- •1. Основи програмної інженерії.
- •1.1. Програмна інженерія в історичному аспекті.
- •1.2. Програмна інженерія як дисципліна.
- •1.3. Swebok: Керівництво до зводу знань з програмної інженерії.
- •1.4. Структура і зміст swebok.
- •1.4.1. Інженерія вимог
- •1.4.2. Проектування програмного забезпечення
- •1.4.3. Конструювання програмного забезпечення
- •1.4.4. Тестування програмного забезпечення
- •1.4.5. Супровід програмного забезпечення
- •1.4.6. Керування конфігурацією
- •1.4.7. Керування інженерією програмного забезпечення
- •1.4.8. Процес інженерії
- •1.4.9. Методи і інструменти інженерії
- •1.4.10. Якість програмного забезпечення
- •Контрольні питання і завдання
- •2. Характеристика життєвого циклу стандарта iso/iec 12207.
- •Контрольні питання і завдання
- •3. Формування прикладних моделей життєвого циклу
- •Контрольні питання і завдання
- •4. Вимоги до програмних систем.
- •4.1. Загальні підходи до визначення вимог
- •Контрольні питання і завдання
- •5. Методи програмування.
- •5.1. Прикладне (систематичне) програмування
- •5.1.1 Структурне програмування
- •5.1.2. Об'єкт но-орієнтоване програмування
- •5.1.4. Компонентне програмування
- •5.1.5. Аспектно-орієнтоване програмування
- •5.1.6. Генерувальне (порождувальне) програмування
- •5.1.7. Сервісно-орієнтоване програмування
- •5.1.8. Агенте програмування
- •5.2. Теоретичне програмування
- •5.3. Контрольні питання і завдання
- •6. Оптимізація програм
- •6.1 Основні поняття.
- •6.2. Призначення і цілі оптимізації
- •6.3. Проміжна мова
- •6.4. Елементи топології програми
- •6.4.1. Блок (лінійна ділянка)
- •6.4.2. Сильно зв'язана область
- •6.5. Способи оптимізації
- •6.5.1. Розвантаження ділянок повторюваності
- •6.5.2. Скорочення глибини операції
- •6.5.3. Спрощення дій
- •6.5.3.1. Видалення індуктивних змінних і виразів
- •6.5.3.2. Заміна складних операцій на більш прості
- •6.5.3.3 Виключення надлишкових виразів
- •6.5.3.4 Інші перетворення
- •6.5.4. Реалізація дій
- •6.5.5. Підстановка (згортання)
- •6.5.6. Чищення програми
- •6.5.6.1. Усунення ідентичних операторів
- •6.5.6.2. Заміна змінних в операторах умовного переходу і усунення невикористовуваних визначень.
- •6.5.6.3. Усунення марних операторів і змінних
- •6.5.7. Економія пам'яті
- •6.5.8. Скорочення програми
- •6.5.9. Вставка псевдоблоку
- •7. Навчально-методичні рекомендації до вивчення дисцілини «Основи програмної інженерії.»
- •7.1. Анотація навчальної дісциплини. Галузь знань – 0501 «Інформатика та обчислювальна техника» Напрям підготовки - 6.050103 «Програмна інженерія»
- •7.2. Необхідність та задачі навчальної дісциплини. Ії місце в учбовому процесі.
- •7.3. Тематичний план курсу.
- •7.4. Тематичний план лекцій.
- •7.5. Тематичний план лабораторних робіт.
- •7.6. Тематичний план практичних робіт.
- •7.7. Тематичний план самостійної роботи студентів.
- •7.8. Питання для підсумкового контролю.
- •7.9. Структура залікового кредиту навчальної дисципліни
- •7.3. Структура модулів дисципліни
- •7.10. Система критеріїв оцінювання знань відповідно до кожного модуля дисципліни
- •Література
- •Список літератури до розділу 2
- •Додаток 1. Термінологічний словник
- •Додаток 2. Перелік стандартів програмної інженерії
1.4.5. Супровід програмного забезпечення
Супровід ПЗ - сукупність дій із забезпечення його роботи, внесення змін при виявленні помилок, адаптації ПЗ до нового середовища функціонування, а також підвищення продуктивності або поліпшення деяких характеристик ПЗ. У зв'язку з вирішенням так званої проблеми 2000 року (пов'язаної з кодуванням дат у новому тисячолітті, зокрема, у двохсимвольному форматі) супроводження почав розглядатися, як більш важливий процес, що здійснюють розробники. Після змін система має вирішувати ті самі задачі, а також мати план перенесення інформації в інші БД. Супровід відповідно до стандартів ISO/IEC 12207 і ISO/IEC 14764 проводиться з метою виконання і модифікації програмного продукту в процесі експлуатації за умови збереження його цілісності.
