3. Написання есе із заданої теми

Есе – це коротка письмова творча робота, що є прозовим твором в якому потрібно стисло викласти свою точку зору на задану тему, навести необхідні аргументи і обґрунтувати свою позицію.

Методичні рекомендації з написання есе можна прочитати за адресою: journlib.univ.kiev.ua/ese_gol_2.doc

ТЕМИ ДЛЯ НАПИСАННЯ ЕСЕ

1. Трагічні сторінки в історії вітчизняної генетики

2. М.І. Вавилов і генетика

2. Генетика і боротьба зі смертю людини

3. Генотерапія

4. Генетика і людина майбутнього

5. Гетерозис у людини

6. Генетика й стрес

7. Генетика біоритмів

8. Успадкування інтелекту

9. Генетика й етика

10. Етичні проблеми генетичного вантажу в людській популяції

11. Євгеніка

12. Геніальність і генетика

13. Генетика й соціальний статус

14. Екологія і мутагенез.

4. Створення електронного дидактичного матеріалу

Під електронним дидактичним матеріалом розуміють цілеспрямовано розроблені документи, для використання у навчальному процесі за допомогою прикладних програм загального призначення (або навчальних програмних середовищ) і побудовані відповідно до змісту навчальної теми і методики навчання предмету. Вони створюються з метою:

- ідивідуалізації, диференціювання та інтенсифікації процесу навчання (оптимальність поєднання індивідуальної, групової, колективної роботи навчання на занятті);

- посилення мотивації навчання за рахунок використання різних видів діяльності і джерел інформації;

- формування уміння орієнтуватися в проблемі і шукати шляхи її вирішення (комп'ютерне дослідження та моделювання);

- зміни характеру пізнавальної діяльності студентів (підтримка особистих намагань студентів сформувати власний стиль навчальної роботи);

- діагностування помилок і оцінки результатів;

- візуалізації навчальної інформації;

- моделювання та імітування об'єктів, що вивчаються або досліджуються, (комп'ютер може не тільки створити модель, а й дозволяє змінити умови демонстрування, відтворивши інформацію з оптимальним темпом її сприймання);

- формування інформаційної компетенції майбутнього вчителя.

ТЕМИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ВАРІАНТІВ ОКРЕМИХ ЗАНЯТЬ

1. Методи генетики

2. Основні етапи розвитку генетики

3. Розвиток генетики в Україні

4. Нуклеїнові кислоти

5. Хромосоми

6. Менделівське успадковування

7. Взаємодія генів

8. Зчеплене успадковування і кросинговер

9. Стать і зчеплене зі статтю успадковування

10. Нехромосомне успадковування

11. Модифікаційна мінливість

12. Мутаційна мінливість

13. Генні (точкові) мутації

14. Хромосомні мутації

15. Геномні мутації

16. Генетичні аспекти онтогенезу

17. Генетика популяцій

18. Генетичні основи селекції

19. Методи генетики людини

20. Типи успадковування у людини

21. Хромосоми людини та методи їх дослідження

22. Спадкові хвороби людини

5. Анотування прочитаної додаткової літератури з курсу

Анотація наукового тексту – це скорочений виклад змісту первинного документа з основними фактичними відомостями і висновками. Вона має повну змістову й частково формальну залежність від первинного документа. Анотацію наукового тексту розглядають як інтегральну модель документа, семантичні особливості якого подаються в максимально ущільненому вигляді без інтерпретації чи критичних зауважень. Анотація наукового тексту подає основні відомості й висновки, потрібні для початкового ознайомлення з документом.

Обсяг анотації для заміток і коротких повідомлень – 500 друкованих знаків, для більшості статей – 1000, для документів великого обсягу – 2500 друкованих знаків. Рекомендований середній обсяг анотації наукового тексту – 850 знаків (приблизно 0,5 сторінки формату А-4 через 1,5 інтервали).

Анотація подається українською мовою.

Зразок анотації наукового тексту:

Сидоров В.А. Сомаклональная изменчивость — источник генетического разнообразия у растений/ В.А. Сидоров, Н.В. Сидорова // Цитология и генетика.- 1987.- 21, № 3.- С. 230—236.

У статті представлений огляд робіт із сомаклональної мінливості (СМ) серед рослин- регенерантів. На думку авторів основними причинами СМ є: 1) генетична гетерогенність соматичних клітин вихідного експлантата; 2) безпосередньо генетична й епігенетична мінливість, що індукована умовами культивування іn vіtro. Майже в 80% видів покритонасінних в онтогенезі в соматичних клітинах відбувається ендоредуплікація хромосом, зміна анеуплоїдного числа хромосом. Посилення хромосомної мінливості спостерігається при різкому погіршенні умов зростання (зниженні й підвищенні т- ри, засоленні, підвищенні дози мінеральних добрив і т.д. ).

Вказано на механізми природи СМ: каріологічні зміни, хромосомні перебудови, переміщення мобільних генів, ампліфікація й редукція генів, соматичний кросинговер, елімінація вірусів. Можливі епігенетичні зміни внаслідок зміни експресії генів іn vіtro. Культура клітин іn vіtro може індукувати зміни цитоплазматичних генетичних детермінант (зафіксовані зміни мтДНК у кукурудзи, картоплі). СМ залежить від вихідного генотипу (рівень плоїдності й гетерозиготності), природи (вегетативні або генеративні органи рослин) і стадії розвитку експлантата. Однією із причин СМ є порушення гормонального балансу клітин іn vіtro, тривале пасажування, умови регенерації рослин.

Автори наводять приклади практичного застосування СМ для одержання нових форм рослин у с.-г. культур. Зроблено висновок, що головний недолік використання СМ - відсутність методів спрямованої селекції.

Звертається увага на те, що у ряді випадків при великомасштабному мікророзмноженні СМ є вкрай не бажаними, тому необхідні методи генетичної стабілізації клітинних культур.