2. Характеристика факторів виробничого середовища

2.1 Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії. Повітря робочої зони.

Класифікація шкідливих домішок повітряного середовища, їх шкідливий вплив на організм людини.

Вентиляція виробничих приміщень. Вибір систем вентиляції.

Класифікація шкідливих домішок повітряного середовища, їх шкідливий вплив на організм людини.

Повітря робочої зони. Параметри мікроклімата:

- температура повітря в приміщенні, С;

- відносна вологість повітря, %;

- рухливість повітря, м/с;

- теплове випромінювання, Вт/м^з.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без на пруги і порушення механізмів терморегуляції.

Допустимі мікрокліматичні умови - такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного тепло почуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров’я у людини це не викликає.

Шкідливі речовини та їх небезпека. По токсичній дії шкідливі речовини поділяють на: кров'яні отрути, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду та ін.); нервові отрути, які викликають збудженість нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тканин (нар котики, спирти, сірчаний водень, кофеїн та ін.); подразнюючі отрути, що вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуглецеві водні та ін.); пропалюючи та подразнюючі шкіру і слизові оболонки (сірчана та соляна кислоти, луги); печінкові отрути, дія яких супроводжується зміною та запаленням тканин печінки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець); алергени, що змінюють реактивну спроможність організму (алкалоїди та інші речовини); канцерогени, що спричиняють утворення злоякісних пухлин (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола); мутагени, що впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки ртуті та ін.).

Санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.

Гранично допустимимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров'я нащадків.

Робоча зона - простір заввишки 2 м над рівнем підлоги або робочої площини, на якій розташовані місця постійного або тимчасового знаходження працюючих.

Шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

1 - надзвичайно небезпечні;

2 - високонебезпечні;

3 - помірно небезпечні;

4 - малонебезпечні.

У державних стандартах наведено більше 700 речовин, для яких встановлені значення ГДК

Вентиляція виробничих приміщень. Вибір систем вентиляції.

Вентиляція – система заходів і засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях, в робочій і обслуговуючій зонах метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, які відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Вентиляційні системи, які раціонально спроектовані і правильно експлуатуються, забезпечують поліпшення самопочуття працівників і збільшенню продуктивності праці.

Системи вентиляції класифікують за здатністю переміщення повітря (природна та механічна), напрямку потоку повітря (проточна і витяжна), зони дії (загально обмінна, місцева і змішана чи комбінована), часу роботи.

Природну вентиляцію поділяють на організовану і неорганізовану. Організована природна вентиляція може бути канальною і безканальною (аерація).

Аерація – це організована керуємо природна вентиляція, яка здійснюється за рахунок різниці гравітаційного тиску зовнішнього і внутрішнього повітря й дії вітру.

При неорганізованій природній вентиляції повітря надходить і виходить через щілини, вікна, двері.

Механічна вентиляція – переміщення повітря відбувається за допомогою вентиляторів з електроприводом.

Існують і змішані системи вентиляції.

В залежності від напрямку потоку повітря вентиляція буває проточною (для подачі чистого повітря на відповідні робочі місця чи ділянки) і витяжною ( для видалення повітря безпосередньо з місць утворення чи виходу шкідливих речовин). В виробничих будівлях зазвичай проточно-витяжна вентиляція.

Інтенсивність вентиляції характеризується кратністю воздухообміну:

К = L / V ,

де L - об’єм повітря, який подається чи видаляється з приміщення, м³/ч; V - об’єм приміщення, м³.

Місцева проточна вентиляція утворює в обмеженому просторі приміщення (не ізольованому чи ізольованому жорсткими стінками) ділянки повітряного середовища, які відрізняються за мікрокліматичними умовами від всього іншого приміщення. Місцеву проточну вентиляцію роблять у вигляді повітряних душів чи повітряних оазисів.

Повітряний душ – це подача на людину струменя повітря заданих параметрів (температура, вологість, швидкість). Для повітряного оазису частину робочої ділянки відділяють вертикальними (частіше всього скляними) щитами, між якими залишають необхідні проходи.

Повітряна завіса утворюється струменем повітря, який поступає з вузької щілини під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря.

Місцева витяжна вентиляція виконується за допомогою місцевих патрубків, решіток, панелей.

Кондиціонування. Процес утворення і автоматичного підтримання у виробничому приміщенні відповідних параметрів повітряного середовища – кондиціонування.