Область знань «Супровід ПЗ (Software Maintenance)» складається з таких розділів:
- основні концепції (Basic Concepts),
- процес супроводження (Process Maintenance),
- ключові питання супроводу ПЗ (key Issue in Software Maintenance),
- техніки супроводу (Techniques for Maintenance).
Супровід розглядається з точки зору задоволення вимог споживача у готовому ПЗ, коректності його виконання, процесів навчання й оперативного обліку його процесу.
Основні концепції - це базові визначення і термінологія, підходи до еволюції і супроводу ПЗ, до оцінки вартості супроводу тощо. До основних концепцій можна віднести ЖЦ ПЗ (стандарт ІSО/ІЕС 12207) і складання документації. Головне призначення цієї області знань полягає у виконанні готової програмної системи, фіксації помилок, що виникають при виконанні, дослідженні їх причин, аналізі необхідності модифікації системи з метою усунення помилок, оцінці вартості робіт із проведення змін функцій і системи в цілому. Розглядаються проблеми, пов'язані з ускладненістю продукту при великій кількості змін, і методи її подолання.
Процес супроводження містить у собі моделі процесу супроводу і планування діяльності людей, що проводять запуск ПЗ, перевірку правильності його виконання і внесення в нього змін. Цей процес згідно з стандартом ІSО/IЕС 14764 проводиться шляхом:
- коригування, тобто зміни продукту для усунення виявлених помилок, або нереалізованих задач;
- адаптації, тобто настроювання продукту в умовах експлуатації, що змінилися, або в новому середовищі виконання;
- поліпшення, тобто еволюційної зміни продукту для підвищення продуктивності або рівня супроводу;
- перевірки ПЗ, пошуку і виправлення помилок при експлуатації системи.
Ключові питання супроводу ПЗ — це управлінські, вимірювальні і вартісні.
Суть управлінських питань - контроль ПЗ при модифікації й удосконалюванні функцій і недопущення зниження продуктивності системи. Питання вимірювання пов'язане з оцінкою характеристик системи після її модифікації, а також повторного тестування для оцінки показників якості. Вартісні питання пов'язані з оцінкою витрат на супровід залежно від його типу, кваліфікації персоналу, платформи й ін.
Техніка супроводу (цей розділ називають також еволюцією ПЗ). Відомий фахівець в області ПЗ Дж. Леман (1970 р.) запропонував розглядати супровід як еволюційну розробку програмних систем, оскільки здана в експлуатацію система не завжди цілком завершена, її треба змінювати протягом терміну експлуатації. Внаслідок змін система стає більш складною і погано керованою. У зв'язку з цим виникає проблема зменшення її складності. До технологій еволюції ПЗ відносять реінженерію, реверсну інженерію і рефакторинг.
Реінженерія - це удосконалення застарілого ПЗ шляхом його реорганізації або реструктуризації, а також перепрограмування окремих елементів або настроювання параметрів на іншу платформу, середовище виконання зі збереженням зручності його супроводу.
Реверсна інженерія полягає у відновленні специфікації (графів викликів, потоків даних і ін.) за отриманим кодом системи для її аналізу на більш високому рівні. Відновлюється ідентифікація компонентів і зв'язків між ними для забезпечення перепрограмування системи на нову платформу. Найчастіше реверсна інженерія застосовується після того, як у код ПЗ було внесено багато змін і воно стало некерованим або змінилася платформа комп'ютера.
Рефакторинг - це реорганізація коду для поліпшення характеристик і показників якості об'єктно-орієнтованих і компонентних програм без зміни їх поведінки. Цей процес реалізується шляхом поступової зміни окремих операцій над текстами, інтерфейсами, середовищем програмування і виконання ПЗ, а також налаштування або внесення змін в інструментальні засоби підтримки ПЗ. Якщо при зміні зберігається формат існуючої системи, то рефакторинг - один з варіантів реверсної інженерії.