
- •Передмова
- •1.1.2. Означення статики
- •1.1.3. Механічні в’язі та їхні реакції
- •В’язь – гладенька поверхня
- •Гостре вістря або ребро
- •В’язь – шорстка поверхня
- •В’язь – невагома, нерозтяжна ідеальна нитка
- •В’язь – стержень
- •В’язь – нерухома шарнірна опора
- •В’язь – жорстке защемлення (заробка)
- •1.1.4. Аксіоми про в’язі та їхні реакції
- •1.1.5. Класифікація сил. Метод перерізів
- •1.1.6. Теорема про рівновагу трьох непаралельних сил, прикладених до твердого тіла
- •1.1.7. Сили тертя ковзання і їхні властивості
- •Запитання для самоконтролю
- •1.2. Основні властивості систем сил, прикладених до абсолютно твердого тіла
- •1.2.1. Аналітичне визначення ковзного вектора.
- •1.2.2. Система збіжних сил. Умови рівноваги
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •1.2.3. Аналітичне визначення ковзного вектора рівнодійної системи двох паралельних сил. Центр паралельних сил
- •1.2.4. Пара сил. Момент пари сил. Властивості пар сил
- •Запитання для самоконтролю
- •1.3. Перетворення систем сил. Умови рівноваги
- •1.3.1. Аналітичне визначення головного вектора і головного моменту системи сил
- •1.3.2. Умови рівноваги вільного твердого тіла
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •1.3.3. Зведення систем сил до найпростішого вигляду. Інваріанти системи сил відносно центра зведення
- •2. Якщо ; , то система сил зводиться до пари сил.
- •3. Якщо і – система зрівноважується.
- •1.3.4. Центр паралельних сил і центр ваги
- •1.4. Розрахунково-графічна робота із застосуванням комп’ютера
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •Ферма з позначеними силовими зонами
- •Діаграма Максвелла-Кремони
- •На діаграмі зображено:
- •2.1.2. Способи визначення руху точки
- •2.1.3. Годограф векторної функції
- •2.1.4. Швидкість руху точки
- •2.1.5. Прискорення руху точки
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Кінематика абсолютно твердого тіла
- •2.2.1. Основні положення
- •2.2.2. Поступальний рух твердого тіла
- •2.2.3. Обертальний рух твердого тіла навколо нерухомої осі
- •Координати точки м і орт не залежать від часу; орти , є функціями часу. Отже,
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2.6. Плоскопаралельний рух твердого тіла. Рівняння руху
- •2.2.7. Розподіл швидкостей точок тіла при плоскопаралельному русі
- •2.2.8. План швидкостей
- •2.2.10. Миттєвий центр прискорень
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2.11. Додавання обертальних рухів тіла навколо осей, що перетинаються
- •Аксоїди. Теорема Пуансо
- •2.2.13. Теорема Ейлера. Кути Ейлера. Рівняння руху твердого тіла з нерухомою точкою
- •2.2.14. Розподіл швидкостей і прискорень точок тіла з нерухомою точкою
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •2.3. Складний рух матеріальної точки
- •2.3.1. Основні положення
- •2.3.2. Теорема про додавання швидкостей точки
- •2.3.3. Теорема про додавання прискорень точки
- •2.4. Складний рух твердого тіла
- •2.4.1. Додавання поступальних рухів тіла
- •2.4.2. Пара обертань
- •2.4.3. Додавання обертань тіла навколо паралельних осей
- •2.4.4. Додавання поступального і обертального рухів тіла
- •2.4.5. Метод “зупинки” (метод Вілліса)
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •2.5. Розрахунково-графічна робота із застосуванням комп’ютера
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •1. Спроектувати за допомогою комп’ютера механізм, при цьому зобразити ланки, які здійснюють:
- •2. Роздрукувати механізм для заданого положення кута та для трьох положень кута 60, 120, 240.