Розрізнюють комфортне (утворення в приміщенні повітряного середовища найбільш сприятливих умов роботи й відпочинку людей для збільшення продуктивності праці і зниження захворюваності) і технологічне (утворення параметрів повітряного середовища, які задовольняють потребам технологічного процесу) кондиціонування повітря.

Аварійна вентиляція – швидке видалення з приміщень значних об’ємів повітря з великим складом шкідливих і вибухонебезпечних речовин які надходять в приміщення через порушення технологічного режиму і аваріях. Аварійна вентиляція, як правило проектується витяжною.

Вибір систем вентиляції. Вентиляція вважається ефективною, якщо забезпечує відповідність стану повітря робочої зони вимогам діючих нормативних документів (СН 245-71 і ГОСТ 12.1.005-76).

Загальні положення, які стосуються визначення вентиляції в виробничих приміщеннях, викладені в СНиП ІІ-33-75 „Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха”.

Правильний вибір систем вентиляції має велике санітарно-гігієнічне і економічне значення:

• необхідно максимально використовувати місцеві витяжні системи для запобігання поширення шкідливих речовин по всьому приміщенню;

• механічну вентиляцію слід застосовувати тільки в тих випадках, коли потребуємі параметри повітряного середовища не можуть бути забезпечені природною вентиляцією;

• при проектуванні механічної вентиляції необхідно передбачати установку резервних вентиляторів з електродвигунами, які вмикаються автоматично, чи споруджувати не менше двох проточних і двох витяжних установок;

• проточну вентиляцію краще робити з повітряним опаленням, при цьому необхідно зважати на можливість виходу зі строю вентиляційної системи і необхідність підтримання температури в приміщенні не нижче +5 ⁰С;

• температуру повітря, яка виходить з повітророзподільника, потрібно робити не більше 45 ⁰С і не менше 5 ⁰С.

Самостійна робота

Основні вимоги до органызації робочих місць

Нормативні документи щодо організації і обладнання робочих місць. Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є «Державні санітарні правила інорми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин» ДСанПІН 3.3.2.007-98.

Об’ємно-планувальні рішення будівель та приміщень для роботи з ВДТ мають відповідати вимогам ДСанПІН 3.3.2.007-98.

Розміщення робочих місць з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.

Площа на одне робоче місце становить не менше ніж 6 м^з, а об’єм – не менше ніж 20 м³.

Приміщення з ВДТ повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до СниП ІІ-4-79.

Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи (вікна), орієнтовані переважно на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче, ніж 1,5 %.

Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень.

У приміщеннях з ВДТ слід щоденно робити вологе прибирання. Приміщення з ВДТ мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.

Норми мікроклімату та інші параметри. Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища включають вимоги до параметрів мікроклімату, освітлення, шуму і вібрації, рівнів електромагнітного та іонізуючого випромінювання.

У виробничих приміщеннях на робочих місцях з ВДТ мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря (ГОСТ 12.1.005-88 , СН 4088-86).

Рівні позитивних і негативних іонів у повітрі приміщень з ВДТ мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам № 2152-80.

Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ВДТ має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення.

Значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк.

Як джерела світла для штучного освітлення мають застосовуватись переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. У разі влаштування відбитого освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях допускається застосування метало галогенних ламп потужністю 250 Вт. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення.

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ВДТ, мають відповідати вимогам СН 3223-85, ГОСТ 12.1.003-83, ГР 2411-81.

Значення напруженості електростатичного поля на робочих місцях з ВДТ (як у зоні екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) мають не перевищувати гранично допустимих за ГОСТ 12.1.045-84, СН 1757-77.

Значення напруженості електромагнітних полів на робочих місцях з ВДТ мають відповідати нормативним значенням (ГДР №3206-85, ГДР № 4131-86, СН № 5802-91, ГОСТ 12.1.006-84..

Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання має не перевищувати допустимих значень, відповідно до СН 4088-86, ГОСТ 12.1.005-88.

Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання не повинна перевищувати допустимих значень, відповідно до СН 4557-88.

Організація та обладнання робочих місць з ВДТ. Конструкція робочого місця користувача ВДТ має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози.

Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями ВДТ – 1,2 м; від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого – 2,5 м.

Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600…700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Розташування екрана ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30⁰ до нормальної лінії погляду працюючого.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100…300 мм від краю, звернутого до працюючого.

При оснащенні робочого місця з ВДТ лазерним принтером параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам СанПіН № 5804-91.