
- •1. Становлення європейської системи захисту прав людини.
- •2. Ратифікація Україною Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (єкпл). Правові наслідки ратифікації.
- •3. Принципи, на яких грунтується єкпл.
- •4. Принцип ефективного і динамічного тлумачення.
- •5. Принцип забезпечення правової визначеності.
- •6. Принцип автономного тлумачення.
- •7. Принцип пропорційності та забезпечення рівності інтересів.
- •8. Звернення Європейського суду з прав людини до національного права держав-учасників єкпл.
- •9. Суб’єкти звернення до Європейського суду з прав людини (єспл).
- •10. Правові підстави зверення до Європейського суду з прав людини фізичних осіб.
- •11. Правові підстави зверення до Європейського суду з прав людини неурядових організацій, груп (приватних) осіб.
- •12. Юрисдикція Європейського суду з прав людини.
- •13. Загальна характеристика організаційної структури Європейського суду з прав людини.
- •14. Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини в Україні: правові підстави діяльності.
- •15. Функції Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини: ст. 35 Конвенції.
- •16. Загальні умови подання заяви до Європейського суду з прав людини.
- •17. Вичерпання усіх внутрішньодержавних засобів правового захисту як одна з умов прийнятності заяви.
- •18. Характеристика шестимісячного строку з дати винесення національними
- •19. Загальна характеристика змісту заяви до Європейського суду з прав людини.
- •20. Витрати заявника при зверненні до Європейського суду з прав людини.
- •21. Загальна характеристика правового регулювання виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •22. Заходи загального характеру по виконанню рішень Європейського суду з
- •23. Заходи індивідуального характеру по виконанню рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •24. Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •25. Конвенція і практика Європейського суду як джерела права під час розгляду справ національними судами України.
- •26. Право на життя: стаття 2 Конвенції.
- •27. Питання про смертну кару в контексті статті 2 та 15 Конвенції.
- •28. Заборона смертної кари відповідно до Протоколів № 6 та 13 Конвенції.
- •29. Заборона катувань: стаття 3 Конвенції.
- •30. Заборона рабства та примусової праці: стаття 4 Конвенції.
- •31. Право на свободу та особисту недоторканність: стаття 5 Конвенції.
- •32. Кримінально-правові підстави позбавлення волі: підпункти «а» та «с»
- •33. Цивільно-правові підстави позбавлення волі: підпункти «b», «d», «e» та «f» пункту 1 статті 5 Конвенції.
- •34. Процесуальні гарантії у випадку позбавлення волі: пункти 2, 3 та 4 статті 5 Конвенції.
- •35. Компенсація за незаконий арешт або затримання: пункт 5 статті 5 Конвенції.
- •36. Сфера застосування статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).
- •37. Поняття «суду», що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції.
- •38. Критерії «справедливого» судового розгляду, що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції.
- •39. Поняття «розумного строку» розгляду справ, що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції.
- •40. Виконання внутрішньодержавних судових рішень як невід’ємний елемент права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції.
- •41. Гарантії від неправомірного застосування кримінального покарання: стаття 7 Конвенції.
- •42. Право на повагу приватного і сімейного життя, до житла і кореспонденції: стаття 8 Конвенції.
- •43. Право на шлюб і сім’ю, рівноправність кожного з подружжя: стаття 12 Конвенції, стаття 5 Протоколу № 7.
- •44. Свобода думки, совісті та релігії: стаття 9 Конвенції.
- •45. Свобода вираження поглядів: стаття 10 Конвенції.
- •46. Свобода зібрань та об’єднання: стаття 11 Конвенції.
- •47. Поняття «власність» («майно»), що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 1 Першого Протоколу.
- •48. Умови позбавлення власності, визначені пунктом 1 статті 1 Першого Протоколу.
- •49. Право на освіту: стаття 2 Першого Протоколу.
- •50. Заборона дискримінації: стаття 14 Конвенції.
23. Заходи індивідуального характеру по виконанню рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
Заходами індивідуального характеру є заходи, які вживаються державою з метою припинення встановленого Судом порушення та відновлення правового становища заявника настільки, наскільки це можливо, до того ж стану, в якому воно перебувало до порушення Конвенції. При цьому компетентні органи держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, є найбільш відповідними та дієвими.
Заходами індивідуального характеру є виплата стягувачеві відшкодування та здійснення додаткових заходів індивідуального характеру. Стягувачем визнається заявник у справі проти України, на користь якого постановлено рішення ЄСПЛ або з яким досягнуто дружнє врегулювання, або ж його представник або правонаступник.
24. Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
Стаття 46 Конвенції покладає обов'язок на державу, яка ратифікувала Конвенцію, виконувати остаточне рішення ЄСПЛ. Контроль за належним виконанням рішення покладається на Комітет Міністрів Ради Європи.
Згідно зі ст. 44 Конвенції рішення ЄСПЛ вважається остаточним у разі:
- Якщо сторони заявляють про те, що вони не звертатимуться з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої палати; або
- Через три місяці з дня ухвалення рішення, якщо клопотання про передачу справи на розгляд Великої палати не було заявлено; або
- Якщо колегія Великої палати відхиляє клопотання про передачу справи на розгляд Великої палати.
Протягом трьох днів з дня отримання повідомлення про придбання рішенням Європейського Суду статусу остаточного, Уповноважений готує та надсилає для публікації в газетах «Урядовий кур'єр» і «Голос України» стислий виклад рішення ЄСПЛ українською мовою. Одночасно Уповноважений висилає короткий виклад рішення ЄСПЛ стягувачеві, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, причетним до справи, за яким постановлено рішення, разом з копією оригінального тексту. Разом з копією рішення стягувачу надсилається повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якому мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування грошових коштів. Також Уповноважений висилає державну виконавчу службу оригінальний текст і переклад резолютивної частини рішення ЄСПЛ.
25. Конвенція і практика Європейського суду як джерела права під час розгляду справ національними судами України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Вбачаємо, що законодавець вкладав у зміст статті 17 вказаного закону можливість використовувати Конвенцію та судові рішення Європейського суду з прав людини, як джерело (форму) права на всіх етапах провадження у судах України, нарівні з законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Таким чином, готуючи позовну заяву, юрист може посилатися на норми Конвенції, а також на рішення Європейського суду з прав людини, як на правову підставу своїх вимог та заперечень. Аналогічним чином і при судовому розгляді та при прийнятті судових рішень мають враховуватися не лише закони та підзаконні акти прийняті органами державної влади України, а і Конвенція та судова практика Європейського суду з прав людини. Зазначений підхід може дійсно сприяти впровадженню принципу верховенства права у діяльності органів судової влади в Україні. У рішеннях Європейського суду часто містяться положення за допомогою яких можна обрати найкращий шлях застосування національного законодавства з огляду на "дух закону", а не лише на його формальні приписи.