З містовий модуль 5.

Культурні сценарії діяльності

• Поняття культурного і життєвого сценарію.

• Культура мислення.

• Культура спілкування.

• Культура навчання.

• Культура праці.

У змістовому модулі розглядаються поняття культурного і життєвого сценарію як еталонних програм життєдіяльності, що задаються людям соціальними умовами і наявними у даній культурі знаннями, цінностями, ідеалами, нормами і правилами поведінки. Культурні сценарії дуже різноманітні, і кожна людина може вибрати такий із них, який вважає найбільш доцільним для неї, або переходити у процесі життя від одного з них до іншого.

Першочергове значення у повсякденному житті людей мають сценарії, що визначають культуру мислення, спілкування, праці, навчання, гри, відпочинку.

Тема 5.1. Поняття культурного і життєвого сценарію

Ми живемо у просторі культури. Культура охоплює наше життя у всіх його проявах. Але життя саме по собі не є феноменом культури – воно являє собою явище багатомірного світу, яке по відношенню до простору культури є “позапросторовим процесом”. Не випадково таки мислителі, як Ф. Ніцше, А. Бергсон, З. Фрейд та інші розглядали життя і культуру як протилежності. Життя - це біологічний процес, воно дано людині як біологічній істоті. Але воно стає людським життям, коли приймає певні культурні форми.

____________________________________________________________________

“ Культура є тим, у чому людське життя піднеслось над своїми біологічними обставинами і чим воно відрізняється від життя тварин”.

(З.Фрейд “Психоаналіз. Релігія. Культура”)

________________________________________________________________________________

З . Фрейд підкреслює, що джерелом людської активності є життєві сили організму, властиві будь якій живій істоті імпульси до дій для збереження життя і продовження свого роду. Найбільш сильним проявом цих життєвих імпульсів є сексуальність і агресивність.

І

Ерік Берн

нший представник психоаналітичного напрямку – американський вчений Ерік Берн, розвиваючи ідеї З.Фрейда, зауважує, що у людини є два найсильніші потяги – це потяг до творення – лібідо, і потяг до руйнування – мортідо. Із намагання до творення виникає кохання, великодушність і щедрість, радісна творчість. Потяг до знищення призводить в дію ворожнечу, ненависть, сліпий гнів, жахливу насолоду жорстокістю.

Культура приборкує прояви ворожих тваринних інстинктів людини. Вона накладає на поведінку людей певні обмеження і заборони, завдяки яким стає можливим соціальне життя, тобто існування і розвиток суспільства. В суспільстві створюються принципово нові “надбіологічні” умови збереження і продовження біологічного життя людського роду. Культура, таким чином, не створює життєву енергію людини, вона лише спрямовує її на розумні цілі і раціонально організує її використання в умовах людської спільноти.

Культура певним чином програмує життєдіяльність людей, адже кожна окрема особистість живе і діє, вибудовуючи своє індивідуальне життя за програмами, які визначаються соціальними умовами і засвоєними особистістю культурними установками. Такі програми у сучасній науці отримали назву сценаріїв.

Поняття життєвого сценарію ввів у науковий обіг американський психоаналітик Е. Берн. Під життєвим сценарієм Е. Берн розумів певні моделі поведінки, згідно з якими особистість організує хід свого життя. Безумовно, людина сама планує своє життя. Але уявлення людей про те, як би вони хотіли його прожити, формується під впливом оточуючого соціального середовища. Так, наприклад, існують еталонні сценарії життя селянина, аристократа, вченого, бізнесмена і т.п.

____________________________________________________________________

“ Сценарії – це штучні системи, що обмежують спонтанні творчі людські устремління, так само, як і ігри, в які грають люди, - штучні структури, що лімітують спонтанну творчу інтимність. ”.

Сценарієм ми вважаємо спосіб структурування часу свого життя між першим звуком вітання у материнських грудей і останнім "прощавай" на краю могили. Час життя вичерпується й наповнюється "діянням" і "недіянням". Час майже весь складається із "ніколи не роблю" і "роблю завжди", "жодного разу не робив раніше", "не буду робити – зроблю пізніше", "роблю знову і знову" і "буду робити до тих пір, поки нічого уже неможливо буде зробити". Тому й виникають сценарії, позначені, як "Ніколи" і "Завжди", "До тих пір, поки" і "Після того, як", "Знову і знову", а також сценарії "З відкритим завершенням”.

