- •2 Основні адміністративні функції менеджера
- •3. Етапи історичного розвитку управління персоналом
- •4.Чотири концепції кадрових функцій: використання трудових ресурсів, управління персоналом, управління людськими ресурсами, управління людиною.
- •Сучасні напрямки розвитку менеджменту персоналу.
- •9. Метод, методологія дисципліни. Сутність, об'єкт та суб'єкт менеджменту персоналу.
- •10 Функції та принципи дисципліни. Зв’язки менеджменту персоналу із внутрішнім і зовнішнім середовищем організації.
- •11 Стратегія та політика менеджменту персоналу.
- •12 Мета, цілі та завдання менеджменту персоналу.
- •14 Менеджмент персоналу як предмет наукових досліджень.
- •15. Заклади, які займаються науковими дослідженнями актуальних проблеми менеджменту. Найпоширеніші методи наукових досліджень.
- •16. Організація як соціальний інститут і об'єкт менеджменту. Визначення терміну “організація” з різних точок зору.
- •17. Нормативно-правова база менеджменту персоналу. Трудове законодавство України.
- •18. Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу.
- •1) До першої групи документів науково-методичного забезпечення менеджменту персоналу слід віднести:
- •19. Забезпечення менеджменту персоналу. Інформаційна база менеджменту персоналу.
- •20. Кадрове забезпечення менеджменту персоналу.
- •21. Групи матеріально-технічних засобів та їх характеристика.
- •22. Фінансове забезпечення менеджменту персоналу
- •23. Особистісні якості керівника як передумова ефективного менеджменту персоналу.
- •24. Методи управління: адміністративно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні, виховні.
- •25. Ролі керівника за г.Мінцбергом. Характерні риси та якості діяльності ефективного керівника. Здібності менеджерів.
- •26. Соціально-психологічні фактори трудової поведінки персоналу.
- •27. Комунікації в управлінні персоналом. Сутність комунікації та спілкування. Модель комунікації.
- •Модель комунікаційного процесу
- •28. Стратегії та методи управління конфліктами. Управління стресами.
- •29. Соціально-психологічний клімат і його вплив на ефективність діяльності організації.
- •32. Кадрове діловодство. Номенклатура справ з кадрового діловодства. Напрямки роботи з кадрового діловодства.
- •35. Облік особового складу організації. Особова картка. Штатно-посадова книга, алфавітна книга.
- •36. Комп'ютеризація кадрового діловодства.
- •37. Поняття, цілі і завдання планування персоналу. Умови і напрямки планування персоналу, їх характеристика.
- •38. Створення кадрового потенціалу організації. Аналіз наявної чисельності та структури персоналу.
- •39. Методи визначення потреб персоналу. Види планів з питань персоналу.
- •40. Оперативний план роботи з персоналом.
- •41. Планування: потреб у персоналі, планування набору, звільнення, використання, розвитку персоналу, планування витрат на персонал.
- •42. Джерела поповнення й оновлення персоналу.
- •50. Планування трудової кар'єри в організації. Типи кар'єри. Сутність професійної кар'єри.
- •51. Напрямки професійно-кваліфікаційного просування робітників.
- •52. Створення й підготовка резерву на заміщення вакантних посад керівників. Особливості формування кадрового резерву.
- •53. Види, фактори та показники руху персоналу. Позитивні та негативні наслідки руху персоналу.
- •54. Основні процеси руху персоналу. Введення в посаду.
- •55. Адаптація та її види, умови успішної адаптації. Переміщення працівників в організації, ротація.
- •56. Підстави для звільнення працівника. Особливості звільнення працівників за власним бажанням.
- •57. Розірвання угоди з ініціативи роботодавця. Вивільнення робочої сили як особлива форма припинення трудової угоди. Пристосування персоналу до економічних змін.
- •Оцінка витрат, пов'язаних із заміною працівників.
- •Регламентування: посадових обов'язків, діяльності структурних підрозділів, діяльності посадових осіб.
- •64. Правила поведінки й дисциплінарні процедури. Правила внутрішнього трудового розпорядку.
- •65. Робочий час як універсальна міра кількості праці. Норма тривалості робочого часу.
- •66. Законодавче регулювання робочого часу та тривалості відпусток.
- •67. Режим праці та відпочинку: змінний, добовий, тижневий та річний режими праці та відпочинку
- •68. Традиційні та гнучкі графіки роботи. Методи аналізу ефективності використання робочого часу.
