
- •Розділ 4. Основні підходи до проектування малого підприемства
- •4.1. Підприємницька ідея джерела і методи пошуку
- •4.2. Класифікація фірм як елемента економічної системи
- •4.3. Об’єкти менеджменту та проектування фірми
- •4.4. Суб’єкти менеджменту та проектування фірми
- •4.5. Підходи до проектування малої фірми
- •Реінжиніринг – інструмент рішення задач розвитку організації
- •4.6. Цикл проектування фірми
- •4.7. Бізнес-планування на малому підприємстві
Розділ 4. Основні підходи до проектування малого підприемства
4.1. Підприємницька ідея, джерела і методи пошуку.
4.2. Класифікація фірм як елемента економічної системи.
4.3. Об’єкти менеджменту та проектування фірми.
4.4. Суб’єкти менеджменту та проектування фірми.
4.5. Підходи до проектування малої фірми.
4.6. Цикл проектування фірми.
4.7 Бізнес – планування на малому підприємстві
4.1. Підприємницька ідея джерела і методи пошуку
Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічним для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Проте попри особливості економічного й правового середовища, специфіки сфери діяльності, існують і загальні проблеми з якими стискаються справу підприємці. Однією з перших таких проблем є пошук підприємницької ідеї.
Пошук привабливої ідеї бізнесу це досить важке і відповідальне завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати свої знання і здібності. На цьому важливому етапі започаткування власного діла виникає проблема: де і як шукати нову підприємницьку ідею.
Джерела ідей можуть бути різними, починаючи від спеціальних досліджень і розробок, але найчастіше вони виходять від споживачів. У процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї необхідно оцінювати шанси на успіх за практичної її реалізації. Оцінювання нової ідеї має бути комплексним, тобто ідею варто розглядати з різних сторін:
- рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;
- наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;
- виробничих можливостей фірми щодо продукування тих або інших необхідних ринку товарів;
- реальних можливостей залучення фінансових коштів (за необхідності іноземних інвестицій);
- стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі госдіяльності.
Джерела ідей також можуть відходити від:
споживачів;
працюючих фірм;
парламентів і урядів.
Споживач є по суті вихідним пунктом формування ідеї нового продукту або послуги. Тому слід вести пошук формальних і неформальних способів виявлення його думки, що може привести до ініціювання споживачем перспективної ідеї бізнесу.
Детальний аналіз діяльності діючих фірм дає змогу знайти нові можливості вдосконалення продукції, послуг тощо і обґрунтувати концепцію власного бізнесу [26, 32, 33].
Результати діяльності парламентів та урядів, які періодично оприлюднені, також можуть бути корисним джерелом нових підприємницьких ідей.
Власні або запозичені результати досліджень і розробок є найбільш плодотворним джерелом нових ідей щодо бізнесової діяльності.
Методи вибору підприємницької ідеї представлено на рис.4.1.
Р
ис.4.1.
Методи вибору підприємницької ідеї
Методи індивідуального пошуку.
Метод аналогії передбачає використання чогось подібного до вже відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або іншою літературою чи «підглянутого» в природі.
Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до вирішення нової проблеми:
- перевернути «догори ногами»;
- «вивернути» на протилежний бік;
- поміняти місцями тощо.
Метод ідеалізації базується на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, що може «наштовхнути» на усвідомлення якоїсь нової ідеї.
Порівняно з індивідуальними колективні методи є ефективнішими. Вони використовуються в другій групі методів пошуку підприємницької ідеї (див. рис. 4.1).
Метод «мозкового» штурму зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми за допомогою, наприклад, проведення дискусії з конкретного кола питань. При цьому слід дотримуватись таких правил:
- не допускати критики і негативних коментарів щодо висловлювань опонентів;
- не відкидати нову ідею, якою б вона не була абсурдною з погляду можливої її практичної реалізації в сучасних умовах.
Метод конференції ідей відрізняється від методу «мозкового» штурму тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки або коментаря. Вважається, що така критика може підвищити цінність висунутих ідей.
Метод колективного блокнота поєднує індивідуальне висунення ідеї з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник отримує блокнот, у якому викладена суть вирішуваної проблеми. Протягом певного часу (звичайно місяця) кожний учасник обговорення записує у блокнот власні ідеї щодо вирішення певної проблеми. Потім блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації. Лише після завершення цієї процедури організовується творча дискусія і приймається відповідне рішення щодо нової підприємницької ідеї.
Методи активізації пошуку.
Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми за допомогою певних запитань, що мають стимулювати власні міркування щодо висунутої нової ідеї. При використанні цього методу бажано мати попередньо розроблені блоки запитань (у багатьох країнах Заходу вони існують).