- •3. Зобразити кутові швидкості всіх ланок та вектори швидкостей усіх точок механізму, вказавши положення миттєвих центрів швидкостей (рис. 2.76 – 2.78)
- •4. Побудувати план швидкостей (рис. 2.76 - 2.78)
- •5. Зобразити кутові прискорення всіх ланок та вектори прискорень усіх точок механізму за допомогою плану прискорень (рис. 2.79–2.81)
- •2.6 Знайти положення миттєвих центрів прискорень
- •Розділ 3 динаміка
- •3.1. Динаміка матеріальної точки
- •3.1.1. Диференціальні рівняння руху вільної матеріальної точки. Основні задачі динаміки точки
- •3.1.2. Прямолінійні коливання точки
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •3.2. Динаміка системи матеріальних точок
- •3.2.1. Основні поняття
- •3.2.2. Диференціальні рівняння руху невільної системи
- •3.2.3. Принцип Даламбера
- •3.2.4. Динаміка відносного руху точки
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •3.3. Основні теореми динаміки
- •3.3.1. Теорема про зміну кінетичної енергії точки
- •Приклади
- •3.3.2. Елементи теорії потенціального силового поля. Закон збереження повної механічної енергії
- •3.3.3. Теорема про зміну кінетичної енергії матеріальної системи
- •3.3.4. Обчислення моментів інерції
- •3.3.5. Теорема про рух центра мас системи
- •3.3.6. Теореми про зміну кількості руху системи і зміну кінетичного моменту
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •3.4. Елементи теорії удару
- •Співудар двох куль
- •Теорема Остроградського-Карно (про зміну кінетичної енергії при ударі)
- •Фізичний маятник під дією удару
- •Приклади
- •3.5. Розрахунково-графічна робота із застосуванням комп’ютера
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •Завдання
- •1. Визначимо значення сили , за яких кочення відбувається без ковзання, а також її граничні значення, коли зчеплення котка з дорогою знаходиться на межі зриву
- •Сила f зчеплення з площиною у ньютонах
- •2. Знайдемо межі зміни прискорення центра мас котка, за умови його кочення без ковзання
- •Прискорення центра мас в м/с2
- •3. Для граничних значень сили р знайдемо рівняння руху котка, якщо у початковий момент він перебував у стані спокою
- •4. Змоделюємо рух котка для обох граничних випадків за отриманими законами руху
- •4.1.2. Принцип можливих переміщень. Загальне рівняння статики
- •4.1.3. Принцип Даламбера-Лагранжа. Загальне рівняння динаміки
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •4.2.2. Загальне рівняння статики в узагальнених координатах. Узагальнені рівняння рівноваги
- •4.2.3. Рівняння Лагранжа другого роду
- •4.2.4. Методика застосування рівнянь Лагранжа другого роду
- •1. Диференціальне рівняння обертального руху твердого тіла навколо нерухомої осі
- •2 Диференціальні рівняння плоскопаралельного руху твердого тіла
- •4.2.5 Рух системи в консервативному полі. Кінетичний потенціал
- •4.2.6. Рівняння Лагранжа другого роду для дисипативних систем. Функція Релея
- •4.2.7. Кінетична енергія і функція Релея в узагальнених координатах
- •4.2.8. Узагальнене рівняння енергії. Фізичний зміст функції Релея
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •4.3. Малі коливання матеріальної системи
- •4.3.1. Положення стійкої рівноваги. Теорема Лагранжа-Діріхле і теореми Ляпунова
- •4.3.2. Диференціальні рівняння малих коливань системи в околі положення стійкої рівноваги
- •4.3.3. Вільні коливання системи з степенями вільності
- •4.3.4. Вільні коливання системи з одним степенем вільності. Інтерпретація руху на фазовій площині
- •4.3.5. Вплив сил опору на вільні коливання системи. Згасаючі коливання
- •4.3.6. Вимушені коливання системи. Вплив сил опору на вимушені коливання
- •4.3.7. Дослідження амплітудно-частотних характеристик системи
- •Приклади
- •Задачі для самостійного розв’язування
- •Запитання для самоконтролю
- •1. Складемо рівняння Лагранжа іі роду
- •3. Визначимо натяги у нитках, до яких прикріплені вантажі 1 і 4;
- •4. Змоделюємо рух механічної системи з отриманими законами руху.
