1. Специфікації html.

Мова HTML здобула популярність у середині 90-х років, завдяки стрімкому зростанню мережі Інтернет. До цього часу назріла необхідність стандартизації мови, оскільки різні компанії, що розробляли програмне забезпечення для доступу в Інтернет, пропонували свої варіанти інструкцій HTML, число яких все зростало і зростало.

Настав час дійти певної єдиної угоди в застосуванні тегів мови HTML. Роботу зі створення специфікації HTML узяла на себе організація, звана World Wide Web Consortium (скорочено - W3C). У її завдання входило складання специфікації, що відображає сучасний рівень розвитку можливостей мови з урахуванням різноманітних пропозицій компаній розробників браузерів. Так, в листопаді 1995 р. з'явилася специфікація HTML 2.0.

Схема затвердження специфікацій полягає в наступному. Консорціум W3C випускає проект специфікації, після обговорення якого випускається так званий чорновий, робочий (draft) варіант специфікації і пропонує його дообговорення на певний період. Після періоду обговорення робочий варіант специфікації може стати рекомендацією, тобто офіційно визнаним варіантом специфікації HTML.

Незабаром після специфікації 2.0 була випущена робоча версія специфікації 3.0, термін закінчення періоду обговорення якої закінчився у вересні 1995 р. Ця специфікація так і не була прийнята як офіційна рекомендація. У неї планувалося включити велику кількість різноманітних тегів і можливостей, специфічних для окремих браузерів, проте Консорціум W3C не знайшов можливості розробити гарну специфікацію для такого великого числа інструкцій.

Після довгих роздумів в травні 1996 р. був випущений проект HTML 3.2. Проект ґрунтувався на частини тегів, наявних у версії 3.0, які показували стабільність в роботі. У вересні 1996 р. після декількох місяців обговорення версія 3.2 стала пропонованою специфікацією, а в січні 1997 р. - офіційною рекомендацією.

Липень 1997 року ознаменувався виходом пропонованої специфікації HTML 4.0, яка в грудні 1997 р. стала офіційною рекомендацією.

У специфікації HTML 4.0 ключовою ідеєю стало відділення опису структури документа від опису його представлення на екрані монітора.

Досвід показує, що розділення структури і представлення документа зменшує витрати на підтримку широкого спектру платформ, середовищ і т. п., а також полегшує внесення виправлень в документи. Відповідно до цієї ідеї слід ширше користуватися методами опису представлення документа за допомогою таблиць стилів, замість того, щоб задавати конкретні дані про форму представлення упереміш із змістом документа.

Для реалізації цієї ідеї в специфікації HTML 4.0 ряд тегів, використовуваних для безпосереднього завдання форми представлення HTML-елементів, скасовані. До скасованих з цієї причини тегів відносяться <CENTER>, <FONT>, <BASEFONT>, <S>, <STRIKE>, <U>. Серед інших скасованих тегів відзначимо <ISINDEX>, <APPLET>, <DIR>, <MENU>. Замість скасованих тегів пропонуються альтернативні варіанти реалізації відповідних можливостей.

Поняття скасованого (deprecate) тега полягає в наступному. Якщо в даній специфікації мови тег названий скасованим, то це означає, що браузери повинні поки продовжувати підтримку таких тегів, але їх використання не рекомендується. У наступних специфікаціях ці теги, можливо, будуть переведені в розряд застарілих (obsolete). Застарілі теги можуть більше не підтримуватися браузерами. У специфікації HTML 4.0 застарілими названі всього три теги: <ХМР>, <PLAINTEXT> і <LISTING>. Інформацію про те, які з тегів включені в специфікацію, можна одержати з таблиці, що приводиться в Додатку 1.

Офіційні відомості про специфікацію HTML завжди можна одержати з Web-сайту Консорціуму W3C за адресою http://www.w3.org/TR/. Специфікація 4.0 знаходиться за адресою http://www.w3.org/TR/REC-html40-971218.

За логікою речей офіційна специфікація повинна грати роль керуючої і направляючої сили, забезпечуючи однакову форму представлення інформації різними браузерами. Це ідеальний варіант, до якого слід прагнути. На ділі все йде не так добре. Постійно з'являються нові ідеї, що реалізовуються компаніями-розробниками в своїх браузерах і пропаговані ними. Потім ідеї приживаються, а потім підхоплюються іншими розробниками. Частина можливостей так і залишається специфічними особливостями окремого браузера. Далі розробки у результаті потрапляють в специфікацію і стають загальноприйнятими. Таким чином, процес удосконалення можливостей браузерів і уточнення специфікації йде безперервно, роблячи взаємний вплив одне на одного.