Література

а) основна

1. Конституція України. – К., 1996.

2.Екологічне законодавство України: Збірник законодавчих актів. – Харків: ЕкоПраво, 2002.

3.Правознавство:Підручник /За ред. В.В.Копейчікова, А.М.Колодія. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 382-397.

б) додаткова

1. Андейцев В.І. Екологічне право: проблеми удосконалення. — К.: Юріком, 2004.-207с. 2. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. —К.: Юріком, 2001. - 456 с.

3. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів. / За ред. В.К.Попова та А.П.Гетьмана. – Харків: Право, 2001. - С. 17 - 23.

4. Костецький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). - К.: УІПЦ, 2001. - С. 390.

5. Котюк В.О. Основи держави і права. - Київ: Атіка, 2001. - С. 332-336.

Глава XII. Основи кримінального права України

1. Кримінальне право як галузь права, її ознаки, функції, принципи

Кримінальне право України як галузь права – це система, сукупність юридичних норм, яки по суті є кримінальними законами, прийнятими Верховною Радою України й встановлюючи, яки суспільно небезпечні діяння є злочинами і яке покарання належить застосувати до осіб, яки їх вчинили.

Кримінальне право як самостійна галузь права має ознаки, яки є загальними для усіх галузей права, а також і специфічні. Вона відмінна від інших галузей права за такими ознаками:

1. це сукупність юридичних норм, встановлених в суспільстві: більш за все дані норми є норми-заборони. Вони забороняють певну поведінку людини, а саме: злочинні дії або злочинну бездіяльність, під загрозою застосування за їх вчинення особливих заходів державного примусу – кримінального покарання;

2. дані норми встановлюються тільки Верховною Радою України – віщим законодавчим органом України і мають своє закріплення в кримінальному законі. Ніякі інші органи держави або службові особи (наприклад, Президент України) не правомочні видавати норми кримінального права. Відповідно до Конституції України прийняття законів в Україні можливо і шляхом всенародного референдуму, але дана форма правотворення досі не застосовувалась. Даною ознакою кримінальне право відмінно від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права може встановлювати уряд, норми адміністративного права – органи державної влади на місцях або органи місцевого самоврядування). Таким чином, кримінальне право знаходить своє відображення тільки в законах. Єдиним джерелом кримінального права є кримінальний закон;

3) має свій предмет і метод правового регулювання. Предметом кримінального права є відношення, яки виникають в зв’язку з вчиненням злочину й застосуванням за його вчинення відповідного покарання. Застосування покарання –це метод правового регулювання відношень, яки виникають у зв’язку з вчиненням злочину.

Кримінальне право регулює особливі суспільні відносини. Дані відносини пов’язані з вчиненням злочину і мають назву кримінально-правові відносини або кримінальні правовідносини. Вони виникають у зв’язку з тим, що особа, вчинюючи злочин, порушує кримінально-правову заборону, що міститься в нормі кримінального закону, у зв’язку з чим й повинно нести покарання. Суб’єктами кримінально-правового відношення є громадянин, який вчинив злочин, й держава, в особі уповноважених органів (органи слідства, прокуратури, суду та інші юридичні органи). Дані відносини виникають з моменту вчинення злочину.

Основна функція кримінального права як галузі права – охоронна, тому що вона охороняє відповідними заходами ті суспільні відносини, яки регулюються іншими галузями права. Кримінальне право охороняє дані відносини від злочинних посягань. Наприклад, норми цивільного права регулюють відносини в сфері власності. У кримінальному праві в силу його охоронної функції встановлені каральні санкції за злочини проти власності за крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання та інші злочини проти власності.

Кримінальному праву як галузі права властиві певні принципи, яки характерні для кримінального права цивілізованих країн:

1) відповідальність особи тільки за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин (не має злочину без вказівки на те в законі);

2) відповідальність тільки при наявності вини (відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинною у вчиненні злочину, поки її вина не буде доказана в законному порядку й встановлена обвинувачуваним вироком суду);

3) особистий характер відповідальності (відповідальність за вчинений злочин, а також бути за це покараною, може тільки особа, яка вчинила даний злочин);

4) індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання (максимальна конкретизація, індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання, обрахування виходячи з обставин вчиненого злочину й особистості винного).

Кримінальне право України знаходить своє вираження в кримінальному законодавстві, яке представляє собою єдину нормативну систему. Кримінальне законодавство України складається з кримінальних законів, яки зведені в Кримінальний кодекс.