- •Завдання на розрахунково-графічнУ роботУ
- •Завдання
- •1. Складемо рівняння Лагранжа іі роду
- •Знайдемо власні частоти коливань.
- •3. Визначимо закони руху еліптичного маятника.
- •4. Змоделювати рух еліптичного маятника за отриманими законами руху.
- •Список літератури
- •А українсько-російський словник
- •Предметний покажчик
На діаграмі зображено:
-
– реакція нерухомого шарніра;
стержні:
– розтягнутий;
– стиснутий;
– ненавантажений
Рисунок 1.45
Таблиця 1.5
№ блоку |
Текст програми |
Пояснення |
1 |
2 |
3 |
Проектування заданої схеми ферми |
||
|
> restart: |
Перезапуск програми |
|
> with(LinearAlgebra): |
Підключення пакету «Лінійна алгебра» |
|
Процедура зображення нерухомого шарніра у точці i > Опора:=proc(i,R) local x0,x1,y0,h,N: x0:=x[i]-R*0.7: x1:=x[i]+R*0.7: y0:=y[i]-R*0.7:h:=3*R:N:=2: display (PLOT(circle([x[i],y[i]], R, color=black)), PLOT(CURVES([[x0,y0],[x[i]-h,y[i]-h]], [[x1,y0],[x[i]+h,y[i]-h]],[[x0-h,y[i]-h], [x1+h,y[i]-h]],seq([[x0-h*(-j/N+1),y[i]-h], [x0-h*(-j/N+1)-h/4,y[i]-h*1.3]], j=0..2*N+1)))): end proc: |
Нерухомий шарнір – колір чорний
– радіус шарніра |
Продовження табл. 1.5
1 |
2 |
3 |
|
Процедура зображення стержня – в’язі, що з'єднує нерухомий шарнір у точці i та вузол у точці > Cтержень:=proc(i,f,R) local x0,x1,y0,h,N: x0:=x[i]-R*0.7:x1:=x[i]+R*0.7: y0:=y[i]-R*0.7:h:=3*R:N:=2: display(PLOT(circle([x[i],y[i]],R, color=black)),PLOT(CURVES([[x[i],y[i]], [x[f],y[f]]])),PLOT(circle([x[f],y[f]],R, color=black)), PLOT(CURVES([[x0,y0],[x[i]-h,y[i]-h]], [[x1,y0],[x[i]+h,y[i]-h]], [[x0-h,y[i]-h], [x1+h,y[i]-h]], seq([[x0-h*(-j/N+1),y[i]-h], [x0-h*(-j/N+1)-h/4,y[i]-h*1.3]], j=0..2*N+1)))): end proc: |
Стержень – колір чорний
– номер точки, у якій знаходиться нерухомий шарнір; – номер точки, у якій знаходиться шарнір, що кріпиться до вузла ферми; – радіус шарнірів |
|
Умова задачі: N - кількість вузлів, M - кількість стержнів ферми. F - навантаження (кН). > N:=12: M:=2*N-3: F1:=58:F2:=50:F3:=85: Довжина стержнів на рисунку >d:=50: sinalpha:=evalf(d/2/sqrt(d^2+(d/2)^2)): cosalpha:=evalf(d/sqrt(d^2+(d/2)^2)): |
Вводимо дані, подані за умовою:
Кількість вузлів, стержнів, зовнішні навантаження
Масштаби довжин стержнів вибираємо співрозмірними навантаженням |
Продовження табл. 1.5
1 |
2 |
3 |
|
Координати вузлів > x[0]:=5*d:x[1]:=0:x[2]:=d:x[3]:=2*d: x[4]:=3*d:x[5]:=4*d:x[6]:=5*d: x[7]:=6*d:x[8]:=d:x[9]:=2*d:x[10]:=3*d:x[11]:=4*d:x[12]:=5*d: x[13]:=5*d:x[14]:=d:x[15]:=0: > y[0]:=-d:y[1]:=0:y[2]:=0:y[3]:=0: y[4]:=0:y[5]:=0:y[6]:=0:y[7]:=0:y[8]:=d: y[9]:=1.5*d: y[10]:=1.5*d:y[11]:=1.5*d: y[12]:=d: y[13]:=d:y[14]:=0:y[15]:=d: |