- •69. Поняття, фактори й елементи умов праці. Напрямки забезпечення необхідних умов трудової діяльності.
- •70. Державне регулювання умов праці.
- •Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві.
- •72. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці.
- •73. Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві.
- •74. Об'єктивна необхідність та значення оцінювання персоналу.
- •75. Сучасні тенденції розвитку людських ресурсів.
- •76. Об’єктивні потреби підприємства в оцінюванні персоналу.
- •77. Процес оцінювання персоналу: сутність, цілі, завдання, елементи. Помилки у визначенні критеріїв оцінювання.
- •78. Модель комплексної оцінки персоналу. Напрямки оцінювання діяльності керівників.
- •79. Методи оцінки персоналу
- •82. Мотивація персоналу: сутність і значення. Теорії мотивації персоналу: змістовні та процесні
- •3. Процесні теорії мотивації
- •83. Економічні аспекти збагачення праці.
- •84. Організація заробітної плати в умовах ринкової системи господарювання
- •85. Системи оплати праці. Нормування праці та його роль у визначенні заробітної плати.
- •Організація преміювання персоналу: загальні вимоги.
- •Соціальне партнерство: його визначення та особливості.
- •Об'єктивні передумови виникнення соціального партнерства та чинники його розвитку.
- •Сторони й суб'єкти соціального партнерства. Фактори розвитку соціального партнерства.
75. Сучасні тенденції розвитку людських ресурсів.
Категорія людського розвитку відбиває процес формування соціально- економічних умов та здійснення людьми вибору для реалізації їх людського потенціалу. Розвиток людини перш за все означає «розширення спектру вибору для людей» та реалізацію свободи вибору людини бути здоровою, освіченою, мати гідний рівень життя. Фундаментальні положення концепції людського розвитку є основою для розроблення індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП) або в літературі його представляють ще і як індекс людського розвитку (ІЛР). Цей індекс виступає інтегрованою оцінкою цивілізованості країни. Він агрегує індекс очікуваної тривалості життя, освітній індекс та індекс ВВП на душу населення за паритетами національних валют. З 1990 р. середньосвітовий ІЛР зріс на 18 %, що відбиває загальносвітові тенденції стосовно показників тривалості життя, розвитку освіти та зростання доходів, хоча ця тенденція характеризується нерівномірністю та великою варіативністю для різних країн. Україна, як і інші країни – члени ООН, що підписали десять років тому
Декларацію Тисячоліття, визнала державну відповідальність за людський розвиток. Були визначені Національні цілі у сфері реалізації людського розвитку в Україні, труднощі та напрями державної політики для досягнення цих цілей. У зв’язку з цим в економічній політиці України була визначена її соціальна орієнтація як пріоритетна.
У 2009 р. з ініціативи Міністерства економіки України проведена робота з перегляду завдань та індикаторів ЦРТ для України відповідно до вимог часу та з урахуванням прогнозованих тенденцій розвитку в посткризовий період до 2015 р. Визначені ЦРТ для України приведені у відповідність до глобальної матриці цілей: подолання бідності; забезпечення якісної освіти упродовж життя, забезпечення ґендерної рівності, зменшення дитячої смертності, поліпшення здоров’я матерів, обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу, сталий розвиток довкілля людини.
Концепція людського розвитку, яка виникла на підставі теорії людського капіталу, за останні 20 років збагатилася. В концепції людського розвитку високорозвинена благополучна людина – це мета, а забезпечення її добробуту є кінцевим завданням розвитку. Людський потенціал і його
формування як складова людського розвитку визнаються не засобом, а важливим компонентом досягнення добробуту людей. Людський розвиток відбиває процес формування соціально-економічних умов та здійснення людьми вибору для реалізації їх людського потенціалу. В Звіті з людського розвитку 2010 р., представленого ПРООН, відображено новий крок в еволюції концепції, подається більш розвинуте її визначення з урахуванням забезпечення сталості, справедливості та розширення прав людини. Розвиток людини має бути довгостроковим, сталим, відповідати принципам справедливості та протидіяти зубожінню. Подальші теоретичні дослідження проблем людського розвитку і здійснення ефективної соціально-економічної
політики в Україні мають сприяти реальному досягненню значного прогресу в реалізації даної концепції.
