2. Сутність та види цін

Ціна — певна сума грошей, що вилучається за товар. Повніше сутність ціни визначається в умовах капіталістичного товарного виробництва, позаяк в основі товарних цін лежать не тільки суспільне необхідні витрати вироб­ництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією.

Прибуток утворюється внаслідок міжгалузевої конкуренції з урахуванням процесу зміни попиту і пропозицій, переливання капіталу в ті галузі, виробництво товарів в яких не задовольняє потреби споживачів, з відповідним омиванням цін (їх зростання в разі незадоволення платоспроможного попиту і зниження за перевищення пропозиції над попитом). За рівноваги попиту і пропозиції фор­мується ціна рівноваги.

З виникненням монополій, олігополій (групових монополій) процес ціноутворення значно ускладнюється, зокрема виникають монопольно високі та монопольно низькі ціни. З урахуванням цього доцільно давати таке визначення ціни:

Ціна — грошовий вираз монопольної ціни виробництва, в якому відображається дія законів вартості, попиту та про­позиції, панування монополій, в тому числі олігополій.

Монопольні ціни — насамперед ціни виробництва. Зосереджуючи найсучаснішу техніку, найкваліфікованішу робочу силу, впроваджуючи найпрогресивніші форми та методи організації виробництва і праці тощо, підприємства а філіали гігантських компаній домагаються найнижчих витрат виробництва (а отже і собівартості). Оскільки на цих підприємствах виробляють основну масу продукції, то однією з основ цін на певний вид товарів є витрати виробництва на круп­них підприємствах.

Сутність ціни комплексно розкривається у виконува­них нею функціях. Такими функціями є облікова, роз­подільча і стимулююча.

Облікова функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку суспільно необхідної, а отже й корисної праці. Пра­ця, яка перевищує цю величину за виробництва відновлю­ваних товарів, не визнається споживачами, а тому зайва.

Розподільча функція ціни реалізується в процесі внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції. За внутрігалу­зевої конкуренції перерозподіл вартості, насамперед до­даткової, здійснюється на користь тих підприємств, у яких витрати виробництва нижчі за суспільно необхідні, а якість товарів вища. За міжгалузевої конкуренції перероз­поділ додаткової вартості відбувається через механізм пе­рерозподілу капіталів на користь галузей, в яких виробля­ють товари і послуги відповідно до індивідуальних, колек­тивних та суспільних потреб.

Стимулююча функція ціни полягає в тиску ринкових цін на підприємців через механізм конкуренції на впрова­дження нової техніки, досконаліших форм і методів ор­ганізації виробництва тощо.

Залежно від форм конкуренції розрізняють ринкові ціни в умовах чистої конкуренції; олігопольні — в умовах панування олігополій; монопольні — в умовах абсолютної монополізації єдиним виробником або продавцем відповідної сфери виробництва (а отже і збуту) або лише збуту (так звана монопсонія).

Загалом в умовах панування монополій розрізняють монопольно високі та монопольно низькі ціни. Монополь­но високу ціну встановлює той товаровиробник, який посідає монопольне становище у виробництві та на ринку, обмежує конкуренцію, порушує права споживачів, от­римує внаслідок цього високі прибутки.

Монопольно низьку ціну встановлюють товаровиробни­ки під тиском монополістів. Такого тиску зазнають дрібні та середні фірми в разі укладання контрактів з моно­поліями, дрібні ферми під тиском транспортних та промислових компаній при постачанні сільськогосподарської продукції на ринок та її переробці тощо.

Залежно від типів ринкової системи виділяють регу­льовані та нерегульовані ціни. Значну частину цін у розви­нутих країнах світу регулює держава.

Регульованими є й ціни на олігополістичному, суто монополістичному ринку. Таке регулювання з боку гігантських компаній здійснюється через механізм форму­вання і регулювання попиту, обсягів виробництва про­дукції, практики «лідерства в цінах» та ін.

В Україні класифікація цін передбачає їх поділ на оп­тові ціни підприємства, оптові ціни промисловості та роздрібні ціни.

Оптова ціна підприємства — ціна, що складається із собівартості та прибутку.

Оптова ціна промисловості — ціна, за якої оптові торго­вельні організації, купуючи у підприємств товари, прода­ють їх підприємствам роздрібної торгівлі.

Вони перевищують оптові ціни підприємств на вели­чину торговельної надбавки, яка складається з витрат обігу та прибутку оптової торговельної організації.

Роздрібна ціна — ціна на товари, що продаються для особистого споживання в малих кількостях, у тому числі поштучно.

Витрати обігу — витрати на транспортування, зберіган­ня, фасування, виплату заробітної плати працівникам торгівлі та ін.