(Е. Берн “ Ігри, в які грають люди: Психологія людських взаємин; Люди, які грають в ігри: психологія людської долі”)

________________________________________________________________________________

Отже, сценарій – це розгорнутий у певному соціокультурному контексті план дій особистості. Він не завжди чітко усвідомлюється самою людиною і може носити досить розмитий, орієнтовний характер. Але будь-яка людина, якщо вона діє як розумна істота, завжди має якийсь, хоча б приблизний сценарій, що визначає можливі шляхи і способи її дій (наприклад, коли ми збираємося зателефонувати, то ще до того, як ми беремо телефонну трубку, в нашій голові складається приблизний сценарій майбутньої розмови: ми згадуємо ім’я того, з ким хочемо розмовляти, визначаємо загальну канву бесіди, передбачаємо можливі варіанти розмови, коли нам скажуть те або інше, або якщо до телефону підійде хтось інший). Цей сценарій може бути намічений лише у загальних рисах, у ході розмови він може змінюватися в залежності від різних обставин, але без нього навряд чи ми змогли б телефонувати.

____________________________________________________________________

“ Сценарій звично охоплює все життя людини. Він ґрунтується на рішеннях, прийнятих у дитинстві, і на батьківському програмуванні, яке постійно підкріплюється. Підкріплення може здійснюватися у ході повсякденних контактів, коли, наприклад, син працює у фірмі, що належить батькам, чи дочка кожен день телефонує матері, щоб обговорити буденні справи. Коли контакти між дітьми і батьками здійснюються не так часто, наприклад, під час листування, час від часу, то вплив батьківських вказівок буде непрямим, хоча й не менш сильним. Коли батьки вмирають, то їх "інструкції" можуть ставати навіть більш впливовими, аніж раніше.”.

(Е. Берн “ Ігри, в які грають люди: Психологія людських взаємин; Люди, які грають в ігри: психологія людської долі”)

________________________________________________________________________________

Значно складнішими є довготривалі сценарії, які визначають нашу професійну діяльність, форм дозвілля, дружні або любовні стосунки, сімейне життя. Такі сценарії за звичай формуються у вигляді окремих цілей, завдань і принципів. Багато чого тут залишається невизначеним і вибудовується гіпотетично, з увагою на те, що життя буде вносити в них істотні корективи.

У таких сценаріях можна розрізняти два рівні – культурний та індивідуальний. На першому рівні сценарій має вигляд сюжету, який визначається об’єктивними умовами життя людини і тим, які знання, норми, цінності та ідеали може вона отримати з навколишнього культурного простору.

Культурний сценарій виступає як соціокультурно обумовлений сценарний план, як основна сюжетна лінія життєвих дій. У просторі культури можуть існувати еталонні сюжети культурних сценаріїв та інваріантні – незалежні від конкретних життєвих ситуацій побудови. Але в межах загального культурного сценарію може існувати ціла низка різноманітних варіантів основного сюжету. Кожна людина вибирає якийсь із них у залежності від конкретних обставин свого життя і власних індивідуальних рис.

В індивідуальному сценарії діяльності сюжет набуває своєрідності, притаманної саме конкретній особистості. Він містить у собі варіативні, не загальноприйняті у даному суспільстві сценарні “репліки” і ходи, в яких відбиваються особистісні і ситуативні моменти.

Культурні сценарії – це платформи, на яких вибудовуються індивідуальні сценарії. Будь-який культурний сценарій, з одного боку забезпечує відповідність дій людини умовам суспільного життя, її можливу успішність, внаслідок чого поведінка людей стає зрозумілою і передбачливою для інших. Сценарії, таким чином, впорядковують та значно спрощують систему соціальних відносин у суспільстві, але з іншого боку, стандартизують мислення, що може призвести до негативних наслідків у разі, якщо людина опиниться в життєвій ситуації, яка не співпадатиме із звичними культурними умовами. У цьому випадку людина фактично опиняється наодинці із своїми проблемами, і змушена сама, на свій страх і ризик, винаходити нові, невідомі досі сюжети діяльності. Проте, відхилення від усталених моделей поведінки, що виявляються позитивним для людини та суспільства, згодом можуть стати взірцями для нових культурних сценаріїв.

Важливе місце серед культурних сценаріїв займають сценарії діяльності. Вони визначають у загальному вигляді характер, мету, норми поведінки людей, у певній галузі суспільного життя. Першочергове значення у повсякденному житті людей мають сценарії, що визначають культуру мислення, спілкування, праці, навчання, гри, відпочинку.