1.30 Загальні поняття контролю якості продукції в машинобудуванні
Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, що надають їй здатності задовольняти споживача відповідно до призначення.
Контроль якості продукції – це перевірка відповідності показників якості до вимог, встановлених у стандартах, технічних вимогах, договорах на постачання та інших нормативних документах [15].
Контроль якості вирішує два основних завдання:
1) виявлення дефектів з метою усунення браку з готової продукції;
2) відпрацювання технологічного процесу виробником продукції з метою зниження рівня браку.
Висока якість виробів (послуг, процесів) визначається різними чинниками, основними серед яких є:
- чинники технічного характеру (конструктивні, технологічні, метрологічні тощо);
- чинники економічного характеру (фінансові, нормативні, матеріальні тощо);
- чинники соціального характеру (організаційні, правові, кадрові тощо).
Показник якості продукції, який характеризує одну з її властивостей, називається одиничним показником якості продукції (наприклад, потужність, калорійність палива тощо).
Комплексний показник якості продукції – це показник, який характеризує декілька її властивостей.
Інтегрований показник якості продукції – відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на її створення та експлуатацію або споживання.
Серед показників якості є такі, які неможливо виразити числовими значеннями (відтінки, запах, тембр тощо). Їх визначають за допомогою органів чуттів і називають сенсорною характеристикою.
Оцінка рівня якості продукції може здійснюватись диференційним або комплексним методами. Під час застосування диференційного методу здійснюють зіставлення одиничних показників якості нової продукції з ідентичними базовими, а в комплексному – фактичних і базових комплексних показників.
Числові значення показників якості встановлюють об’єктивними (вимірювальний, реєстраційний і розрахунковий) та суб’єктивними (органолептичний, соціологічний, експертний) методами. Об’єктивні методи базуються на використанні технічних вимірювальних засобів реєстрації, підрахунку подій, виконанні розрахунків. Основа суб’єктивних методів – аналіз сприйняття органів чуття людини, збір та врахування думок, рішення, що приймаються групою спеціалістів-експертів.
Загалом існує така номенклатура основних груп показників якості за властивостями продукції, які вони характеризують (ДСТУ 2860-94):
1 Показники призначення – характеризують властивості продукції, що визначають основні функції, для виконання яких вона призначена, і обумовлюють область її застосування. До даної групи входять:
а) класифікаційні показники, що встановлюють приналежність виробів до класифікаційного угруповання (класи автомобілів, точність приладів тощо);
б) функціональні (експлуатаційні), що характеризують корисний результат від експлуатації виробів (швидкодія комп’ютера, продуктивність лінії, точність вимірювального приладу тощо);
в) конструктивні, що дають точну уяву про основні проектно-конструкторські особливості виробів (двигуни дизельні, бензинові, електричні тощо);
г) показники складу і структури, що визначають вміст у продукції хімічних елементів, їх сполук (відсотковий вміст сірки та золи у вугіллі). Показники цієї групи відіграють основну роль в оцінці рівня якості, їх часто використовують як критерії оптимізації сумісно з іншими видами показників.
2 Показники надійності – характеризують властивості безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності та збереженості.
Безвідмовність – властивість об'єкта виконувати необхідні функції в певних умовах протягом заданого інтервалу часу чи наробітку.
Довговічність – властивість об'єкта виконувати потрібні функції до переходу у граничний стан при встановленій системі технічного обслуговування та ремонту.
Ремонтопридатність – властивість об'єкта бути пристосованим до підтримання та відновлення стану, в якому він здатний виконувати потрібні функції, шляхом проведення технічного обслуговування та ремонту.
Збереженість – властивість об'єкта зберігати в заданих межах значення параметрів, що характеризують здатність об'єкта виконувати потрібні функції, під час і після зберігання та (чи) транспортування.
3 Ергономічні показники характеризують систему «людина-виріб» і враховують комплекс властивостей людини, що проявляються у виробничих та побутових процесах. До них відносяться гігієнічні (освітленість, температура, тиск, вологість), антропометричні (одяг, взуття, меблі, пульти керування) та психофізіологічні (швидкісні та силові можливості, пороги слуху, зору тощо).
Психофізіологічні характеризують пристосованість виробів до органів чуттів людини.
Психологічні характеризують можливість сприйняття та оброблення різної інформації.
Фізіологічні характеризують допустимі фізичні навантаження на різні органи людини.
4 Естетичні показники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання, стабільність товарного у вигляді (характеристики художніх стилів, відтінків, запахів, гармонічності тощо).
5 Показники технологічності характеризують властивості продукції, що обумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, часу та засобів праці в процесі технічної підготовки виробництва, виготовленні та експлуатації продукції. Це – показники трудоємності, матеріало- та фондоємності, собівартості продукції.
6 Показники стандартизації та уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими та оригінальними частинами, а також рівень уніфікації з іншими виробами.
Основні показники уніфікації – коефіцієнти застосов-ності, повторюваності, взаємної уніфікації для груп виробів, питома вага оригінальних деталей (вузлів). Стандартними є всі частини продукції, яку виготовляють за державними чи галузевими стандартами.
7 Патентно-правові показники характеризують ступінь оновлення технічних рішень, використовуваних у продукції, їх патентний захист, а також можливість безперешкодної реалізації продукції у своїй країні та за кордоном (кількість або питома вага запатентованих або ліцензованих деталей чи вузлів).