Сутність методу фокальних об'єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. Останній перебуває у фокусі перенесення і тому його названо фокальним. При цьому може виникнути низка варіантів вирішення. Досвід показує, що застосування цього методу дає добрі результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дає змогу знайти прийнятну підприємницьку ідею відносно розробки і освоєння виробництва нових товарів.
Метод морфологічного аналізу заснований на використанні «комбінаторики», тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи з закономірностей будови (морфології) об'єкта, що підлягає вивченню й аналізу. Шляхом комбінування варіантів можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницьких ідей. Цей метод уможливлює огляд усіх реальних рішень проблеми і вибір оптимального варіанта.
В якості прикладу створення нового продукту методом морфологічного аналізу наведемо задачу, яку вирішив автор навчального посібника при розробці нового пристрою для автоматичного балансування неврівноваженого валу.
Для синтезу схем пристрою автобалансування гібридним методом Цвіккі обираємо прийнятні варіанти реалізації функціональних елементів і зв’язків між ними і складаємо морфологічну матрицю конструктивних ознак (табл. 4.1). У таблиці 4.1 наведено обмежена кількість варіантів виконання основних елементів. Однак навіть із такої морфологічної матриці можна отримати множину рішень, що дорівнює 36=729. У відповідності з поставленою задачею синтезу з таблиці 4.1 виключаємо варіанти виконання функціональних елементів, які не призводять до зменшення запропонованих технічних параметрів, що неприйнятні у зв’язку з вимогою точності, складні у технологічному відношенні та ін.
Таблиця 4.1
Варіанти виконання основних елементів системи врівноважування
Ротор |
Процес зрівноваження корегуючими дисками |
Гальмівні пристрої |
|||
1. Тип |
2. Вид незрівнова-женості |
3. Перемі-щення корегуючих мас |
4. Гальмуван- ня корегую-чих мас |
5. Переда- точна ланка |
6. Кількість ступенів корегування |
1.1 Жорсткий |
2.1 Статична |
3.1 Випадко-вий пошук |
4.1 Перефе-рийне |
5.1 Рідинна |
6.1 Одна |
1.2 Жорсткий слабодефо-рмуючий |
2.2 Моментна |
3.2 Направ-лений пошук |
4.2 Торцове |
5.2 Повітряна |
6.2 Дві |
1.3 Гнучкий |
2.3 Динаміч на |
3.3 За допомогою слідкуючих систем |
4.3 Комбіно-ване |
5.3 Механічна |
6.3 Більше двох |
У якості об’єкта зрівноважування обираємо варіант 1.1 (з урахуванням сучасних вимог до шпинделів металорізальних верстатів), для подальшого проведення статичної, моментної чи динамічної неврівноваженості (варіанти 2.1, 2.2, 2.3). Переміщення корегуючих мас на шпинделі здійснюється методом випадкового пошуку стану врівноваженості (варіант 3.1) із периферійним чи торцевим гальмуванням (варіанти 4.1, 4.2).
У гальмівному пристрої корегуючих мас перевагу віддаємо рідинній передаточній ланці (варіант 5.1) з одній чи двома ступенями корегування (варіанти 6.1, 6.2).
Таблиця 4.2
Схеми центрування неврівноваженого ротора
№
|
Схема центрування неврівноваженого ротора |
Векторна схема компенсації технологічного дисбалансу |
Техніко-економічна характеристика системи |
|
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|||
1 |
|
|
Залишкові коливання відповідають 2-му класові точності Спрощено систему автокерування, відсутній датчик зворотнього зв'язку, пристрій посилення і порівняння коливань
|
|
|||
2 |
|
|
Підвищено клас точності. Зменшено залишковий дисбаланс в порівнянні зі схемою 1 у 2-2,5 рази. Рівень залишкових коливань відповідає 1-му класові точності.
|
|
|||
3 |
Пат. UA №33621А |
|
Зменшена моментна неврівноваженість. Можлива вбудова ПАБ у вузли, які автономно обертаються, наприклад, у затискні пристрої верстатів.
|
||||
4 |
Пат. UA N50229А |
D - статична неврівноваженість М - динамічна неврівноваженість |
Спрощено конструкцію ПАБ, розміщення площин корекції на роторі адаптовано до шпинделя токарного верстата для автобалансування з високою точністю корекції при зміні вектора дисбалансу.
|
Таким чином на основі розв’язання задачі комбінаторики обираємо чотири прийнятні варіанти комбінацій:
1 варіант: 1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1;
2 варіант: 1,1-2,3-3,1-4,1-5,1-6,2;
3 варіант: 1,1-2,2 -3,1-4,1-5,1-6,1;
4 варіант: 1,1-2,3-3,1-4,2-5,1-6,1.
Конструктивна реалізація варіантів представлена у таблиці 4.2.