Вводимо координати вузлів 1–12 (табл. 1.2) та кінців векторів реакцій в’язей 13–15 (табл. 1.3): по осі Ox
по осі Oy
|
|
1. Зображення ферми > with(plots):with(plottools): Зображення стержнів > for i to M do R[i]:=PLOT(circle([x[1],y[1]],.2, color=blue), circle([x[K[i]],y[K[i]]],.2, color=blue), CURVES([[x[P[i]],y[P[i]]],[x[K[i]],y[K[i]]]]), COLOR(HUE,0.6)): od: Підписи вузлів та стержнів ферми > Шрифт:=FONT(TIMES,ITALIC,16): nam:=array(1..20,['A','C','D','E','Q','L','V','K','W','U','G','H','Sl','XА','YА','B','P1','P2', 'P3', 'RА']): > for i from 1 to 7 do Вузол[i]:=PLOT(TEXT([x[i]+8,y[i]-8], nam[i]),Шрифт,COLOR(HUE,0.6)): od: |
Зображення заданої схеми ферми Стержні – сині
Підписуємо вузли та стержні:
шрифт задаємо перелік точок для позначення вузлів (1-12), реакцій опор (13-15), опори стержня (16), зовнішніх сил (17-19), реакції нерухомого шарніра (20); |
Продовження табл. 1.5
1 |
2 |
3 |
|
Підпис кріплення в'язі - стержня > T[0]:=PLOT(TEXT([x[0]+8,y[0]+8], nam[16]),Шрифт,COLOR(HUE,0.6)): Підпис вузлів та стержнів > Вузол[1]:=PLOT(TEXT([x[1]-8, y[1]+8],nam[1]),Шрифт, COLOR(HUE,0.6)): > for i from 2 to 7 do Вузол[i]:=PLOT(TEXT([x[i]+8, y[i]-8],nam[i]),Шрифт, COLOR(HUE,0.6)): od: |
задаємо координати для підпису опори стержня (0);
задаємо координати для підпису вузла 1;
задаємо координати для підпису вузлів (2-7); |
|
> for i from 8 to 11 do Вузол[i]:=PLOT(TEXT([x[i]+5,y[i]+12], nam[i]),Шрифт,COLOR(HUE,0.6)):od: > Вузол[12]:=PLOT(TEXT([x[12]+10, y[12]+2],nam[12]),Шрифт, COLOR(HUE,0.6)): > for i to M do Стержень[i]:=PLOT(TEXT([(x[P[i]]+ x[K[i]])/2+4,(y[P[i]]+y[K[i]])/2-6], convert(i,symbol)), Шрифт, COLOR(HUE,0.8)): od:
Зображення векторів відомих навантажень на ферму > arw:=3,10,.4,color=red: > F[1]:=arrow([x[2],y[2]],evalm([0,-F1]), arw):
F[2]:=arrow([x[3],y[3]],evalm([0,-F2]), arw): F3x:=F3*sinalpha: F3y:=F3*cosalpha:
F[3]:=arrow([x[12]+F3x,y[12]+F3y], evalm([-F3x,-F3y]),arw):
> T[1]:=PLOT(TEXT([x[2]+15,y[2]-35], nam[17]),Шрифт,COLOR(HUE,0)): T[2]:=PLOT(TEXT([x[3]+15,y[3]-35], nam[18]),Шрифт,COLOR(HUE,0)): T[3]:=PLOT(TEXT([x[12]+35,y[12]+40], nam[19]),Шрифт,COLOR(HUE,0)): Зображення ферми > PP:=seq(R[i],i=1..M), seq(Вузол[i],i=1..N),seq(Стержень[i], i=1..M), seq(F[i],i=1..3),seq(T[i],i=1..3): display(Опора(0,3),Опора(1,3), PP, Cтержень(0,6,3), T[0], thickness=3, scaling=constrained,axes=NONE); |
задаємо координати для підпису вузлів (8-11);
задаємо координати для підпису вузла 12;
задаємо координати для підпису стержнів (1-М).
