4. Адміністративна відповідальність

Крім регулятивної функції, адміністративному праву притаманна і охоронна, яка знайшла своє відображення в такому важливому інституті цієї галузі, як інститут адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність – це застосування в установленому нормами адміністративного права порядку та уповноваженими на те органами та посадовими особами адміністративних стягнень до винних у скоєнні адміністративних правопорушень з метою їх покарання, виправлення та перевиховання.

Адміністративна відповідальність настає за наявності фактичної підстави її застосування до правопорушника. Такою підставою є адміністративне правопорушення. Заходи адміністративної відповідальності застосовуються за скоєння адміністративних правопорушень, які виражаються у позбавленні певних соціальних благ з метою покарання правопорушника та попередження нових правопорушень.

Адміністративним правопорушенням(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення має такі ознаки:

1) протиправність – виражається в порушенні загальнообов’язкових установлених правил, що заборонено законом, оскільки воно може завдати шкоди інтересам особи, матеріальним речам, а також загрожувати небезпекою. Протиправність може виявлятися як у протиправній дії, так і у протиправній бездіяльності. У першому випадку вчиняється дія, заборонена законом, у другому – правопорушник не діє, коли закон потребує активних дій;

2) винність- виражається в вольовому, свідомому діянні, яке вважається адміністративним правопорушенням лише тоді, коли встановлено вину особи у його вчинку. Вина існує у формах умислу і необережності. При умисній формі вини особа, яка вчинила правопорушення, усвідомлює протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає її шкідливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання. Необережність має місце, коли особа передбачає можливість настання шкідливих наслідків своєї дії, але легковажно розраховує на їх відвернення або не передбачає протиправності вчиненого, хоча повинна була і могла її усвідомлювати;

3) суспільна шкідливість - виражається у заподіянні реальної шкоди особистості, суспільству, державі, або створенні загрози завдання такої шкоди. Ця шкода може бути як матеріальною, так і іншою (моральною, організаційною тощо);

4) карність – виражається в тому, що за вчинення адміністративного правопорушення до особи можуть бути застосовані заходи державного примусу. Адміністративна відповідальність може наступати лише в тому випадку, якщо в КУпАП або інших нормативних актах передбачено склад адміністративного проступку і санкцію за його порушення, якщо в законодавстві немає складу адміністративного правопорушення або санкції за нього, особу не можна притягнути до адміністративної відповідальності.

Склад адміністративного правопорушення включає суб’єкт, об’єкт, суб’єктивну та об’єктивну сторони.

Суб’єктом адміністративного правопорушення може бути громадянин України, якому виповнилось 16 років, а також іноземний громадянин (підданий) або особа без громадянства. Серед суб’єктів особливо виділяють посадових осіб, покладаючи на них підвищену у порівнянні з іншими громадянами відповідальність, якщо порушення ними загальнообов’язкових правил одночасно є порушенням службових обов’язків.

Обов’язковою умовою, за наявності якої особа розглядається як суб’єкт правопорушення, є її осудність, тобто здатність оцінювати свої дії та керувати ними. Неосудна особа – особа, яка не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними в наслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану, - не підлягає адміністративній відповідальності.

Не підлягають адміністративній відповідальності також особи, які діяли в стані крайньої необхідності і необхідної оборони. Такі дії не є адміністративними правопорушеннями. Крайня необхідність – це такі дії особи, які хоч і передбачені КУпАП, але які вчинені в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала правам інших суб’єктів і не могла бути усунена іншим шляхом і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Необхідна оборона – це дії, які вчинені при захисті громадського порядку, прав і свобод громадян від протиправного посягання шляхом заподіяння шкоди посягаючому, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Об’єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністративно-організаційної діяльності та порядку управління. Об’єктом правопорушення можуть бути права людини, його здоров’я, честь, гідність.

Суб’єктивну сторону адміністративного правопорушення визначає вина особи, мета та мотиви її протиправної поведінки. Центральне місце займає вина, тобто психічне ставлення особи до скоєного ним діяння. Мета та мотив є факультативними (необов’язковими) ознаками суб’єктивної сторони.

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризуеться наявністю самого діяння (дії чи бездіяльності), протиправних наслідків та причинного зв’язку між ними. Факультативними ознаками об’єктивної сторони є місце, час і спосіб скоєння адміністративного правопорушення.

Мірою відповідальності виступає адміністративне стягнення – примусовий захід щодо особи, яка здійснила адміністративний проступок. Стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, щодо дотримання законів, поваги до правил, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1. попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортним засобом, права полювання тощо);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Оплатне вилучення та конфіскацію предметів можна застосовувати як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення можна застосовувати тільки як основні.

При накладенні адміністративного стягнення враховують характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення :

1. розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушень, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушень неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення :

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне, протягом року, вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню;

3) вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

4) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

5) вчинення правопорушення групою осіб;

6) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або в інших надзвичайних обставинах;

7) вчинення правопорушення в стані сп’яніння.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладають за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядає один і той же орган (посадова особа), стягнення накладають у межах санкції, встановленої за серйозніші правопорушення з числа вчинених. До адміністративного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через місяць з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або її закриття, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то цю особу вважають такою, яка не була піддана адміністративному стягненню.