24. Методи управління: адміністративно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні, виховні.

Управління здійснюється завдяки використанню різних методів, тобто сукупності способів (прийомів) цілеспрямованого впливу керівника на працівників і групи з метою координації їхніх дій. Серед методів управління виділяють:

адміністративно-розпорядчі,

економічні,

соціально-психологічні і виховні.

Методи організаційно-розпорядчого впливу забезпечують підтримку організованості в роботі та високої дисципліни праці, координацію трудових зусиль працівників шляхом адміністратив­ного спонукання їх до дій, а також контроль за роботою як цілих організацій, так і окремих підрозділів та працівників.

Організаційно-розпорядчі методи, які ще називають адміністра­тивними, спрямовані на використання таких мотиваторів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, в тому числі ад­міністративної.

Характерними особливостями організаційно-розпорядчих ме­тодів є прямий вплив на керований об'єкт, обов'язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, наказів керівників для підлег­лих, суворо визначена відповідальність за виконання (невиконан­ня) вказівок і розпоряджень.

Організаційно-розпорядчі методи менеджменту ґрунтуються на таких індивідуальних та групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни тощо.

Організаційно-розпорядчі методи менеджменту використовують у нерозривному зв'язку із соціально-психологічними методами. Сприйняття колективом адміністративних впливів залежить від його зрілості, від того, наскільки ці впливи доповнюються вирішен­ням соціальних завдань, враховують психологію людей, їх потреби.

Застосування організаційно-розпорядчих методів менеджменту передує економічним методам, оскільки для того, щоб використати останні, потрібно організаційно сформувати об'єкт управління та структуру управління.

У процесі функціонування господарської системи економічні ме­тоди реалізуються у формі організаційно-розпорядчого впливу суб'єкта управління на об'єкт управління (через постанови, накази, розпоряд­ження та ін.). Тісний зв'язок цих двох груп методів синтезує ефектив­ний вплив управляючої підсистеми на керовану підсистему.

Усі організаційно-розпорядчі методи умовно поділяють на ме­тоди організаційного впливу і розпорядчого впливу.

Одним із видів організаційного впливу є організаційне регла­ментування, яке полягає у встановленні основоположних правил, що регулюють створення і діяльність підприємств, підрозділів і по­садових осіб.Організаційне регламентування здійснюється за до­помогою таких нормативних актів управління, як статут, положен­ня, посадова інструкція.У статуті обов'язково визначаються цілі і завдання організації, повноваження керівника для здійснення господарської (комерцій­ної) діяльності, завдяки чому дії керівника набувають легітимності.

До важливих нормативних актів управління організацією відно­сяться Положення, які розробляються засновниками організації з метою розмежування функцій, повноважень, прав і відповідальності в системі управління організацією, діяльності її структурних підрозділів і посадових осіб.

Організаційне нормування як метод впливу передбачає розробку різних нормативів, які використовуються в системі управління органі­зацією, правил внутрішнього розпорядку, розмірів амортизаційних відрахунків, норм керованості, норм витрат електроенергії, сировини, норми тривалості робочого дня, термінів впровадження нової техніки, мінімальної норми оплати праці, норми чисельності працівників, вип­лати дивідендів акціонерам тощо. Нормативи розробляються як орга­нами державної влади і управління, так і самою організацією.

Організаційно-методичне інструктування здійснюється через розробку і практичне використання інструктивних матеріалів, що визначають порядок і методи виконання управлінських робіт.

У практичній діяльності організацій найбільш розповсюджени­ми актами організаційно-методичного інструктування є посадові інструкції і правила.Посадова інструкція визначає статус (місце) працівника в системі управління організацією, закріплює за ним певні види діяльності і надає повноваження, необхідні для виконання посадових обов'язків.Правило вказує на те, що слід зробити в тій чи іншій ситуації. Воно розраховане на вирішення конкретного питання.

Для забезпечення ритмічної, узгодженої діяльності апарату уп­равління недостатньо використовувати тільки методи організацій­ного вітливу. Через те керівники організацій вдаються до методів розпорядчого (адміністративного) впливу. Для розпорядчого впливу характерна нерегулярність його ви­никнення, оскільки відхилення в прийнятому порядку управління виникають раптово і їх складно передбачити наперед. У добре ор­ганізованій системі ці відхилення зведені до мінімуму. Проте через різноманітні зовнішні і внутрішні причини інколи і в ній виникає потреба в застосуванні розпорядчого впливу.Залежно від змісту і рівня управління розпорядчий вплив може здійснюватися у формі постанов, наказів, розпоряджень, вказівок та резолюцій. Усе це - види впливу, а не документи.

Документи з аналогічними назвами - це лише зовнішній про­яв розпорядчого впливу. Сам же розпорядчий вплив може бути за формою усним чи оформленим документально. Кожна з цих форм має свої переваги. Усна форма більш оперативна. Документальна форма сприяє кращому обліку і контролю виконання розпоряд­жень. Поєднання різних форм розпорядчої діяльності становить важливу складову діяльності керівника.

Основною формою розпорядчого впливу на підприємствах, яки­ми керують керівники на засадах єдиноначальності, є накази.

Наказ - це письмова форма вирішення певного завдання чи ситуації з переліком конкретних шляхів, строків, порядку, відпов­ідальних осіб і форм контролю.Виконання наказу є обов'язковим, оскільки він виявляє волю лінійного керівника, який має право одноосібно приймати рішення.

Економічні методи управління засновані на врахуванні і використанні економічних інтересів індивідуальних, групових, колективних. Основними засобами економічного управління є : плани і графіки виконання робіт, нормативи, норми і ліміти витрачання ресурсів, калькуляції і ціни, кошториси витрат, економічні стимули і санкції. Економічні методи управління включають широке використання таких процедур, як планування, облік, контроль, економічний аналіз, оцінювання персоналу по заслугах, мотивація і стимулювання. Правові методи управління базуються на розподілі, регламентуванні та використанні прав, обов’язків і відповідальності структурних підрозділів організації та посадових осіб. Вони спираються на чинні нормативно-правові акти держави та керівництва організації: закони, постанови, укази, накази, статути, угоди, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції та регламенти. Правові методи управління  особливо ефективні, якщо вони використовуються у поєднанні з економічними та адміністративними. Соціально-психологічні методи управління ґрунтуються на врахуванні та використання соціальних потреб та інтересів індивідів і колективів, спираються на поведінську психологію людей у сфері спільної праці. В арсеналі соціально-психологічних методів управління є такі дійові засоби, як навчання і виховання, соціальне планування, моральне заохочення, соціальне страхування, соціальний захист персоналу. Суть соціально-психологічних методів полягає у використанні керівником способів і прийомів впливу на окремих працівників і колектив у цілому, виходячи із знання психології людини, її специфічних рис та індивідуальних особливостей окремих працівників.