — М.: Мысль, 1999. — T. II. Европа: V-XVII вв. - С. 5.

² Детальніше про рецепцію римського права в середні віки див. § 4 цього розділу.

³ Детальніше про роль університетів див. § 3 цього розділу.

⁴ Берман Г.Дж. Вказ. праця. — С. 123.

⁵ Аннерс Э. История европейского права: Пер. с швед. — М.: На­ука, 1994. - С. 185.

¹ Детальніше про вплив канонічного права на формування рома­но-германського права див. § 5 цього розділу.

Основною формою суспільної організації в Західній Європі стають національні держави, що не визнавали, з одного боку, верховенства Священної Римської імперії, а з другого — верховенства Папи Римського. Лютеранська реформація підточила світську владу римсько-католиць­кої церкви; церковні суди втратили велику частину своєї юрисдикції. Кожна держава хотіла стати суверенною і са­мостійно вирішувати, якими мають бути її закони. Тому природною виглядає принципова вимога націоналізації юридичної науки та законодавства.

Університети трансформуються з загальноєвропей­ських дослідницьких та освітянських закладів у націо­нальні інституції. Це знищує універсальну юридичну на­уку і тенденції до загального європейського законодав­ства, що склалися в середні віки.

Усе це призводить до того, що у XVIII столітті кри­тики римського права започаткували рух за заміну Зводу Юстиніана новими писаними законами (кодексами). Кодекси мають бути коротшими за Звід Юстиніана, доб­ре упорядкованими і легкими для сприйняття¹.

Перші кодекси та закони в їх сучасному вигляді з'яв­ляються в європейських країнах у XVIII столітті. їх поява є наслідком взаємодії трьох факторів — політичних вимог реформ епохи Просвітництва, методу раціоналістичного природного права та впливу книгодрукування².

Проте справжнє піднесення законодавства відбу­вається вже після буржуазних революцій, коли розпочи­нається третій етап розвитку романо-германської пра­вової сім'ї. Його історичні межі: від XIX століття — до - нинішніх часів. Природно, що цей етап називається періо­дом законодавчого права.

Буржуазні революції перемогли в XVIII—XIX сто­літтях в країнах континентальної Європи, докорінно

¹ Марченко М. Н. Вказ. праця. - С. 271.

² Давид Р., Жоффре-Спинози К. Вказ. праця. - С. 39.

³ Аннерс Э. Вказ. праця. — С. 218.

¹ Оноре Т. Про право. Короткий вступ: Пер. з англ. - К.: Сфера, 1997. - С. 25.

² Аннерс Э. Вказ. праця. — С. 229.