Зображення векторів навантажень: Колір(червоний) стрілки;
– координати точки прикладання сили, проекції на осі Ox і Oy; підпис сил (табл. 1.2), шрифт, колір.
Зображення ферми: формуємо стержні, вузли, підпис стержнів, вектори сил, підпис сил (РР); зображуємо на екрані нерухомі опори, об’єкти (РР), стержень – в’язь та підписуємо його кріплення, задаємо товщину ліній |
Продовження табл. 1.5
1 |
2 |
3 |
|
||
Проектування ферми, звільненої від в’язей |
||
|
2. Звільнення від в'язей Зображення векторів навантажень на ферму > arw1:=3,10,0.4,color=green: Вектори невідомих реакцій > Rl:=d/2:Rx:=d/2:Ry:=d/2: > Rl:=arrow([x[6],y[6]], evalm([0,Rl]),arw1): > Rx:=arrow([x[1],y[1]],evalm([Rx,0]), arw1): > Ry:=arrow([x[1],y[1]],evalm([0,Ry]), arw1): Підписи векторів сил > T[4]:=PLOT(TEXT([x[6]+10,y[6]-25], nam[13]),Шрифт,COLOR(HUE,0.3)): > T[5]:=PLOT(TEXT([x[1]+20,y[1]-15], nam[14]),Шрифт,COLOR(HUE,0.3)): > T[6]:=PLOT(TEXT([x[1]-15,y[1]+25], nam[15]),Шрифт,COLOR(HUE,0.3)): > display(Rl,Rx,Ry,PP,seq(T[i],i=4..6), thickness=3,scaling=constrained, axes=NONE); |
Зображення векторів невідомих реакцій в’язей Параметри стрілки, колір. Задаємо вектори реакцій в’язей довжини стрілок(довільні); – координати точки прикладання, проекції на осі;
Підписуємо вектори сил Підпис реакцій в’язей (табл. 1.2), шрифт, колір. Зображення невідомих реакцій , , , об’єктів (РР); підпис реакцій, товщина ліній. |
Продовження табл. 1.5
1 |
2 |
3 |
|
||
Розрахунок реакцій в’язей та зусиль у стержнях |
||
10 |
3. Визначення реакцій в'язей та зусиль у стержнях Задане навантаження > F1:=58:F2:=50:F3:=85: F3x:=F3*sinalpha: F3y:=F3*cosalpha: M1:=M+3: Заповнення матриці невідомих > for i to M1 do > lx:=x[K[i]]-x[P[i]]: ly:=y[K[i]]-y[P[i]]: > l:=evalf(sqrt(lx^2+ly^2)): > G[2*P[i]-1,i]:=lx/l: G[2*P[i],i]:=ly/l: > if i<M1-2 then G[2*K[i]-1,i]:=-lx/l: G[2*K[i],i]:=-ly/l: fi: od: Вектор відомих навантажень X(номер вузла), Y(номер вузла) > f:=<0|0|0|-F1|0|-F2|0|0|0|0|0|0|0|0|0|0| 0|0|0|0 |0|0|-F3x|-F3y>: Розв'язок системи лінійних рівнянь > S:=LinearSolve(Matrix(M1,G),-f): Реакції в'язей > SL:=S[22]: RA:=evalf(sqrt(S[23]^2+S[24]^2)): > printf("%9.3f%9.3f\n",SL,RA); |
Вводимо дані, подані за умовою: зовнішні навантаження, кількість усіх невідомих. Заповнюємо матрицю
Задаємо вектор зовнішніх навантажень: запис проекцій сил, прикладених у відповідних вузлах (табл. 1.1). Розв’язуємо систему рівнянь: визначаємо реакції в’язей (табл. 1.4),
роздруковуємо реакції в’язей; |
Продовження табл. 1.5
1 |
2 |
3 |
||||||||||
Відповідь: |
||||||||||||
|
Реакції в'язей подано в кН |
|
||||||||||
S1 |
Ra |
|||||||||||
100,024 |
92,203 |
|||||||||||
|