8 Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають у процесі експлуатації або споживання продукції. Наприклад: вміст шкідливих домішок, що надходять в навколишнє середовище, ймовірність викиду шкідливих частинок, газів, випромінювань під час зберігання, транспортування та використання продукції.
9 Показники безпеки характеризують особливості продукції, які характеризують безпеку людини в процесі її експлуатації або споживання. Вони відображають вимоги до норм і засобів захисту людей, які перебувають у зоні можливої небезпеки під час виникнення аварійної ситуації, і передбачені системою стандартів щодо безпеки праці.
10 Економічні показники характеризують витрати на розроблення, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, що враховуються в інтегральному показнику якості продукції (різні види витрати, собівартість, ціна тощо), із зіставленням різних зразків продукції – техніко-економічні показники.
Види контролю розрізняють за такими ознаками:
1) за приналежністю об’єкта контролю до підприємства:
- внутрішній;
- зовнішній.
2) за підставою для проведення контролю:
- добровільний;
- за законом;
- за статутом.
3) за об’єктом контролю:
- контроль процесів;
- контроль рішень;
- контроль об’єктів;
- контроль результатів.
4) за регулярністю:
- системний;
- нерегулярний;
- спеціальний.
На рисунку 1.22 показано етапи життєвого циклу продукції (петля якості).
Рисунок 1.22 – Етапи життєвого циклу продукції (петля якості)
Контроль якості повинен підтверджувати виконання заданих вимог до продукції і включати:
- вхідний контроль (матеріали не слід використовувати без попереднього контролю; перевірка продукту повинна відповідати плану якості та затвердженим процедурам і може мати різні форми);
- проміжний контроль (організація повинна мати спеціальні документи, які фіксують процедуру контролю, і здійснювати цей контроль систематично);
- завершальний контроль включає результати всіх попередніх перевірок і відображає відповідність продукту необхідним вимогам з якості);
- реєстрація результатів контролю і випробувань (документи про результати контролю і випробувань надаються зацікавленим установам та особам).
Особливим видом контролю є випробовування готової продукції. Випробовування – це визначення або дослідження однієї або кількох характеристик виробу під впливом сукупності фізичних, хімічних, природних чи експлуатаційних чинників та умов. Випробовування виконують згідно з відповідними програмами. Існують такі основні види випробовувань:
- попередні випробовування – випробовування дослідних зразків для визначення можливості приймальних випробувань;
- приймальні випробування – випробування дослідних зразків для визначення можливості їх постачання на виробництво;
- приймально-здавальні випробовування – випробову-вання кожного виробу для визначення можливості його передачі замовнику;
- періодичні випробовування – випробовування, які проводять один раз на 3-5 років для перевірки технології виробництва;
- типові випробування – випробування серійних виробів після внесення суттєвих змін у конструкцію або технологію.
Точність вимірювального та випробувального обладнання впливає на достовірність оцінки якості, тому забезпечення його якості є особливо важливим.
Технічний контроль – це перевірка відповідності об’єкта встановленим технічним вимогам – складова і невід’ємна частина виробничого процесу контролю підлягають:
- сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати, що поступають на підприємство;
- комплектуючі вироби;
- виготовлювані заготовки, деталі, збиральні одиниці;
- готові вироби;
- устаткування, оснащення, технологічні процеси виготовлення продукції.
Організація технічного контролю полягає у:
- проектуванні та виконанні процесу контролю якості;
- визначенні організаційних форм контролю;
- виборі і техніко-економічному обґрунтуванні засобів і методів контролю;
- забезпеченні взаємодії всіх елементів системи контролю якості продукції;
- розробленні методів і систематичному проведенні аналізу браку та дефектів.
Види технічного контролю зведені до таблиці 1.52.
Таблиця 1.52 – Види технічного контролю
Класифікаційна ознака |
Види технічного контролю |
1 |
2 |
За призначенням |
Вхідний, виробничий і інспекційний |
За стадіями технологічного процесу |
Операційний (в процесі виготовлення) |
За методами контролю |
Технічний огляд (візуальний), вимірювальний, реєстраційний, статистичний |
За повнотою обсягу контролю процесу |
Суцільний, вибірковий, неперервний, періодичний |
За ступенем механізації контрольних операцій |
Ручний, механізований, напів- автоматичний, автоматичний |
За впливом на процес оброблення |
Пасивний (із зупинкою процесу оброблення та після оброблення), активний (під час оброблення з зупинкою процесу після досягнення певного параметра) |
Закінчення таблиці 1.52
1 |
2 |
Залежно від об’єкта контролю |
Контроль товарної та супровідної документації, контроль технологічного процесу, контроль засобів технологічного оснащення, контроль технологічної дисципліни, контроль кваліфікації виконавців, контроль за дотриманням вимог експлуатації |
За впливом на можливість подальшого використання |
Руйнівний, неруйнівний |
Руйнівний контроль призводить до часткової або повної втрати споживчих властивостей продукції.
Основними видами руйнівного контролю якості є:
а) контроль механічних властивостей (механічні випробовування);
б) металографічні дослідження;
в) контроль хімічного складу.
Неруйнівний контроль не знижує придатність продукції до застосування і він ґрунтується на використанні різних фізичних полів, випромінювань і речовин з метою одержання інформації про якість продукції, яку контролюють.