> for i to M1-3 do > printf("%6.0f%12.3f\n",i,S[i]); > od: |
роздруковуємо
зусилля у стержнях (табл. 1.3);
|
||||||||||
Відповідь: |
||||||||||||
|
Зусилля в стержнях подано в кН |
|
||||||||||
n |
S |
n |
S |
|||||||||
1 |
45,989 |
2 |
-118,798 |
|||||||||
3 |
35,324 |
4 |
42,001 |
|||||||||
5 |
19,228 |
6 |
19,325 |
|||||||||
7 |
26,003 |
8 |
28,841 |
|||||||||
9 |
19,325 |
10 |
0,000 |
|||||||||
11 |
3,327 |
12 |
-28,841 |
|||||||||
13 |
23,997 |
14 |
-.000 |
|||||||||
15 |
-5,998 |
16 |
-95,033 |
|||||||||
17 |
.000 |
18 |
-93,918 |
|||||||||
19 |
-73,337 |
20 |
-41,340 |
|||||||||
21 |
-42,500 |
|
|
|||||||||
ті стержні, у яких зусилля зі знаком “+” – розтягнуті, “–“ – стиснуті, “0” – ненавантажені, але конструктивно є необхідними |
Продовження табл. 1.5
1 |
2 |
3 |
Проектування ферми із заданими зусиллями і розрахованими реакціями в’язей |
||
11 |
4. Зображення ферми з відомими реакціями в’язей Вектори реакцій в’язей >L1:=arrow([x[6],y[6]],evalm([0,S[22]]),arw): > R1:=arrow([x[1],y[1]],evalm([S[23], S[24]]), arw):
Підписи векторів сил > T[7]:=PLOT(TEXT([x[6]-15,y[6]+80], nam[13]), Шрифт,COLOR(HUE,0)): > T[8]:=PLOT(TEXT([x[1],y[1]+50], nam[20]),Шрифт,COLOR(HUE,0)): >display(L1,R1,PP,seq(T[i],i=7..8), thickness=3,scaling=constrained, axes=NONE); |
Задаємо вектори реакцій в’язей: – координати точки прикладання (табл. 1.4), проекції сили; – координати точки прикладання (табл. 1.4), проекції реакції. Підписуємо реакції в’язей: підпис сил (табл. 1.1), шрифт, колір(червоний). Зображуємо ферму: реакції в’язей, об’єкти (РР); підпис реакцій, товщина ліній. |
SI
YA
XA |
РОЗДІЛ 2
КІНЕМАТИКА
2.1. Кінематика матеріальної точки
2.1.1. Основні положення
Кінематика – це розділ класичної механіки, в якому вивчають геометричні властивості механічних рухів незалежно від фізичних факторів, що спричиняють ці рухи, тобто незалежно від сил.
Кінематика безпосередньо спирається на основні положення геометрії. До цих положень приєднується поняття про час. Кінематику називають також “геометрією рухів”.
Рух тіл кінематика вивчає відносно певних систем координат. Ці системи координат вважатимемо рухомими або умовно нерухомими залежно від конкретних умов механічної задачі. Системи координат називають також системами відліку.
Основне завдання кінематики – вивчення законів руху матеріальних об’єктів (точок, систем точок, твердих тіл).
Закон руху точки або тіла визначається зв’язком між довільним положенням точки чи тіла в просторі з часом.
Кінематику поділено на кінематику точки і кінематику абсолютно твердого тіла.
Законом руху матеріальної точки називають спосіб її переходу з одного довільного положення у просторі й часі в інше довільне положення.